Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/1876/20
іменем україни
11.08.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
представника третьої особи Шкаревської І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/1876/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, -
Позивач ОСОБА_1 30.04.2020 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, позбавлення батьківських прав, який уточнила в поданій до суду 14.05.2020 заяві.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 2009 року по 2012 рік перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду з відповідача на користь позивача на утримання доньки стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача. Відповідач має борг зі сплати аліментів, нехтує батьківськими обов'язками.
В позовній заяві ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 на 1/3 частину всіх видів заробітку відповідача до досягнення повноліття. Також просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27.05.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, позбавлення батьківських прав за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Відповідачем ОСОБА_3 17.06.2020 подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що він належним чином сплачував аліменти та брав участь у вихованні доньки. Окрім того, 06.10.2017 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_6 та мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що має місце зміна сімейного стану платника аліментів. Також 05.08.2017 ОСОБА_3 звільнений з роботи, отримує допомогу по безробіттю, що свідчить про погіршення його майнового стану. Вказував, що жодним чином не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків і бере посильну участь у розвитку та матеріальному забезпеченні спільної з позивачем дитини. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Позивачем ОСОБА_1 25.06.2020 подано відповідь на відзив до позовної заяви, в якій остання не погоджувалася з твердженням відповідача про його участь в матеріальному забезпеченні дитини.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 та її представник повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини. На прохання суду позивач уточнила, що підставами для збільшення розміру аліментів вважає стан здоров'я дитини, а також ту обставину, що позивач має намір перевести дитину на навчання до приватного навчального закладу, в якому навчання є платним.
Відповідач та представник відповідача щодо задоволення позову заперечували, вважають, що відсутні підстави, встановлені законом, як для позбавлення відповідача батьківських прав, так і для збільшення розміру аліментів.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, вважає за доцільне позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 , 2009 року народження.
Суд, заслухавши позивача та представника позивача, відповідача та представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 25 квітня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2012 року в справі № 1609/3295/12, яке вступило в законну силу.
Сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з відповідачем ОСОБА_1 .
Також встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 вересня 2014 року в справі № 554/9403/14-ц стягнуто з ОСОБА_3 , 1988 року народження, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на користь ОСОБА_1 , 1985 року народження, на утримання неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.ст. 141, 155, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
В силу норм ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про збільшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 не зазначила жодних обставин, які визначені законом як підстава для збільшення розміру аліментів, - ні щодо зміни матеріального або сімейного стану сторін, ні щодо погіршення або поліпшення здоров'я дитини чи платника аліментів, тощо.
Як встановлено судом, з часу ухвалення судового рішення в справі № 554/9403/14-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , останній 06.10.2017 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 , від якого має малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач ОСОБА_1 5 липня 2019 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 . Отже, має місце зміна сімейного стану як відповідача, так і позивача, яка сама по собі не оцінюється судом як правова підстава для збільшення розміру аліментів в порядку, визначеному ст. 192 СК України.
Будь-які підстави вважати, що має місце погіршення стану здоров'я дитини, відсутні. Жодні медичні висновки до суду надані не були.
Наміри позивача перевести дитину на навчання до приватного навчального закладу не підтверджені дослідженими в справі доказами, відсутні документи не тільки щодо зарахування ОСОБА_5 , 2009 року народження, до будь-якої приватної шкоди, але і відсутній запит матері до такого навчального закладу щодо можливості зарахування дитини.
На підставі викладеного, оскільки дослідженими в справі доказами не встановлено будь-яких обставин, які б в силу норм ст. 192 СК України давали підстави для збільшення розміру аліментів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 150 СК України батьки мають обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно ст. 164 СК України,мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в постанові "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" № 3 від 30.03.2007 року зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Дослідженими в справі доказами встановлено, що відповідач ОСОБА_3 матеріальну допомогу на утримання доньки ОСОБА_8 , 2009 року народження, в добровільному порядку не надає, але на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 вересня 2014 року в справі № 554/9403/14-ц сплачує аліменти. Заборгованість по аліментам станом на 31.05.2020 становить за розрахунком державного виконавця 39513,63 грн.
Статтею 19 СК України передбачено участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.
Частиною 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо, зокрема, позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Судом встановлено, що питання позбавлення відповідача батьківських прав було предметом розгляду органу опіки та піклування.
Згідно з висновком органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 14.07.2020 № 159, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , 1988 року народження, відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 6 ст. 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що йому чинилися перешкоди в зустрічах з донькою. Разом з тим, жодні докази на підтвердження цієї обставини відповідачем до суду не надано.
В той же час відповідач звертався до органу опіки та піклування з питань встановлення йому часу для спілкування з донькою.
Позивач в свою чергу не надала до суду жодні докази на підтвердженні тієї обставини, що має місце саме винна поведінка відповідача.
Натомість, як встановлено в судовому засіданні, між сторонами по справі склалися недоброзичливі та конфліктні відносини.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки.
За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також за наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім'ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .
Висновок органу опіки та піклування, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , 2009 року народження, має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).
Досліджені в справі докази та встановлені в судовому засіданні обставини дають підстави вважати, що відповідач ОСОБА_3 дійсно не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки, але такі обставини не дають достатніх підстав вважати, що має місце ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків.
Однією із засад регулювання сімейних відносин відповідно до ст. 7 СК України є забезпечення дитині можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, в тому числі і забезпеченням їй сімейного виховання.
Має місце недостатнє виконання відповідачем ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_8 , 2009 року народження, яке не може бути оцінено судом як достатня підстава для позбавлення відповідача батьківських прав, а є достатньою підставою для того, щоб орган опіки та піклування вжив заходів надав допомогу сторонам в даній справі у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених Сімейним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Встановивши дані обставини, враховуючи недоведеність в судовому засіданні винної поведінки ОСОБА_3 , відсутність свідомого нехтування ним своїми обов'язками по вихованню малолітньої доньки, а також право малолітньої ОСОБА_5 , 2009 року народження, на спілкування з батьком, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки буде суперечити правам та інтересам не тільки відповідача, а і самої малолітньої дитини.
Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав слід відмовити за безпідставністю.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог понесені нею судові витрати не підлягають їй відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа Служба у справах дітей Київської районної у м. Полтаві ради, місцезнаходження 36014, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 1/2, код ЄДРПОУ 05384703.
Повне судове рішення складено 12.08.2020.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко