Справа № 369/10220/18
Провадження № 2/369/247/20
Іменем України
21.07.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Дубас Т.В.,
при секретарі - Мазурик Д.С.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власність та його поділ, -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на початку 2016 року до осені 2017 року громадянин Королівства Нідерланди ОСОБА_9 (далі - Позивач) мав романтичні відносини з громадянкою України ОСОБА_5 (далі - Відповідач).
В зазначений період сторони разом проживала, вели спільне господарство та будували плани на майбутнє. Сторони проживали як за адресою місця проживання ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), так і за адресою орендованої в м. Києві ОСОБА_7 квартири ( АДРЕСА_2 ).
На початку осені 2017 року сторони припинили стосунки, проте, в цей момент ОСОБА_5 була вагітна від ОСОБА_4 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась спільна дитина - ОСОБА_8 .
На разі факт батьківства ОСОБА_4 встановлюється по справі № 369/9559/18 в Києво-Святошинському районному суді Київської області за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа - Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві
Обставини того, що сторони мали стосунки, спільно проживали, будували плани на майбутнє є такими, що не підлягають доказуванню, оскільки визнаються ОСОБА_5 по справі № 369/9559/18.
Вказану позовну заяву ОСОБА_5 надала до матеріалів справи № 361/2/18 , що знаходиться в провадженні Броварського районного суду міста Києва, яке відкрито за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину.
Слід зазначити, що під час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , остання повністю перебувала на його утриманні.
Сторони планували в подальшому зареєструвати шлюб та для цих цілей ОСОБА_4 вирішив придбати квартиру.
ОСОБА_5 в період відносин з ОСОБА_4 ніде не працювала, а тому кошти на придбання квартири для подальшого проживання в такій сім'ї були надані ОСОБА_9
ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_11 , що оскільки він є іноземцем, то по законодавству України він не має права придбавати на себе будь-яку нерухомість включно і квартиру, будинок. Тобто, ОСОБА_5 наполягла, щоб придбане житло було оформлено на її ім'я.
14.07.2017 року була придбана за кошти ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_3 .
При цьому, питанням пошуку квартири для її придбання займався ОСОБА_4 , про що свідчить також укладені від його імені договори з ріелторами про надання посередницьких та інформаційно-консультаційних послуг щодо пошуку об'єкта нерухомості.
Таким чином, враховуючи, що квартира АДРЕСА_3 була придбана в період, коли сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, така підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя.
Тому позивач просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та дружини в період з січня 2016 року по вересень 2017 року. Визнати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
Відповідачем подано до суду відзив, в якому було зазначено що відповідач ніколи не зазначала в заявах по суті таких обставин, а саме: спільне проживання, будування планів на майбутнє.
Також відповідно до ухвали Києво - Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/9659/18 позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа: Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання батьківства та внесення змін до актового запису - вважати неподаною та повернули позивачу.
Також посилання Позивача на факт спільного проживання не відповідає дійсним обставинам справи, так як відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу № 214/899/17 зазначено наступне 19.09.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєстрований шлюб за №532 у Дзержинському відділі державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області.
13 квітня 2017 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу № 214/899/17 шлюб розірвано.
Тобто фактично Позивач перебував у шлюбі у період з 19.09.2015 року по 13 квітня 2017 року.
Позивач ОСОБА_13 стверджує, що сторони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Проте , позивач ніколи не знаходився за вказаною адресою. Зазначений., будинок протягом багатьох років не є придатним для проживання. Там ніколи не було газу, відсутні всі альтернативні способи обігріву будинку, води та будь-які комунікації. В цьому будинку з 1976 року ніхто не проживав. Дана обставина буде підтверджена актом обстеження будинку та показами свідків, які будуть надані на стадії підготовчого засідання.
За адресою орендної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 - не проживає навіть сам позивач. Також, обставини підтверджуються показами свідків. ОСОБА_13 перебуває в Україні, як турист і ніколи не був зареєстрований.
Житло, яке позивач придбала 14 липня 2017 року в Київській обл., Києво-Святошинського р-н., с. Білогородка придбане за її особисті кошти 6 000, 00 (шість тисяч доларів, 00 центів) та 14 000, 00 (чотирнадцять тисяч доларів, 00 центів), які позивач позичала під розписку на 36 місяців. Також, у договорі, купівлі-продажу, в пункті 6. Чітко вказано, що під час купівлі квартири ОСОБА_5 не перебувала у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, та купівлю житла здійснюю за свій особистий, кошт, договір посвідчено приватним нотаріусом Тимчуком В.О.
Тому відповідач просила відмовити у вимогах позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.
Відповідач та її представник проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та покази свідків, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 19.09.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєстрований шлюб за №532 у Дзержинському відділі державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області.
13 квітня 2017 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу № 214/899/17, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 розірвано.
Згідно договору купівлі-продажу квартиру від 14 липня 2017. По свідчого приватним нотаріусом Тимчук В.О., ОСОБА_5 набула у власність квартиру АДРЕСА_4 . Згідно п. 6 договору, зазначено що під час купівлі квартири покупець не перебувала у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, та купівлю житла здійснюю за свій особистий кошт.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_8 , батьками якого згідно свідоцтва про народження виданого Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, є ОСОБА_14 та ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Норми СК України у статтях 57, 60, 61, на підставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:
1) майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності;
2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу є особистою приватною власністю кожного з них.
Згідно з частиною другою статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11, при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Пунктом 6 Рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається що, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивач для встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу між сторонами, мав надати суду належні та допустимі докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання у вказаний період майна в інтересах сім'ї за спільні кошти.
Однак таких доказів матеріали справи не містіть.
Так, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено у судовому засіданні наявність між ним та відповідачкою усталених відносин притаманних подружжю саме в період з січня 2016 року по вересень 2017 року,а саме не надано доказів про спільне проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, проведення спільного відпочинку, не надано доказів своєї участі у набутті спільно з відповідачем спірного майна.
Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що спірна квартира придбавалось за кошти позивача, а отже не доведено факт його участі у придбанні майна внаслідок спільної праці.
Крім того, суд враховує той факт що позивач ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі з 19.09.2015 по 13.04.2017 року.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
А тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та похідних вимог щодо визнання об'єкта нерухомого майна спільним сумісним майном
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, про необхідність відмови у вимогах позову.
Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 3, 21, 36, 57, 74, СК України, ст.ст. 6, 15, 16 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власність та його поділ - відмовити.
Скасувати арешт накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року на квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_5 .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасники справи:
Позивач : ОСОБА_4 - РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Проживає за адресою : АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_5 - РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 .
Повний текст рішення суду складено 11 серпня 2020 року.
Суддя: Дубас Т.В.