Справа № 369/3248/17
Провадження № 1-кп/369/552/20
іменем України
11.08.20 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження № 12016110210001028 від 22.09.2016року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березань Київської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, має двох неповнолітніх дітей 2012 р.н. та 2015 р.н., працює лікарем-хірургом ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України,-
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.
Згідно посадової інструкції лікаря-хірурга об'єднаного відділення хірургічної патології, затвердженої головним лікарем Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району на ОСОБА_10 покладені обов'язки, серед яких:
- керуватись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної допомоги;
- проводити цілеспрямоване клінічне обстеження хворого;
- визначати обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінювати їх результати;
- визначати тяжкість стану хворого;
- визначати показання до госпіталізації за профілем захворювання, тактику медикаментозного та оперативного лікування з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки;
- нести відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять у сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України
Згідно ст.ст. 34, 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-ХІІ від 19.11.1992 року, лікар-хірург об'єднаного відділення хірургічної патології Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району ОСОБА_10 був зобов'язаний своєчасно і кваліфіковано провести обстеження та лікування пацієнта.
Разом з тим, ОСОБА_10 , будучи переведеним згідно наказу № 112-к від 01.10.2014 на посаду лікаря-хірурга ургентного ОВХП з 06.10.2014, являючись медичним працівником, неналежно виконуючи свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого до них ставлення, допустив настання тяжких наслідків для хворого за наступних обставин.
Так, 19.12.2015 року о 00 годин 40 хвилин в приймальне відділення Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Соборності, 51 за медичною допомогою звернувся ОСОБА_11 , 1977 року народження.
Згідно довідки № 5494 від 19.12.2015 під час обстеження вказаного пацієнта лікарем-хірургом ОСОБА_10 встановлено діагноз: гематома верхньої повіки, забійна рана верхньої повіки; Алконт 01СУ - 1,8 %.
При обстежені лікарем-хірургом виконано ПХО, накладено шви та асептичну пов'язку. Рекомендовано амбулаторне лікування у лікаря-хірурга та консультація окуліста.
Після огляду та надання медичної допомоги ОСОБА_11 залишив приймальне відділення.
В подальшому, 27.12.2015 в приміщенні Макарівської ЦРЛ було констатовано смерть ОСОБА_11 .
Згідно висновку експерта № 94 розпочатої 28.12.2015 та закінченої 08.02.2016, смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді масивних крововиливів під оболонки, в шлуночки і тканину головного мозку з явищами набряку-набухання головного мозку.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 22/К, розпочатої 25.03.2016 та закінченої 13.09.2016 встановлено, що лікарем хірургом на підставі огляду хворого діагноз був встановлений вірно, але не повністю, а саме: з урахуванням тілесних ушкоджень м'яких тканин в області голови, а також наявності алкогольного сп'яніння - лікарю необхідно було запідозрити черепно-мозкову травму і в зв'язку з чим провести діагностику наявності чи відсутності пошкодження головного мозку. Для цього хворого необхідно було госпіталізувати для клінічного нагляду та призначити діагностичні заходи (огляд спеціалістів: невролога, нейрохірурга, окуліста; Ro-графія черепа в 2 проекціях (передньо-задній, боковій), КТ або МРТ головного мозку; лабораторні дослідження). На підставі вищевказаного можливо зробити висновок, що обстеження хворого ОСОБА_11 «… в умовах Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району м. Боярка було проведено» не в повному обсязі.
Таким чином, під час проведення огляду і встановлення діагнозу лікарем хірургом були допущені недоліки в своїх діях, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 .
Характер та об'єм спричиненої постраждалому черепно-мозкової травми дає підстави вважати за можливе «врятувати життя потерпілого ОСОБА_11 при надані йому термінової, в повному обсязі, кваліфікованої медичної допомоги», тобто між наданням постраждалому вчасної медичної допомоги і настанням його смерті є прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнав, та пояснив суду, що 19.12.2015 року він чергував в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району, виконуючи обов'язки підпорядкованого лікаря-хірурга, тому що на той момент він не мав практичних навичок. В той час лікарня не справлялася із об'ємом населення, тому ставили двох хірургів на чергування, а саме відповідального лікаря, який бере на себе всі обов'язки, і лікар, який підпорядковується. Того дня був відповідальним хірургом його брат - ОСОБА_12 . 19 грудня 2015 року до них поступило повідомлення про хворого із забійною раною. В приймальному відділенні побачив хворого із забійною раною, який стояв на своїх ногах у супроводі своєї матері. Перше питання, яке було ним задано хворому - ОСОБА_11 , що з ним сталося, на що той легковажно відповів, що «нічого страшного, я не вписався в двері». Він побачив на хворому розсічену рану і гематому, він сказав ОСОБА_13 , що потрібно зашивати рану, на що той відмовлявся і сказав, щоб просто наклали пов'язку, але він з матір'ю хворого, ОСОБА_7 , вмовили ОСОБА_11 піти в травмпункт. Як тільки хворий зайшов в травмпункт, він з відповідальним хірургом почали огляд рани, хворий був також оглянутий на предмет будь-якої неврологічної травми. Після огляду, рана була оброблена та було прийнято рішення зашити рану, що відповідальним хірургом було йому доручено. Він зашив рану та повторно запитав хворого про обставини отримання травми, на що хворий відповів теж саме, що і перший раз сказав. Будь-яких симптомів черепно-мозкової травми у хворого не було. Від хворого був запах алкоголю, було зроблено тест. Після цього, відповідальним лікарем був виставлений діагноз, що є забійна рана правої надбрівної дуги та було записано в картку амбулаторного хворого. Йому було доручено видати довідку, тобто звернення до лікаря-хірурга на перев'язки та звернення до лікаря-окуліста. Тоді не було підозр на важку травму. Після цього, він видав довідку, дав рекомендації про те, що на наступний день потрібно прийти зранку до лікаря в ЦРБ. Після цього, хворий самостійно пішов, при цьому струс мозку він заперечував. Рана у хворого була розсічена. Стверджує, що рішення приймалося відповідальним хірургом, він тільки допомагав. Госпіталізація хворого не передбачалася, оскільки хворий поступив з раною і цей вид травматизму заперечував важку травму. Він звертався до слідчого, що повинні враховуватися дані в картці амбулаторного хворого, а також просив слідчого провести експертизу по «журналу реєстрації хворих». Комісійна експертиза сама собі суперечить, висновок не ґрунтується на будь-яких фактах. Діагноз Боярської ЦРЛ співпадає з первинним діагнозом Макарівської ЦРЛ. Будь-які зміни в нагляді хворого, констатуються в історії хвороби. Огляд хворого відбувався відповідальним хірургом, він був також присутній, тому в амбулаторному журналі запис стоїть ОСОБА_14 , оскільки на той час той мав вищу категорію, а він другу категорію і про це було повідомлено органи досудового розслідування. З висновком експерта № 22/К від 13.09.2016 року обвинувачений не погоджується, оскільки при проведенні даної експертизи, експертом не було взято до уваги ряд обставин, які мають велике значення у даному кримінальному провадження, зокрема: підстави та обставини лікування ОСОБА_11 у Макарівській ЦРЛ, обставини зникнення потерпілого з Макарівської ЦРЛ та ін., тому вважає вказаний експертний висновок є неповним. Просить суд його виправдати.
