вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
справа №370/636/20
"12" серпня 2020 р. Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мазки Н.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 20.12.2013 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначає, що у спільному шлюбі прожили майне сім років, два з яких проживали за різними адресами. З моменту реєстрації шлюбу сімейне життя не склалося, а останні роки спільного проживання взагалі не можуть існувати як сім'я, виконувати сімейні обов1'язки, спокійно вирішувати навіть нескладні поточні проблеми, постійно сперечаються та принижують дин одного. Сварки та скандали неодноразово відбувалися в присутності малолітньої дитини, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Оскільки дитина ще маленька і багато речей не розуміє, то в подальшому це може суттєво вплинути на її психіку, погляди на життя, формування світогляду. Позивачка зазначає, що неодноразово звертала увагу відповідача на дану обставину, але він ігнорував та ніяк не реагував на зауваження. На протязі останніх років вона намагалася говорити з відповідачем про сімейні проблеми, але її спроби були марними, в сімейних стосунках нічого не змінювалося. В кінцевому результаті відносини переросли в ще більш ворожі. Вона, позивачка прийшла до висновку, що розлучення це єдиний вихід для побудови щасливого життя та збереження бачення про сім'ю. З липня 2019 року спільне проживання, сімейно-шлюбні відносини припинені, кожен живе своїм життям.
Спір про місце проживання дитини відсутній. Спір про майно відсутній.
Позивач ОСОБА_1 просить: розірвати шлюб, питання про зміну прізвища не ставилось.
Згідно ухвали суду від 09.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Відповідачу встановлено 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 отримавши 20.05.2020 року копію позовної заяви, ухвалу суду від 09.04.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0804200114614, відзив не надав.
Згідно пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19) строки визначені законом та судом продовжуються на строк дії такого карантину.
Сторонами не подано клопотань про продовження процесуальних строків.
Судом були створені учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, наданням строку для подачі відзиву.
Кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v.Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 ст.6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За таких обставин суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються вимогами ч.2 ст.104, ч.2 ст.112 СК України, якими передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст.24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частиною 2, 3, 4 ст.56 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
Встановлено, що згідно свідоцтву про шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 20.12.2013 року, про що зроблено запис №186, прізвище чоловіка - ОСОБА_1 , прізвище дружини - ОСОБА_2Відповідно свідоцтву про народження, виданого 06.01.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, належними, допустимими, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечив, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Керуючись вимогами ч.1 ст.24, ч.2, 3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.2 ст.112 СК України, ч.13 ст.7 ст.263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 20.12.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №186.
Прізвища сторін після розірвання шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , жінки - ОСОБА_2Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту, у порядку передбаченому підпунктом 15.5, пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року; пункту 3 розділу ХII Прикінцевих положень ЦПК України в редакції від 30.03.2020 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.
Рішення складено 12.08.2020 року.
Суддя