Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" серпня 2020 р. м ХарківСправа № 922/2521/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши матеріали
позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків,
до Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка Національної академії медичних наук України», місто Харків,
про стягнення 9 857,68 грн.,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка Національної академії медичних наук України», про стягнення 9 857,68 грн., що складаються з 3% річних у розмірі 1 239,16 грн. та пені у розмірі 8 618,52 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Пунктом 2 частиною 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами господарського закону та Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункту 2 частини 2 статті 4).
Таким чином, розмір ставок за позовні заяви, які мають майновий характер визначаються за приписом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
В даному випадку позивачем заявлено вимогу майнового характеру (стягнення 9 857,68 грн.) та при зверненні з позовом останнім повинен бути сплачений судовий збір у загальному розмірі 2 102,00 грн., відповідно до Закону України "Про судовий збір". Судом встановлено, що до матеріалів вказаної позовної заяви додано два платіжних доручення, а саме: платіжне доручення № 7692 від 19 червня 2020 року на суму 210,20 грн. та платіжне доручення № 9633 від 03 серпня 2020 року на суму 1 891,80 грн.
При цьому, за довідкою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року, платіжне доручення № 7692 від 19 червня 2020 року на суму 210,20 грн. вже використовується в якості доказу сплати судового збору у справі № 922/2154/20. Доказів винесення окремої письмової ухвали суду за якою сплачена до Державного бюджету України сума судового збору у сумі 210,20 грн. повернута позивачу матеріали позовної заяви не містять. Тобто, додане платіжне доручення № 7692 від 19 червня 2020 року на суму 210,20 грн. не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору у розмірі 210,20 грн. у даній справі.
Враховуючи, що матеріали позовної заяви містять докази сплати судового збору у розмірі, який є нижчим ніж встановлені ставки за нормами Закону України «Про судовий збір» (1 891,80 грн. проти 2 102,00 грн.), подана позивачем позовна заява не відповідає імперативним вимогам статей 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту заяви по суті справи (позовна заява).
Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статі 162 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
З метою усунення вище вказаних недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору у сумі 210,20 грн.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статі 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Залишити позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - до 25 серпня 2020 року (включно), шляхом надання до суду: докази сплати судового збору у сумі 210,20 грн.
Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу підписано 12 серпня 2020 року.
Суддя Н.В. Калініченко
справа № 922/2521/20