У судовому засіданні досліджено письмові докази, а саме:
- витяг з кримінального провадження № 12016110210001028 від 22.09.2016, згідно якого під час проведення огляду і встановлення діагнозу потерпілому ОСОБА_11 лікарем-хірургом Боярської центральної районної лікарні були допущені недоліки в своїх діях, тобто не належно виконав свої професійні обов'язки, які спричинили тяжкі наслідки для хворого (т. 1 а.с. 153);
- витяг з кримінального провадження № 12015110210001095 від 28.12.2015, згідно якого 18.12.2015 приблизно о 21 год. 30 хв. в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване в центрі с. Яблунівка Макарівського району Київської області, невстановлена особа на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. 27.12.2015 року стан здоров'я ОСОБА_11 погіршився та його було госпіталізовано до реанімаційного відділення Макарівської ЦРЛ, де під час здійснення реанімаційних заходів, останній від отриманих тілесних ушкоджень помер (т. 1 а.с. 155);
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.12.2015 року, згідно якого 27.12.2015 року приблизно о 08 год. 10 хв. в реанімаційному відділенні Макарівської ЦРЛ помер ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , якому 18.12.2015 було заподіяно тілесні ушкодження в кафе «Сімейне гніздечко» в с. Яблунівка (т. 1 а.с. 156-157);
- копію протоколу огляду місця події від 28.12.2015 року, згідно якого оглянуто кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 158-159);
- копію постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів від 29.12.2015, згідно якої визнано речовим доказом відеозапис від 18.12.2015 року з камери відеоспостереження в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 161);
- копію протоколу перегляду відеозйомки з камери відеоспостереження від 18.12.2015 року, яка знаходиться в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 162);
- копію довідки Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, згідно якої надано слідчому інформацію стосовно того, що ОСОБА_11 19.12.2015 о 00 год. 40 хв. звертався на приймальне відділення ЦРЛ Києво-Святошинського району № 10029 журналу реєстрації амбулаторної допомоги, хворому проведено огляд лікарем хірургом та встановлено діагноз. Рекомендовано звернутися в поліклініку до хірурга 21.12.15 року за місцем проживання. За медичною допомогою в поліклініку ЦРЛ Києво-Святошинського району за вказаний період не звертався (т. 1 а.с. 163);
- копію висновку експерта № 1/94 від 09.02.2016, згідно якого, згідно довідки № 5494 ОСОБА_11 19.12.2015 р. в 00 год. 40 хв. звертався в приймальне відділення центральної районної лікарні Києво-Святошинського району з приводу забійної рани верхньої повіки і гематоми верхньої повіки. Згідно медичної картки стаціонарного хворого № 6640-1735-400 ОСОБА_11 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Макарівської ЦРЛ з 11 год. 00 хв. 26.12.15 р. з приводу закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеня, набряку набухання головного мозку, а також забійної інфікованої рани надбрівної дуги зліва. 27.12.15р. ОСОБА_11 проведена операція - накладання діагностичних фрезових отворів в лівій і правій тім'яно-скроневих ділянках кісток черепа. 27.12.2015 р. о 8 год. 05 хв. констатована смерть ОСОБА_11 . Смерть ОСОБА_11 настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді масивних крововиливів під оболонки, в шлуночки і тканину головного мозку з явищами набряку набухання головного мозку (т. 1 а.с. 172-173);
- висновок експерта № 22/к від 13.09.2016 року, згідно якої вивчивши та проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження №12015110210001095, медичну документацію на ім'я ОСОБА_11 , 1977 р.н., та гістологічний матеріал від його трупу, у відповідності до питань, що поставлені на вирішення, комісія експертів дійшла до таких підсумків: 1, 2, 6, 7. Згідно із записами даних «Журналу реєстрації амбулаторних хворих за 2015р.» з приймального відділення ЦРЛ Києво-Святошинського р-ну відомо, що ОСОБА_11 , 1977 р.