Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1921/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Самара", с.Верхня Самара
про стягнення 17442,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Самара" про стягнення 17442,00 грн. за порушення природоохоронного законодавства.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1921/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.
Сторони надали до суду наступні документи:
- відзив (а.с.44-47) про відмову в задоволенні позову;
- відповідь позивача на відзив;
- заперечення відповідача на відповідь на відзив.
Надані документи долучені судом до матеріали справи та прийняті до розгляду.
Позиції сторін.
Позивач посилається на порушення відповідачем ст.38, 40 Закону України «Про навколишнє середовище та ст.ст.19,21,23,56 Кодексу України «Про надра».
Стверджує про самовільне використання СТОВ «Самара» для питних та санітарних потреб 6 шахтних колодязів, протягом 2017-2018рр., у тому числі 5 шахтних колодязів в с. Верхня Самара, Близнюківського району, Харківської області та 1 шахтного колодязя у с. Павлівка, Близнюківського району, Харківської області.
Вважає, що СТОВ «Самара» зобов'язане було використовувати вказані 6 шахтних колодязів виключно після отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), відповідно до ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України «Про надра».
Вказує що винесений припис від 05.04.2019 року, п.12 якого зобов'язано керівника СТОВ «САМАРА» отримати дозвіл на користування надрами (підземними водами).
Надав розрахунок спричиненої відповідачем шкоди, за період 2017-2018рр., виконаний відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 р. за №767/16783 (надалі - Методика), внаслідок самовільного використання 6 шахтних колодязів.
Відповідач надав відзив, у якому вказав, що звертаючись до суду, позивач не визначився, скільки колодязів (три чи шість) протягом 2016-2019 років самовільно використовував відповідач, на що вказує п.9 акту перевірки №223/01-04/02-06, відповідно якого встановлено самовільне використання без спеціального дозволу з 05.04.2016 року по 10.03.2019 року для питних та санітарно-гігієничних потреб з трьох шахтних колодязів, оскільки на інші три є виданий відповідачу спеціальний дозвіл Укр. №04.01.-10-830 А/Хар, від 05.04.2016 року, у тому числі з 2 шахтних колодязів 60//ЧЕР/Днепр/0410, По, 252 в с.Верхня Самара, та від 1-го шахтного колодязя 60//ЧЕР/Днепр/0410, б/н, с.Павліка, Близнюківського району, Харківської області, басейн р.Самара/район басейну р.Дніпро.
Відповідач вважає, що Позивач не врахував, що відповідач на законних підставах отримав спеціальний дозвіл на водокористування в період з 05.04.2016 року по 10.03.2019 року на 2 шахтних колодязі 60//ЧЕР/Днепр/0410, По, 252 в с.Верхня Самара, та один шахтний колодязь 60//ЧЕР/Днепр/0410, б/н, с.Павліка, Близнюківського району, Харківської області, басейн р.Самара/район басейну р.Дніпро, при цьому перевищення лімітів споживання, що є підставою застосування положення ст.23 Кодексу України «Про надра», та отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), не виникло.
Відповідач вважає, що Позивач проігнорував вимоги ст.ст.73, ч.1 ст.74 ГПК України, 76, 77, 86 ГПК України, яка покладає на нього обов'язок доведення підстав, на які він посилається в обґрунтування вимог, не врахував положення ст.23 Кодексу України «Про надра», рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/5127/16 від 18 січня 2017 року.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017р. № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п. 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 р. за № 350/34633 (надалі Положення) Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі п.2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
В період з 25.03.2019 року по 05.04.2019 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - Інспекція) на підставі ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.4,5,7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наказу Інспекції від 14.03.2019 № 223/11-02 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САМАРА» (надалі - СТОВ «САМАРА»), яке здійснює діяльність по вирощуванню зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур на території Харківської області Близнюківського району.
За результатами даної перевірки, Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 223/11-04/02-06 від 05.04.2019 року, який направлено на адресу підприємства супровідним листом з повідомленням від 05.04.2019 за № 1351/02-06.
Актом перевірки зафіксовано, що СТОВ «САМАРА» для питних і санітарно- гігієнічних та виробничих потреб використовує 5 шахтних колодязів 60//ЧЕР/ДНЕПР/0410, б/н, с. Верхня Самара Близнюківського району Харківської області, басейн р. Самара/район р. Дніпро та 1 шахтний колодязь 60//ЧЕР/ДНЕПР/0410, б/н, с. Павлівка, Близнюківського району Харківської області, басейн р. Самара/район басейну р. Дніпро - на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 11.03.2019 № 624/ХР/49д-19.
Земельні ділянки під вказаними шахтними колодязями використовуються СТОВ «САМАРА» самовільно.
Враховуючи виявлені факти використання надр (підземні води) із перелічених водних об'єктів на земельних ділянках, які використовуються СТОВ «САМАРА» самовільно, Інспекцією зроблено висновок про використання Відповідачем надр (підземні води) у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 за відсутністю дозволу на користування надрами (підземні води), що с порушенням ст.ст. 16,19,21 Кодексу України про надра.
З метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки, Інспекцією винесено припис від 05 квітня 2019 року за № 04/02-06, пунктом 12 якого зобов'язано керівника СТОВ «САМАРА» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).
Відповідно до п. 1.7 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України № 367 від 13.10.2015, надалі - Методика) самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.
В зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією з урахуванням норм передбачених Методикою та даними обсягу забору підземних вод (лист Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 25.04.2019 №06-12/584, розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в розмірі 17442,00 грн., яку було направлено на адресу СТОВ «САМАРА» разом із претензією № 67 від 27.05.2019 року щодо добровільного відшкодування шкоди.
Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди (повідомлення про вручення поштового відправлення №648720036318), вимоги претензії не були добровільно виконані відповідачем.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовищ» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до ст.56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Відповідно до ст.19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Відповідно до ст.21 даного Кодексу надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
В пункті 4.5.2. роз'яснення Вищого господарського суду України від 27 червня 2001 року № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/609 рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року № 04-5/1429, від 25 березня 2009 року № 04-06/44) вказано, що використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.
На підставі викладеного вбачається, що внаслідок дій Відповідача, в частині самовільного користування надрами (підземні води) із п'яти шахтних колодязів, державі заподіяно шкоду в розмірі 17442,00 грн. (ціна позову), яка підтверджується матеріалами інспекційної перевірки Інспекції.
Відповідно до ст.65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: самовільному користуванні надрами.
Статтею 67 вказаного кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Виходячи з положень ст.1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частин 4,5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Згідно з ст.69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення, до повноважень Інспекції належить пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Позивач посилається на порушення відповідачем ст.ст.38, 40 Закону України «Про навколишнє середовище та ст. 19,21,23,56 Кодексу України «Про надра».
СТОВ «Самара» зобов'язане було використовувати вказані 6 шахтних колодязів виключно після отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), відповідно до ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України «Про надра».
Позивач вказує, що винесений припис від 05.04.2019 року, п.12 якого зобов'язано керівника СТОВ «САМАРА» отримати дозвіл на користування надрами (підземними водами). Надав розрахунок спричиненої шкоди за період 2017-2018рр.,відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389 Зареєстровано з Міністерстві юстиції України14 серпня 2009 р. за №767/16783 (надалі - Методика), внаслідок самовільного використання 6 шахтних колодязів.
Однак, відповідач вказує, що при цьому у п.9 акту перевірки №223/01-04/02-06, наданому до позову, зазначено про самовільне використання без спеціального дозволу з 05.04.2016 року по 10.03.2019 року для питних та санітарно-гігієнічних потреб з трьох шахтних колодязів, оскільки на інші три є виданий відповідачу спеціальний дозвіл Укр. №04.01.-10-830 А/Хар, від 05.04.2016 року, у тому числі з 2 шахтних колодязів 60//ЧЕР/Днепр/0410, По, 252 в с.Верхня Самара, та від 1-го шахтного колодязя 60//ЧЕР/Днепр/0410, б/н, с.Павліка, Близнюківського району, Харківської області, басейн р.Самара/район басейну р.Дніпро.
Вказане на думку відповідача свідчить, що позивач не може визначитися у позові, надаючи вказаний доказ, скільки ж всього колодязів протягом 2016-2019 років самовільно використовував відповідач.
Стверджуючи у позові, що відповідач використовував з 05.04.2016 року по 10.03.2019 року не 3 шахтних колодязя, а шість, а також самовільно використовував земельні ділянки, на яких вони розміщені, позивач невірно встановив обставини водокористування, вважаючи, що відповідач мав отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), відповідно до положення ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України «Про надра», в той час як відповідач на законних підставах отримав спеціальний дозвіл на водокористування в період з 05.04.2016 року по 10.03.2019 року 2 шахтних колодязі 60//ЧЕР/Днепр/0410, По, 252 в с.Верхня Самара, та один шахтний колодязь 60//ЧЕР/Днепр/0410, б/н, с.Павліка, Близнюківського району, Харківської області, басейн р.Самара/район басейну р.Дніпро, при цьому перевищення лімітів споживання, що є підставою застосування положення ст.23 Кодексу України «Про надра», та отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), не виникло.
Так, згідно Наказу №223/01-04 від 14.03.2019 року та акту планової перевірки №223/01- 04/02-06 від 05.04.2019 року позивачем в період з 25.03.2019 року по 05.04.2019 року, проведено перевірку дотримання відповідачем природоохоронного законодавства з 05.04.2016 по 10.03.2019 року.
За результатами перевірки відповідачу надано припис №04/02-06 від 05.04.2019 року про усунення недоліків.
На виконання припису №04/02-06 від 05.04.2019 року СТОВ «САМАРА» надано інформацію про усунення недоліків перевірки, у якій зазначив наступне:
Відповідно до умов укладеного у 2017 році договору оренди об'єктів нерухомого майна - майнових паїв, що належать фізичним особам - колишнім членам реформованого КСП «Червона Самара», та які передані у користування СТОВ «САМАРА», Товариство щороку перераховує орендну плату на користь власників паїв, за формою №1-ДФ, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 року №4.
Відповідно до ст.48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв.
Протягом періоду з 05.04.2016 по 10.03.2019 року СТОВ «САМАРА» здійснювало забір води з 3-х шахтних колодязів виключно після отримання дозволу на спеціальне водокористуванню дід 05.04.2016 року Укр.№04.01-10-830 Ф/Хар, виданий на спеціальне водокористування з 2 шахтних колодязів 60//ЧЕР/Днепр/0410, По, 252 в с.Верхня Самара, та від 1-го шахтного колодязя 60//ЧЕР/Днепр/0410, б/н, с.Павліка, Близнюківського районі Харківської області, басейн р.Самара/район басейну р.Дніпро.
Згідно звітів «2ТП-водоговсп (річна), СТОВ САМАРА було здійснено забір води з вказаних колодязів за 2016 рік - 2000мЗ, за 2017 рік - 2000мЗ, за 2018 рік - 2000мЗ;
В дозволі на спеціальне водокористування від 05.04.2016 року серед умов водокористування державними органами, які видавали та погоджували умови водокористування, не зазначено, що однією із умов водокористування являється також отримання додатково СТОВ «САМАРА» ще й дозволу на користування надрами.
Вказане не передбачене чинним законодавством - ст.23 Кодексу України «Про надра», згідно з якою спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) вимагається у разі споживання користувачем води понад 300 кубічних метрів на добу, а також у разі перевищення користувачем, який отримав дозвіл на водокористування, добового ліміту.
У СТОВ «Самара» добовий ліміт був встановлений у спеціальному дозволі від 05.04.2016 р. з 2016 року по 2018 рік у розмірі 10.438 мЗ на добу, який не перевищувався, про що свідчать звіти «2тп -водоговсп (річна) за 2016 рік - 2000мЗ, за 2017 рік - 2000мЗ, за 2018 рік - 2000мЗ, тому спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), передбачений ст.23 Кодексу України «Про надра»), не вимагається, а отже вимоги позивача на думку відповідача є безпідставними.
Відповідно до дозволів на спеціальне водокористування з трьох колодязів, від 05.04.2016 року, фактичний об'єм водоспоживання (максимальний) СТОВ «Самара», складає по 2,000 тис. мЗ на рік, тобто 5.479 м.З на добу відповідно.
На решті трьох колодязів технічні пристрої (насоси для забору води) відсутні, тобто вони не використовувалися для забору води в зазначений період з 05.04.2016 по 10.03.2015 року.
З вказаних колодязів Товариством не розливається, не фасується та іншим чином не реалізовується забрана прісна підземна вода, не здійснюється приготування на основі прісної води продукції з метою подальшого продажу.
Відсутні дані про фіксування порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів ) галузі охорони водних ресурсів, які отримані за допомогою засобів аудіо - та відеотехніки, як це передбачено п.8.ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Окрім того, відповідно до п. 9.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 №389 Зареєстровано в Міністерстві юстицїї України 14 серпня 2009 р. за № 767/16783 , фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживанню та водовід ведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи з- підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Враховуючи, що позивач не надав до суду доказів споживання відповідачем води з інших 3-х шахтних колодязів, у тому числі первинну документацію, дані про фіксування порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів у галузі охорони водних ресурсів, які отримані на допомогою засобів аудіо - та відеотехніки, як це передбачено п.8.ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», його позовні вимоги не підтверджено матеріалами справи.
Окрім того, позивач згідно Наказу №223/01-04 від 14.03.2019 року та акту планової перевірки №223/01-04/02-06 від 05.04.2019 року розпочав проведення перевірки з 25.03.2019 року і закінчив її 05.04.2019 року, тобто лише з 25.03.2019 року з'явився на об'єкті, а отже об'єктивно не мав можливості встановити факт використання відповідачем усіх 6-ти шахтних колодязів з 05.04.2016 по 10.03.2019року (період за який проводилася перевірка).
Відомості, які використані позивачем під час проведення розрахунку збитків, а саме звіти «2тп -водоговсп (річна) за 2016 рік - 2000мЗ, за 2017 рік - 2000мЗ, за 2018 рік - 2000мЗ, не мають жодного відношення до інших 3 шахтних колодязів, оскільки надавалися відповідачем у розрізі на спеціальне водокористування з 2 шахтних колодязів 60//ЧЕР/Днепр/0410, По, 252 в с.Верхня Самара, Близнюківського району, Харківської області, та від 1-го шахтного колодязя 60//ЧЕР/Днепр/0410, б/н, с.Павлівка, Близнюківського району, Харківської області, басейн р.Самара/район басейну р.Дніпро, на які виданий дозвіл на спеціальне водокористування, від 05.04.2016 року Укр.№04.01 -10-830 Ф/Хар.
З урахуванням тієї обставини, що позивачем спеціальне водокористування з решти трьох колодязів за період з 05.04.2016 по 10.03.2019 року не зафіксовано, на думку відповідача не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про забір СТОВ «САМАРА» води інших трьох шахтних колодязів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, позивач не довів підстав, на які він посилається в обґрунтування вимог.
Окрім того, питання законності використання відповідачем шахтних колодязів було предметом дослідження Харківського окружного адміністративного суду, який розглянувши позов Державної екологічної інспекції у Харківській області про застосування заходів реагування у сфені державного нагляду, постановою у справі № 820/5127/16 від 18 січня 2017 року відмовив у задоволенні вимог Державної екологічної інспекції у Харківській області СТОВ «САМАРА » у повному обсязі.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Судовим рішенням у адміністративній справі, яке набуло чинності, спростовано необхідність отримання СТОВ «Самара» спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) які розміщені на земельних ділянках під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна, наданими в оренду СТОВ «Самара» власниками майнових паїв, а також необхідність отримання дозволу на спеціальне водокористування з інших трьох колодязів, які у 2016 році відповідачем не використовувалися.
Судом встановлено, що вищезазначене рішення не стосується спірного періоду.
25.02.2019 року СТОВ «САМАРА» у відповідності ч.5 ст.37'1 Земельного кодексу України, та ч.1 ст.7, ст.14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» звернулося до Верхньосамарською с/ради Близнюківського району Харківської області, з клопотанням надати дозвіл на розроблення проект; землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна, в тому числі колодязями, три з яких використовуються СТОВ «САМАРА» на підставі дозволу на спеціальне водокористування та які є майновими паями фізичних осіб - колишніх членів реформованого КСП «Червона Самара».
05.04.2019 року Верхньосамарською с/радою Близнюківського району Харківської області надано відповідь про неможливість надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна (у тому числі і колодязі).
Таким чином, відповідач використовував ці земельні ділянки без достатньої правової підстави.
Що стосується ствердження Відповідача про невстановлення Інспекцією фактичного об'єму води, що використаний самовільно, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.9.2 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України №367 від 13.10.2015, надалі - Методика), фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування га/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи- підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
В зв'язку із чим, Інспекцією з урахуванням норм передбачених п. 9.2. Методики отримано необхідну інформацію з Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області листом від 25.04.2019 №06-12/584, з якого вбачається, що відповідно до статистичних звітів № 2 ТП - водгосп (річна) СТОВ «САМАРА» забрано за 2017 рік - 2.0 тис.м3, за 2018 рік - 2,0 тис.м3.
Враховуючи вищевикладене Інспекцією розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в розмірі 17442,00грн., яку було направлено на адресу СТОВ "САМАРА" разом із претензією №67 від 27.05.2019 року щодо добровільного відшкодування шкоди.
Окрім того, Відповідачем до відзиву на позовну заяву надано копії статистичної звітності про використання води за формою № 2 ТП - водгосп (річна) за 2017 та 2018 рік, які підтверджують обсяг самовільно забраної підземної води.
Статистична звітність про використання води за формою № 2 ТГ1 - водгосп (річна) за 2017 та 2018 рік подана СТОВ "САМАРА" за адресами шахтних колодязів, які знаходяться в с.Верхня Самара та с.Павлівка без відокремлення шахтних колодязів з яких здійснювався забір підземної води.
Таким чином, Інспекцією у відповідності до вимог Методики використано дані щодо обсягу підземної води, яка використано самовільно.
Що стосується твердження Відповідача про розповсюдження на нього дії ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, оскільки підприємством не перевищується ліміт забору води 300 мЗ/добу та як наслідок Відповідач не зобов'язаний був отримувати дозвіл на користування надрами (підземні води), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.3 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Згідно з ч.3 ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 92 вказаного кодексу закріплено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових по треб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Водночас, відповідно до ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Право власності, користування на земельну ділянку згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однак, відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 223/11-04/02-06 від 05.04.2019 року, державна реєстрація прав на земельні ділянки на яких розташовані джерела водопостачання підприємства, відсутня.
Таким чином, дія ч.1 ст.23 Кодексу України про надра не розповсюджується на господарську діяльність СТОВ «САМАРА» по видобуванню підземних вод.
Що стосується посилання Відповідача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року по справі № 820/5127/16 про відмову у задоволенні позовної заяви Інспекції до СТОВ «CAMPA» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) як на доказ законності використання Відповідачем підземних вод з джерел водопостачання, суд зазначає наступне.
По - перше, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Інспекції до СТОВ «САМАРА» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) слугувало виключно відсутність у акті перевірки від 05.09.2016 року №474/01-04 02-09 ідентифікації джерел водопостачання до яких необхідно застосувати відповідні заходи. Законність зобов'язання СТОВ «САМАРА» отримати дозвіл на користування надрами (підземні води) судом не досліджувалась.
По-друге, нарахування шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в розмірі 17442,00 грн., яку було направлено на адресу СТОВ «САМАРА» разом із претензією № 67 від 27.05.2019 року здійснювалося на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 223/11-04/02-06 від 05.04.2019 року, а не на підставі акту перевірки від 05.09.2016 року №474/01-04/02-09, який досліджувався Харківським окружним адміністративним судом по справі № 820/5127/16.
Відповідач в судовому порядку не оскаржував приписи Інспекції щодо зобов'язання підприємства отримати дозвіл на користування надрами (підземні води) надані за результатами перевірки СТОВ «САМАРА» в 2016 році та в 2019 році.
Що стосується посилання Відповідача на п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України та типові договори про відшкодування втрат за фактичне користування земельними ділянками від 03 січня 2017 року та 03 січня 2018 року, суд зазначає наступне.
По-перше, посилання Відповідача на п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, є безпідставним оскільки п. 1.1 ст. 1 вказаного кодексу визначено сферу його застосування, а саме: Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, а не звільнює суб'єктів господарювання від отримання документів які посвідчують право власності або право користування земельними ділянками у відповідності до положень Земельного кодексу України.
По-друге, посилання Відповідача на типові договори про відшкодування втрат за фактичне користування земельними ділянками від 03 січня 2017 року та 03 січня 2018 року не є належними документами, які посвідчують право користування земельними ділянками під джерелами водопостачання, у зв'язку з наступним.
У відповідності до рішення Верхньосамарської сільської ради Близнюківського р-ну Харківської обл. від 24.01.2017 №168-VII та додатків до зазначених вище договорів вбачається, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються відповідачем здійснюється виключно на наступні об'єкти: приміщення контори, столової-1, столової-2, які знаходяться за адресою: с.Верхня Самара, вул.Центральна (Леніна), б.38, Близнюківського р-ну Х/о.
Про наявність шахтних колодязів не зазначено, а частина джерел водопостачання відповідача взагалі знаходиться в іншому населеному пункті.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається: висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем в обґрунтування позову, є більш вірогідними, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.
Таким чином, підсумовуючи викладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САМАРА» (код ЄДРГІОУ 30758623; адреса: 64872, Харківська обл., Близнюківський район, село Верхня Самара, вул.Центральна, буд.38) на користь держави на р/р UА938999980333179331000020067, УК у Близнюківському районі Харківської області (сел.Верхня Самара), код ЄДРПОУ 38029801, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», в установі банку - Казначейство України (ЕАГІ), шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 17442,00 грн.
Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САМАРА» (код ЄДРПОУ 30758623; адреса: 64872, Харківська обл., Близнюківський район, село Верхня Самара, вул.Центральна, буд.38) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області на код ЄДРПОУ 37999518, р/р UА878201720343150002000081164, МФО 820172, УК ДКСУ м.Києва, 2102,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "11" серпня 2020 р.
Суддя К.В. Аріт