Справа № 367/1063/20
Провадження №2/367/3370/2020
Іменем України
12 серпня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі
головуючої судді Саранюк Л.П.,
за участі секретаря с/з Бабакової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
Позивач звернулася до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 (далі - Відповідач). Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя між сторонами не склалося через різні погляди на життя, сім'ю та шлюб. Шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства сторони не ведуть.
Вказує, що дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач інших дітей не має, аліменти нікому не платить. Угоду про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
У зв'язку з вищевикладеним, просила суд шлюб розірвати. Стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. До суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить його задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов визнає та проти задоволення не заперечує.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21.04.2018. Шлюб зареєстровано Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 144. Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також судом встановлено, що сім'я сторін розпалася. Подружні стосунки не підтримують, не ведеться спільне господарство. Шлюб носить формальний характер.
Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 .
Крім того, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї власника житла (заявника) від 08.04.2020 року, встановлено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач систематично матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.
Угоду про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Оскільки судом встановлено, що сторони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, приймаючи до уваги, що сім'я в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, фактично припинила своє існування і формальне збереження шлюбу сторін буде суперечить правам та інтересам подружжя, термін на примирення позитивного результату не дасть, то суд дійшов висновку про необхідність розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.
Крім того, згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст. ст. 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини.
Згідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі вищевикладеного, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дітей, а також визнання відповідачем позову, то суд вважає за можливо позов задовольнити у повному обсязі. При цьому, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі ст. 84, 105, 110-112, 180-182 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст.4,12,81, 247, 263-268 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.04.2018 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 144.
При реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не меньше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в сумі 840,80 грн.
Копію рішення направити сторонам для відому.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.П. Саранюк