н., звертався за медичною допомогою в приймальне відділення центральної районної лікарні Києво-Святошинського району в 00 год. 40 хв., 19.12.2015 року по первинному зверненню. При цьому хворому було проведено огляд лікарем хірургом («Алконт 01 СУ - 1,8 %о. Виконано ПХО, шви, асептична пов'язка. Рекомендовано звернутись 21.12.2015 року в поліклініку до хірурга») і встановлений діагноз: гематома верхньої повіки, забійна рана верхньої повіки. Лікарем хірургом на підставі огляду хворого діагноз був встановлений вірно, але не повністю, а саме: з урахуванням тілесних ушкоджень м'яких тканин в області голови, а також наявності алкогольного сп'яніння - лікарю необхідно було запідозрити черепно- мозкову травму і в зв'язку з чим провести діагностику наявності чи відсутності пошкодження головного мозку. Для цього хворого необхідно було госпіталізувати для клінічного нагляду та призначити діагностичні заходи (огляд спеціалістів: невролога, нейрохірурга, окуліста; Ro-графія черепа в 2 проекціях (передньо-задній, боковій), КТ або МРТ головного мозку; лабораторні дослідження). На підставі вищевказаного можливо зробити висновок, що обстеження хворого ОСОБА_11 «...в умовах Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району м. Боярка було проведено» не в повному обсязі. Таким чином, під час проведення огляду і встановлення діагнозу лікарем хірургом були допущені недоліки в своїх діях, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 . При цьому слід взяти до уваги, що хворий після отримання тілесних ушкоджень не втрачав свідомості та не мав скарг, які б могли вказувати на черепно-мозкову травму і значне ускладнювало дії лікаря. Лікарем хірургом на момент первинного огляду хворого медична допомога була надана в повному обсязі відповідно встановленому діагнозу (діагноз: гематома верхньої повіки, забійна рана верхньої повіки). В даному конкретному випадку говорити про діагностичну помилку не має сенсу в зв'язку з тим, що діагностичні заходи взагалі не були призначені та проведені. Згідно даних проведеної судово-медичної експертизи («Висновок експерта» № 94 від 28.12.2015-08.02.2016 року) смерть ОСОБА_11 , 1977 р.н., настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів під мозкові оболонки, в шлуночки та у речовину головного мозку з розвитком стиснення та набряку-набухання головного мозку, що підтверджується виявленими тілесними ушкодженнями, зазначеним в підпункті А) пункту № 8, результатами судово-гістологічної експертизи та даними медичної документації. Відповідно результатам проведеної судово-медичної експертизи («Висновок експерта» № 94 від 28.12.2015-08.02.2016 року, лікар судово-медичний експерт ОСОБА_15 ) потерпілому ОСОБА_11 , 1977 р.н., спричинені наступні тілесні ушкодження: А) в області голови: забита- (по клінічним даним) рана в ділянці зовнішнього кінця лівої брови, масивний синець в ділянці лівого ока, крововилив під склеру лівого ока, поодинокі крововиливи на верхній та нижній губах справа, масивний крововилив в м'які тканини лобної ділянки голови зліва (відповідно забитої рани), крововилив під тверду мозкову оболонку по опуклій поверхні лівої півкулі головного мозку, крововиливи під м'яку мозкову оболонку (лобна, скронева і тім'яна частки правої півкулі головного мозку лобна, тім'яна і скронева частки лівої півкулі головного мозку), в шлуночки й у речовину головного мозку (по випуклій поверхні лівої півкулі головного мозку); дані ушкодження разом утворюють єдиний комплекс внутрішньочерепної травми, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя, була спричинена від дії тупих предметів та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті; В) поодинокі синці по тильній поверхні лівої кисті і по передній поверхні правого коліна, два синці по передній поверхні лівого коліна; дані синці утворились від дії тупих предметів, як разом так окремо мають ознаки легких тілесних ушкоджень та не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. Згідно пункту 4.12 Наказу № 6 МОЗ Україні від 17.01.95 року експерт: «При наявності ушкоджень різного ступеня тяжкості експерт не має права визначити цей ступінь «у сукупності» за найбільш тяжким ушкодженням. В таких випадках можливе лише об'єднання однакових за ступенем тяжкості ушкоджень». Враховуючи локалізацію, характер та кількість виявлених тілесних ушкоджені можливо сказати, що потерпілий отримав не менш двох травматичних впливів (дій) в область голови, по одному травматичному контакту (дії) в області лівої кисті і правого колінного суглобу та один (можливо два) контакт в області лівого колінного суглобу. Тілесні ушкодження в області голови, які разом утворили комплекс внутрішньо-черепної травми, були спричинені від дії тупих предметів, якими могли бути як кулаки рук людини, так і підлога викладена «з плитки», що підтверджується локалізацією і характером (морфологією) ушкоджень. Враховуючи локалізацію, характер та кількість виявлених тілесних ушкоджень можливо сказати, що:поодинокі крововиливи на верхній та нижній губах справа найвірогідніше виникли внаслідок удару тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, можливо і в кулаків рук людини; масивний синець в ділянці лівого ока, крововилив під склеру лівого ока та утворення «забійної інфікованої рани надбрівної дуги зліва» можливе «внаслідок вільного прискореного падіння з висоти власного зросту на підлогу викладену з плитки приміщенні кафе». Згідно даним медичної карти стаціонарного хворого № 6640-1735-400, смерть ОСОБА_11 констатована ІНФОРМАЦІЯ_4 в 08 год. 05 хв. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень і «медичні дані про характер та особливості пошкодження, виявлених при експертизі трупа ОСОБА_11 », можливо сказати, що вони могли утворитися відповідно «поясненням ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_17 , та наданому відеозапису з відеокамери, що розташована в кафе «Сімейне гніздечко» куди саме, чим і як ОСОБА_16 наносив тілесні ушкодження по тілу ОСОБА_11 ». Після отримання черепно-мозкової травми (18.12.15р., в проміжок часу з 21:41:05 - 21:44:57год.) ОСОБА_11 , міг вставати та пересуватися. В подальшому до 26.12.15 року ОСОБА_11 за медичною допомогою не звертався, лише деколи з'являлся на перев'язки (зі слів фельдшера), проте ніякої медичної документації, що підтверджує це не має. Враховуючи вищевказане, а саме відсутність клінічних даних, визначити в якому стані здоров'я перебував ОСОБА_11 не уявляється можливим. Характер та об'єм спричиненої постраждалому черепно - мозкової травми дає підстави вважати за можливе «врятувати життя потерпілого ОСОБА_11 при наданні йому термінової, в повному обсязі, кваліфікованої медичної допомоги», тобто між ненаданням постраждалому вчасної медичної допомоги і настанням його смерті є прямий причинно-наслідковий зв'язок (т. 1 а.с. 176-183);
- копію посадової інструкції лікаря хірурга об'єднаного відділення хірургічної патології ОСОБА_10 без дати, в якій зазначено кваліфікаційні вимоги до лікаря-хірурга різних кваліфікаційних категорій (т. 1 а.с. 197-199);
- наказ № 112-к від 01.10.2014, згідно якого ОСОБА_10 лікаря - хірурга ОВХП працюючого по сумісництву переведено на посаду лікаря-хірурга ургентного ОВХП на 1,0 ст. як основного працівника з 06.10.2014 з випробувальним терміном 2 міс. (т. 1 а.с. 204);
- наказ № 81-к від 17.06.2013, згідно якого ОСОБА_10 прийнято на посаду урентного хірурга ОВХП на 0,5 ст. по сумісництву з випробувальним терміном 2 місяці з 14.06.2013 (т. 1 а.с. 204);
- копії особових карток ОСОБА_18 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 212-213);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15.02.2017, згідно якого вилучено в приміщенні Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району оригінал журналу реєстрації амбулаторних хворих за 2015 рік (форма № 074/о) (початий 27.11.2015) (т. 1 а.с. 225-226);
- протокол огляду речей від 16.02.2017, згідно якого оглянуто довідку № 5494, яка була надана ОСОБА_7 , в якій зазначено, що ОСОБА_11 звертався за медичною допомогою о 00 год. 40 хв. 19.12.2015 до ЦРЛ Києво-Святошинського району, а також зазначено діагноз ОСОБА_11 .. Також рекомендовано амбулаторне лікування у лікаря хірурга, консультація окуліста. (т. 1 а.с. 227);
- довідка № 5494 від 19.12.2015, в якій зазначено, що ОСОБА_11 звертався за медичною допомогою о 00 год. 40 хв. 19.12.2015 до ЦРЛ Києво-Святошинського району, а також зазначено діагноз ОСОБА_11 .. Також рекомендовано амбулаторне лікування у лікаря хірурга, консультація окуліста. (т. 1 а.с. 228);
- протокол огляду речей від 16.02.2017, згідно якого оглянуто журнал амбулаторних хворих за 2015 рік, який був вилучений в лікарні на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду (т. 1 а.с. 229);
- постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 16.02.2017, згідно якої визнано речовими доказами довідку № 5494 та журнал реєстрації амбулаторних хворих за 2015 рік (форма № 074/о) (початий 27.11.2015, закінчений 21.12.2015) (т. 1 а.с. 230).
