11.08.2020 Справа № 920/559/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В.., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/559/20 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код ЄДРПОУ 03352432)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Миру, 29, код ЄДРПОУ 31622879)
про стягнення 17425,54 грн.,
представники сторін:
позивача - Сіденко Л.В. (довіреність № 007.1Др-187-1219 від 23.12.2019);
відповідача - не з'явився
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій позивач просить стягнути з відповідача 17425,54 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу, з яких: 16402,94 грн. основний борг, 680,80 грн. пеня, 79,36 грн. 3% річних, 262,44 грн. інфляційні втрати та 2102,00 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2020.
Ухвалою суду від 30.06.2020 відкладено судове засідання на 11.08.2020.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився.
03.07.2020 представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 262,44 грн. індекс інфляції, 79,36 грн. 3% річних, 680,80 грн. пеню та відшкодувати судовий збір.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
01.01.2016 між АТ «Сумигаз» та ТОВ «Мрія» укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 09420VHAOFDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498. Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. договору).
Взаємовідносини між АТ «Сумигаз» та ТОВ «Мрія» регулюються договором розподілу природного газу та Кодексом газорозподільних систем затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 далі Кодекс ГРС).
Договір розподілу природного газу, який є договором приєднання та у відповідності до п. 1.1. якого зазначений типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до п. 1.3. договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або оплата рахунка оператора ГРМ, та/або документальне підтвердження споживання природного газу.
Відповідно до предмету договору оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.
Згідно з п. 2.1.1 договору оператор ГРМ (АТ «Сумигаз») зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до п. 6.1. Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Сумигаз» від 24.12.2019 № 3039 установлено АТ «Сумигаз» на період з 01.01.2020 до 30.06.2020 включно тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,76 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
Згідно з п. 6.3. Типового договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. Типового договору).
Відповідно до абз. 1 п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Згідно з п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
На період до кінця 2019 року оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за період з 01.10.2018 по 30.09.2019.
Відповідно до п.6.6 договору оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 6.7. договору у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зараховують в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором.
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4. договору).
На виконання позивачем договірних зобов'язань з розподілу природного газу відповідачу було надіслано рекомендованими повідомленнями акти наданих послуг, факт отримання яких останнім підтверджується повідомленням про вручення: акт № СУМ80002025 від 29.02.2020 на суму 16402,94 грн. отримано 04.03.2020; акт №СУМ80004446 від 31.03.2020 на суму 16402,94 грн. отримано 08.04.2020; акт № СУМ80006324 від 30.04.2020 на суму 16402,94 грн. отримано 04.05.2020.
Як зазначає позивач, відповідачем було порушено умови п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та не повернуто протягом двох днів з дня одержання актів наданих послуг та не надано мотивовану відмову від підписання актів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не оплатив послуги з розподілу (річну замовлену потужність) виставлену оператором ГРМ, чим порушив п. 6.6. договору у зв'язку з чим станом на 01.06.2020 загальна сума заборгованості за договором складає 16402,94 грн.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В порушення вимог чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконав, станом на 01.06.2020 заборгованість склала 16402,94 грн., що підтверджується матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що факт надання позивачем послуги з розподілу природного газу відповідачу в період лютий - квітень 2020 року, підтверджується актами про надання послуги № СУМ80002025 від 29.02.2020; № СУМ80004446 від 31.03.2020; № СУМ80006324 від 30.04.2020.
Однак, відповідач доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти суми боргу за надані послуги суду не надав.
Відтак, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 16402,94 грн. основного боргу є правомірною.
При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 16402,94 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 775 від 19.06.2020, однак із порушення строків оплати, визначених договором.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості наданих послуг, позивач нарахував йому пеню у розмірі 680,80 грн. за період з 11.03.2020 по 03.06.2020, 3% річних у розмірі 79,36 грн. за період з 11.02.209 по 03.06.2020 та інфляційні втрати у розмірі 262,44 грн. за період березень-квітень 2020 року.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 262,44 грн. інфляційних збитків, 79,36 грн. 3% річних.
Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.
Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 262,44 грн. інфляційних збитків та 79,36 грн. 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення пені позивач зазначає , що пунктом 8.2. договору передбачено у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 680,80 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, з урахуванням положень Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що право стягнення пені обумовлене умовами договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 680,80 грн.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Миру, 29, код ЄДРПОУ 31622879) на користь акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код ЄДРПОУ 03352432) пеню у розмірі 680 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 79 грн. 36 коп., індекс інфляції в розмірі 262 грн. 44 коп. та судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 12.08.2020.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко