Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1143/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенко, місто Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій», селище міського типу Васищеве,
про стягнення 211 478,39 грн.,-
В провадженні господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження перебуває справа № 922/1143/20 за позовом Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенко до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» про стягнення 211 478,39 грн.
18 травня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі № 922/1143/20. Розгляд справи № 922/1143/20 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлено, зокрема, відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для подання відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, ухвалу про відкриття провадження у справ отримав 22 травня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, суд зауважує, що строк на подання відзиву на позовну заяву в справах спрощеного позовного провадження встановлений законом та становить 15 днів з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі, отже по даній справі відповідач мав граничний строк на надання до суду заяви по суті справи до 08 червня 2020 року, але з врахуванням попередньої редакції розділу Х ГПК України такий строк був пов'язаний із закінченням карантинних заходів. Водночас, на даний час діє редакція Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, за якою процесуальні строки закінчуються 06 серпня 2020 року. Станом на дату постановлення рішення у даній справі відповідачем в межах зазначених строків або з відповідним клопотанням на його поновлення відзив не подано.
Згідно статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
09 вересня 2019 року між Харківським національним технічним університетом сільського господарства імені Петра Василенко (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір № 0015СД (далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2019 року, в порядку і на умовах цього договору. Загальна сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених у додатках (специфікаціях) до даного договору, згідно з якими була поставлена продукція, протягом дії даного договору. Обсяг кожної партії продукції згідно даного договору визначається у специфікаціях до даного договору. Ціна за одну тонну продукції визначається у специфікаціях до даного договору (пункт 1.1., 2.1., 2.2., 2.2. договору).
Згідно пункту 2.3. договору покупець проводить оплату продукції на умовах, які зазначені в Специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в специфікації. Датою оплати за продукцію є дата зарахування коштів покупця на рахунок постачальника (пункт 2.4. договору).
Крім того, пунктом 4.1., 4.2. договору передбачено, що продукція поставляється покупцеві окремими партіями в термін, що зазначений у специфікації до даного договору. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної.
За розділом 8 договору, термін дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31 липня 2020 рок, а в разі несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.
У Специфікації № 1 від 09 вересня 2019 року, яка слугує додатком до договору, сторони обумовили найменування продукції, яка підлягає поставці, її кількість, ціну за 1 тону, загальну вартість продукції та строк поставки (до 23 вересня 2019 року). Крім того, передбачено у пункті 5 специфікації, що покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника оплату у розмірі 80% від загального обсягу продукції протягом семи банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця. Залишок коштів 20% покупець перераховує протягом п'яти банківських днів з дати реєстрації податкової накладної та отримання всіх оригіналів документів від постачальника.
Виконуючи обумовлені сторонами зобов'язання, 16 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 133 442,44 грн., що підтверджується накладною № 5 від 16 вересня 2019 року. 16 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 240 967,88 грн., що підтверджується накладною № 6 від 16 вересня 2019 року. 18 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 234 861,67 грн., що підтверджується накладною № 7 від 18 вересня 2019 року. 19 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 247 620,13 грн., що підтверджується накладною № 8 від 19 вересня 2019 року. 19 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 272 535,76 грн., що підтверджується накладною № 9 від 19 вересня 2019 року. 20 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 195 213,11 грн., що підтверджується накладною № 10 від 20 вересня 2019 року. 20 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 226 899,18 грн., що підтверджується накладною № 11 від 20 вересня 2019 року. 21 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 208 298,82 грн., що підтверджується накладною № 12 від 21 вересня 2019 року. 21 вересня 2019 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 221 639,40 грн., що підтверджується накладною № 13 від 21 вересня 2019 року.
На виконання договірних зобов'язань позивачем було зареєстровано наступні податкові накладні: від 16 вересня 2019 року, від 16 вересня 2019 року № 1888, від 18 вересня 2019 року № 1911, від 19 вересня 2019 року № 1934, від 19 вересня 2019 року № 2095, від 20 вересня 2019 року №2096, від 20 вересня 2019 року № 2097, від 21 вересня 2019 року № 2099.
Як зазначає позивач, оплата за товар була здійснена відповідачем не в повному обсязі, через що утворилась заборгованість в розмірі 211 478,39 грн.
Позивач вказує, що відповідачем не було вчинено жодних активні дії, покликаних на погашення основної суми заборгованості за договором, у зв'язку з чим підприємство-позивача було змушено звернутись до суду з метою захисту порушених прав і законних інтересів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Обов'язок щодо здійснення оплати отриманого товару, відповідно до положень договорів поставки та статей 712, 692 ЦК України, виникає у відповідача, з моменту після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, даний факт підтверджується первинним бухгалтерським документом, яким в цих правовідносинах є видаткова накладна, відповідно до положень статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Пунктом 4.2. договору передбачено, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної.
Відповідно до стаття 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, належне виконання зобов'язання є виконання зобов'язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи, в рамках укладеного договору між зобов'язаними контрагентами була проведена визначена господарська операція, а саме позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар, що підтверджується накладною № 6 від 16 вересня 2019 року, накладною № 7 від 18 вересня 2019 року, накладною № 8 від 19 вересня 2019 року, накладною № 9 від 19 вересня 2019 року, накладною № 10 від 20 вересня 2019 року, накладною № 11 від 20 вересня 2019 року, накладною № 12 від 21 вересня 2019 року, накладною № 13 від 21 вересня 2019 року. Вказані накладні, підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін. Таким чином, дані накладні підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з поставки відповідачу товару.
В розумінні погоджених сторонами умов договору, можна зробити висновок, що «видаткова накладна» має тотожний зміст із поняттям «накладна», яка сформована на відпуск продукції та відноситься до товарно-супровідної документації на підставі якої здійснюється передача товару.
Однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо Договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно пункту 2.3. договору покупець проводить оплату продукції на умовах, які зазначені в Специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в специфікації.
За умовами специфікації № 1 від 09 вересня 2019 року, яка слугує додатком до договору, сторони обумовили, що покупець оплачує товар наступним чином: покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника оплату у розмірі 80% від загального обсягу продукції протягом семи банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця. Залишок коштів 20% покупець перераховує протягом п'яти банківських днів з дати реєстрації податкової накладної та отримання всіх оригіналів документів від постачальника.
Отже, сторони на власний розсуд, з урахуванням принципу свободи договору, втіленим у цивільному законодавстві, визначили поетапність розрахунків відповідача за поставлену продукцію, до закінчення яких покупець повинен здійснити повний розрахунок із продавцем за поставлений товар.
Як-то встановлено матеріалами справи, позивачем було зареєстровано наступні податкові накладні: від 16 вересня 2019 року, від 16 вересня 2019 року № 1888, від 18 вересня 2019 року № 1911, від 19 вересня 2019 року № 1934, від 19 вересня 2019 року № 2095, від 20 вересня 2019 року №2096, від 20 вересня 2019 року № 2097, від 21 вересня 2019 року № 2099.
Проте, відповідач, в порушення визначених умов договору, отриману продукцію оплатив не в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Станом на дату постановлення даного рішення, з урахуванням суми окремих партій продукції та проведених відповідачем оплат, за останнім рахується заборгованість в розмірі 211 478,39 грн.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати поставленого продукції. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв продукцію, однак не здійснив повний розрахунок її вартості, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 211 478,39 грн. основної суми заборгованості по сплаті договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252, розділом Х Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» (62495, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Васищеве, вулиця Овочева, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 37431314) на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенко (61002, місто Харків, вулиця Алчевських, будинок 44, ідентифікаційний код юридичної особи 00493741)заборгованість в розмірі 211 478,39 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 3 172,18 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "12" серпня 2020 року.
Суддя Н.В. Калініченко