Крім того, під час судового розгляду були допитані:
Потерпіла ОСОБА_7 , яка показала суду, що у грудні 2015 року після 12 годин привезла сина ОСОБА_11 до лікарні в м. Боярку, в приймальному відділенні до них вийшов лікар-хірург, якого вона не знала. Сина забрали в кабінет, зашили йому рану і вони пішли додому. Їй не відомо чому сину не зробили рентген і не залишили в лікарні. В рекомендації лікаря було написано що можна робити перев'язки в іншій лікарні. Син їздив на перев'язки, через деякий час, у суботу, син їй зателефонував і сказав, що йому погано і його відправляють у лікарню. У Макарівській лікарні сина залишили на стаціонарному лікуванні. Коли вона приїхала до сина ввечері, той був в стані алкогольного сп'яніння і йому було дуже погано, викликали нейрохірурга, прооперували та потім сказали, що травма несумісна з життям. Зазначила, що перед новим роком, син гуляв в кафе, відбулася бійка. Син був п'яним, сидів на стільці, а сусід підійшов та вдарив його, син впав та вдарився головою об плитку, потім сусід знову штовхнув і син знову впав. Ті особи його привезли додому, син був весь в крові. До Макарівської лікарні вона привезла сина із сусідом. Зауважила, що син їй цілий тиждень скаржився на головні болі, але оскільки лікар Боярської ЦРЛ сказав, що немає нічого страшного, вони нікуди не зверталися. Коли в Боярській лікарні лікар виписав довідку, той сказав що потрібно ходити на перев'язки, та на другий день потрібно було звернутися до лікаря, проте вони нікуди не зверталися. Потерпіла підтвердила, що перебуваючи у Макарівській ЦРЛ, перед тим, як сину стало гірше, він зник з лікарні, про це їй повідомили медпрацівники і вона із сусідом їздила у м. Макарів розшукувала сина, останнього знайшли біля лікарні.
Просить суд, щоб обвинувачений поніс покарання.
Свідок ОСОБА_19 , який показав суду, що працює гінекологом-акушером Боярської ЦРЛ. В той день він чергував по лікарні. Зі слів колег йому стало відомо, що було самозвернення із скаргами на забій в області брови. Хворий був оглянутий хірургом ОСОБА_20 , а ОСОБА_21 обробив рану та написав рекомендації, щоб звернувся хворий на наступний день до окуліста. Проте пацієнт вісім днів не звертався ні до кого. Чергування в лікарні відбувається раз на місяць, покладаються обов'язки вести прийом. За журнал реєстрації хворих відповідає чергова медсестра та черговий лікар, в той день був відповідальним ОСОБА_12 , тому що він мав вищу категорію ніж ОСОБА_21 . При огляді хворого встановлюється діагноз колегіально, як хірургом вищої категорії так і просто хірургом, які чергують разом, але остаточне рішення щодо хворого приймає відповідальний хірург. Зазначив, що ОСОБА_21 на роботі зарекомендував себе як відповідальний та кваліфікований лікар.
Свідок ОСОБА_22 , який показав суду, що станом на 19.12.2015 він працював заступником головного лікаря з медичного обслуговування Боярської ЦРЛ. Зі слів колег йому відомо, що 19.12.2015 ОСОБА_21 разом з ОСОБА_20 чергували в хірургічному відділенні та надавали допомогу хворому, а саме обвинувачений зашивав рану хворому. Також йому відомо, що була видана довідка хворому про рекомендацію щодо з'явлення хворого до лікаря хірурга, невропатолога чи окуліста. Як йому відомо, хворий не виконав рекомендації та не з'являвся до лікарні, а з'явився тільки через сім днів, після чого потрапив до Макарівської ЦРЛ, де потім помер. При огляді хворого він особисто не був присутнім. При огляді журналу реєстрації хворих, який був наданий судом зазначив, що в журналі підпис схожий на підпис ОСОБА_14 , який в той день був відповідальним лікарем, оскільки він був лікар вищої категорії. Зазначив, що якщо хворого не госпіталізують то видається довідка, про що робиться запис в журналі, заводиться амбулаторна картка самозвернення, після цього ця картка зберігається в приймальні, але йому не відомо чи була зроблена така картка. Остаточне рішення лікарів щодо діагнозу та подальших дій щодо хворого приймає відповідальний лікар, який чергує у відділенні, у даному випадку рішення мав приймати ОСОБА_12 , оскільки він має вищу категорію. Заповнити картку міг і молодший лікар, але підпис мав поставити старший хірург.
