Справа № 428/3430/20
Провадження № 2-а/428/276/2020
26 червня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Оковітова Романа Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капрала поліції Павлюкова Віталія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Оковітов Роман Володимирович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до інспектора 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капрала поліції Павлюкова Віталія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.03.2020 інспектором 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капралом поліції Павлюковим В.О. було винесено постанову серії ЕАК № 2301275 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Відповідно до змісту постанови, позивач 26.03.2020 близько 22 години 30 хвилин в м. Сєвєродонецьку, по вул. Курчатова в напрямку пр. Гвардійський, керував транспортним засобом «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України. На думку позивача, дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з таких підстав.
26.03.2020 року приблизно о 22-30 год. він керував транспортним засобом «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Курчатова в напрямку пр. Гвардійського в м. Сєвєродонецьку. На вилиці було вже темно, тому він рухався із включеними фарами ближнього світла. Проїжджаючи повз будинку № 13-б по вул. Курчатова, на машині патрульної поліції позивача наздогнали та зупинили працівники поліції та повідомили, що він рухався з вимкненими фарами ближнього світла. Працівники поліції підійшли до передньої частини автомобіля та переконались, що світлові прилади включені. Однак, незважаючи на це, вони наполягали, що він їхав без ближнього світла. Вимогу продемонструвати відео, на якому начебто зафіксоване адміністративне правопорушення, працівники поліції проігнорували.
Копію вищевказаної постанови ОСОБА_1 отримав поштою 03.04.2020.
28.04.2020 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У судове засідання представник позивача Оковітов Р.В. не з'явився, подав до суду письмову заяву, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2301275 від 26.03.2020 та розглянути справу без участі позивача та його представника.
У судове засідання відповідач Павлюков В.О. не з'явився, подав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі. Просив про долучення до матеріалів справи відеозапису на 1 цифровому носії. Додатково зазначив, що не може надати копію постанови оскільки вона була скерована 17.04.2020 року до Сєвєродонецького ВДВС Луганської області для примусового виконання.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2301275 від 26.03.2020, складену інспектором 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капралом поліції Павлюковим В.О., незаконною у зв'язку з тим, що: оскаржувана постанова не відповідає дійсності, не ґрунтується на жодному доказі, а також відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, не дав оглянути відеозапис начебто зафіксованого правопорушення.
Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капрала поліції Павлюкова В.О. серії ЕАК № 2301275 від 26.03.2020 позивача було визнано винним у порушенні п. 19.1 (а) Правил дорожнього руху, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою, було те, що 23.06.2020 о 22-35 год. у м. Сєвєродонецьк по вул. Курчатова, буд. 13-б, водій керував транспортним засобом без ввімкнутого ближнього світла фар в темну пору, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України.
Прийнято по справі рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 19.1 (а) Правил дорожнього руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього світла).
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи, та відеозапис, на підставі чого судом було встановлено наступне.
При відтворенні цифрової інформації у судовому засіданні за допомогою комп'ютерної техніки встановлено, що DVD-R диск містить два файли. При відтворенні файлів видно, що транспортний засіб «CHEVROLET AVEO», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 рухається по вул. Курчатова у напрямку пр. Гвардійського м. Сєвєродонецька у темну пору доби, без ввімкнутих фар ближнього світла.
Також з наданого відеозапису видно, що відповідачем роз'яснені позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП, і жодних клопотань від позивача на адресу відповідача не заявлено.
У п. 7 оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що до постанови додається відео з бодікамери DSJX300013 bb0013 та DSJX300113 bb0113.
Отже, з наведеного вище суд доходить висновку, що наданий відповідачем відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки містить дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, викладених в оскаржуваній постанові, та отриманий у передбачений законом спосіб, а оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у п. 7 містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Версія позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, на думку суду, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а винність позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд вважає доведеною та підтвердженою матеріалами наявними у справі. Пояснення викладені позивачем у позовній заяві суд оцінює критично, а позиція зайнята позивачем щодо невизнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, пов'язана з його захистом, однак розцінюється судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що інспектором 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капралом поліції Павлюковим Віталієм Олександровичем постанову серії ЕАК № 2301275 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесено обґрунтовано і на законних підставах, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат у цій справі суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ.
За статтями 1, 2 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Такий правовий висновок щодо необхідності сплати судового збору у справах цієї категорії викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.
З позовної заяви вбачається, що позивачем при зверненні до суду не додано до позовної заяви документ, який підтверджує сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону і ця справа розглянута судом без стягнення з позивача судового збору.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду суд вважає, що сплаті позивачем при зверненні до суду з цим позовом підлягав судовий збір у сумі 420,40 грн., який не був ним сплачений.
Отже, оскільки судом у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір, який мав бути ним сплачений при зверненні до суду з цим позовом, у сумі 420,40 грн.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову адвоката Оковітова Романа Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капрала поліції Павлюкова Віталія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач: інспектор 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області капрал поліції Павлюков Віталій Олександрович, місцезнаходження УПП: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Штейгерська, будинок 8.
Суддя І. С. Посохов