Свідок ОСОБА_23 , який показав суду, що працює лікарем-хірургом в медицині катастроф. 26.12.2015 року він був черговим лікарем по Київській області. Приблизно о 23 годині надійшло повідомлення від диспетчера про виклик до Макарівської ЦРЛ для надання допомоги. Він прибув до лікарні на початку першої години ночі і у хірургічному відділенні побачив хворого у край важкому стані з явними ознаками важкої травми. Він сказав, що потрібна операція. Ним була проведена трепанація черепа та була виявлена важка травма мозку, множинні набряки. Потім вранці дізнався, що хворий помер. Всі його дії відображено в історії хвороби та в звіті, який віддав до центру медичних катастроф, та зберігається в архіві. Зазначив, що з такою травмою, що була у хворого тиждень не можна проходити, на його погляд травма була отримана за добу до операції. Він спілкувався з лікарями Макарівської ЦРЛ, які повідомили, що хворий поступив вранці 26.12.2015 року, а його потім викликали вночі у зв'язку з погіршенням здоров'я хворого. Йому не повідомляли за яких обставин хворий отримав травму. Зазначив, що у хворого було дуже важке ураження мозку, з таким ураженням людина не могла прожити вісім днів, стверджує, що з такою травмою, яку він побачив під час операції у ОСОБА_11 , останній не міг прожити сім чи вісім днів, травма на його думку була отримана не більше ніж за добу до операції. Коли він приїхав у лікарню, хворий знаходився у комі, не у реанімації, а у звичайній палаті.
Свідок ОСОБА_18 , який показав суду, що 19.12.2015 року він та його брат ОСОБА_10 чергували у хірургічному відділенні коли до Боярської лікарні поступив ОСОБА_11 , він був відповідальним хірургом, оскільки мав вищу категорію, а обвинувачений - другу категорію. Оглядали хворого вони вдвох, про що засвідчено його підписом. Огляд проводився у перев'язочній, у хворого було виявлено забійну рану та розсічену брову, хворому ОСОБА_10 були накладені шви, після деяких умовлянь, оскільки хворий цьому заперечував. Потім він залишив запис в амбулаторному журналі, а обвинувачений виписав довідку. Під час огляду журналу реєстрації хворих, підтвердив, що підпис поставлений в даному журналі належить йому. Під час огляду хворого, останній повідомив що травму отримав коли вдарився об двері. Зазначив, що саме ним, як відповідальним хірургом, було прийнято остаточне рішення щодо діагнозу та надання рекомендацій хворому, про що обвинувачений виписав довідку з відповідними рекомендаціями. Госпіталізації хворий не потребував. Йому відомо, що ОСОБА_11 поступив до Макарівської лікарні з інфікованою травмою і там помер.
Свідок ОСОБА_24 , який показав суду, що у грудні 2015 року до нього, як фельдшера, звернувся загиблий, щоб він робив йому перев'язки, на що він погодився. ОСОБА_11 на перев'язки приходив декілька разів, не регулярно, інколи приходив перев'язаний, якимись тряпками. Через деякий час, ОСОБА_11 зателефонував і сказав, що йому погано, свідок сказав, щоб той негайно їхав до лікаря, на що той відмовився та приїхав до нього. Побачивши, що ОСОБА_11 погано, він виписав тому направлення до Макарівської ЦРЛ, приїхала мати хворого та повезла його в лікарню. Коли перший раз ОСОБА_11 приїхав до нього з матір'ю та говорив, що просто вдарився, але потім він дізнався, що ОСОБА_11 впав зі сходів. На момент первинного огляду не було виявлено підозр на серйозну травму, ОСОБА_11 говорив, що нічого не болить. Зі слів людей йому відомо, що після його перев'язок, ОСОБА_11 ходив по селу з гулею, та вдома знімав пов'язку. Він не бачив нових травм у ОСОБА_11 , тільки було дивним, що рана постійно кровила, можливо був повторний удар, або непрофесійно робили перев'язки.
Експерт ОСОБА_25 , який був допитаний у судовому засіданні підтвердив висновки експерта № 22/к від 13.09.2016 року.
Аналізуючи досліджені судом письмові матеріали, показання потерпілої, обвинуваченого, свідків, експерта, суд вважає недоведеним пред'явлене ОСОБА_10 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, з наступних підстав.
У відповідності довисновку комісійної судово-медичної експертизи № 22/К, розпочатої 25.03.2016 та закінченої 13.09.2016 року, яка є основним доказом обвинувачення, встановлено, що лікарем хірургом на підставі огляду хворого діагноз був встановлений вірно, але не повністю, а саме: з урахуванням тілесних ушкоджень м'яких тканин в області голови, а також наявності алкогольного сп'яніння - лікарю необхідно було запідозрити черепно-мозкову травму і в зв'язку з чим провести діагностику наявності чи відсутності пошкодження головного мозку. Для цього хворого необхідно було госпіталізувати для клінічного нагляду та призначити діагностичні заходи (огляд спеціалістів: невролога, нейрохірурга, окуліста; Ro-графія черепа в 2 проекціях (передньо-задній, боковій), КТ або МРТ головного мозку; лабораторні дослідження). На підставі вищевказаного можливо зробити висновок, що обстеження хворого ОСОБА_11 «… в умовах Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району м. Боярка було проведено» не в повному обсязі.
Таким чином, під час проведення огляду і встановлення діагнозу лікарем хірургом були допущені недоліки в своїх діях, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 .
Характер та об'єм спричиненої постраждалому черепно-мозкової травми дає підстави вважати за можливе «врятувати життя потерпілого ОСОБА_11 при надані йому термінової, в повному обсязі, кваліфікованої медичної допомоги», тобто між наданням постраждалому вчасної медичної допомоги і настанням його смерті є прямий причинно-наслідковий зв'язок (т.1 а.с.176-183).
При цьому, відповідно до показань свідка ОСОБА_23 , який проводив операцію потерпілому ОСОБА_26 , вбачається, що травма, яка була виявлена ним під час проведення операції була несумісна із життям пацієнта, останній не міг прожити з нею 7-8 днів; травма, на його думку, була отримана потерпілим не більше чим за добу до проведення операції.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_24 потерпілий ОСОБА_11 не виконував рекомендації ні його ні лікаря Боярської ЦРЛ, на перев'язки приходив нерегулярно та робив їх сам, рана кровила.
Відповідно до показань обвинуваченого та потерпілої, перед тим, як ОСОБА_11 стало гірше під час перебування у Макарівській ЦРЛ, останній зник із лікарні та був відсутній декілька годин. Дана обставина не була з'ясована, не було встановлено, де знаходився потерпілий в цей час, що з ним відбувалося, що враховуючи показання свідка ОСОБА_23 , щодо часу отримання потерпілим травми, є суттєвим, також суттєвим є невиконання потерпілим рекомендацій фельдшера та лікаря, але перед експертами слідчим не ставилося питання про те, чи могла дана обставина негативно вплинути на здоров'я потерпілого та привести до його смерті.
Крім того, відповідно до показань свідка ОСОБА_18 19.12.2015 року коли до Боярської ЦРЛ звернувся ОСОБА_11 , він та його брат ОСОБА_10 чергували у хірургічному відділенні, свідок категорично стверджує, що остаточне рішення щодо діагнозу хворого ОСОБА_11 приймав він, як відповідальний хірург, за його вказівкою ОСОБА_10 виписав потерпілому довідку, в якій зазначив хворому подальші рекомендації. Про вказані обставини свідок повідомляв слідчого, але останній не взяв їх до уваги, незважаючи на те, що дані показання, щодо прийняття остаточного рішення щодо діагнозу хворого питання госпіталізації приймається лікарем, який має вищу кваліфікацію, були підтверджені також свідками ОСОБА_22 та ОСОБА_19 , які є медичними працівниками.
Оцінюючи інші докази досліджені судом, суд приходить до переконання, що вони є належними та допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України та підтверджують існування інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, зокрема обставини отримання ОСОБА_27 тілесних ушкоджень, факт огляду останнього лікарями Боярської ЦРЛ та ін., при цьому вказані докази не місять даних про те, що саме обвинувачений, вчинив кримінальне правопорушення в якому його обвинувачують.
Таким чином, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення не надано суду доказів причетності ОСОБА_10 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, тому він підлягає виправданню у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370- 374,376 КПК України, суд,-
ОСОБА_10 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 140 КК України та його виправдати у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Речові докази по справі: довідку № 5494; журнал амбулаторних хворих за 2015 рік, які знаходяться при матеріалах судового провадження повернути до Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Київської області.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору; інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді; копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1