65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" серпня 2020 р.м. Одеса № 916/2115/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши позовні матеріали (вх. № 2185/20 від 21.07.2020р.),
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Терешкової 45"
про визнання недійсним рішення загальних зборів.
21.07.2020р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовною заявою до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Терешкової 45" про визнання недійсними рішень загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Терешкової 45", які оформлені протоколом №4 від 27.07.2017р. Позовні вимоги обґрунтовані фактом проведення загальних зборів із порушенням вимог Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", в результаті чого були порушені права позивача як співвласника багатоквартирного будинку.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява ОСОБА_1 (вх. №2185/20) була передана на розгляд судді Лічману Л.В.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. на лікарняному з 28.07.2020р. на підставі розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу від 05.08.2020р. позовна заява ОСОБА_1 була передана на розгляд судді Желєзній С.П.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі ч. ч. 1-2 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1 - 3 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 4 Закону України „Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.
Отже, за пред'явлення даного позову, який містить одну позовну вимогу немайнового характеру, позивач зобов'язаний сплатити в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
При зверненні до господарського суду із відповідною позовною заявою ОСОБА_1 було заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Терешкової 45". Клопотання позивача обґрунтовано фактом перевищення судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що, відповідно до ст. 8 Закону України „Про судовий збір", є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зокрема, у випадку, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України „Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Слід зазначити, що у провадженні господарського суду Одеської області у складі судді Желєзної С.П. знаходилась справа №916/195/20 за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Терешкової 45" про визнання недійсним рішення загальних зборів, за результатами розгляду якої судом 09.07.2020р. було проголошено рішення про задоволення позову.
При цьому, ухвалою суду від 04.03.2020р. по справі №916/195/20 ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою. Таким чином, у межах справи №916/195/20 судом були встановлені обставини перевищення судового збору у розмірі 2102,00 грн. 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, які, в силу приписів ст. 75 ГПК України не потребують доведення.
Проте, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за звернення до суду у межах даної справи, господарський суд зазначає наступне.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64).
В обґрунтування поданого до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із даною позовною заявою ОСОБА_1 було наголошено, що за попередній календарний рік він не отримав жодного доходу, що свідчить про його скрутний майновий стан та віднесення його до категорії малозабезпечених осіб, оскільки він фактично не має засобів для нормального життя у суспільстві. Крім того, позивачем було наголошено, що введення на всій території України карантину погіршило можливості отримання доходу. Наведене, за твердженням позивача, стало підставою для вимушеного перебування на фактичному утриманні родичів.
Враховуючи доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування поданого клопотання, а також враховуючи обставини, встановлені судом у межах справи №916/195/20, суд зазначає наступне.
14.07.2020р. до господарського суду від ОСОБА_1 у межах справи №916/195/20 надійшла заява про розподіл між сторонами понесених позивачем судових витрат.
При цьому, у поданій до суду у межах справи №916/195/20 заяві ОСОБА_1 просив суд відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у загальному розмірі 10 858,46 грн., які складаються із витрат на поштові відправлення у загальному розмірі 76,96 грн., вартості послуг Інтернету (телефонії) у розмірі 750,00 грн., витрат на проїзд у міському транспорті у розмірі 224,00 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., судового збору у розмірі 31,50 грн. На підтвердження понесення витрат на поштові відправлення, оплату послуг інтернету та послуг телефонного зв'язку, витрати на проїзд у міському транспорті, судового збору позивачем були надані суду відповідні докази. Вказані витрати були понесені позивачем у 2020р. під час розгляду судом справи №916/195/20.
З огляду на викладене вище, враховуючи надання ОСОБА_1 доказів понесення ним судових витрат у 2020р. під час розгляду справи №916/195/20, господарський суд доходить висновку про наявність у позивача майнового доходу, що, відповідно, спростовує посилання позивача на неможливість сплати судового збору.
Господарським судом відхиляються доводи ОСОБА_1 про перебування на фактичному утримання родичів, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем наведено не було. Крім того, звертаючись до суду у межах справи №916/195/20 із заявою про ухвалення додаткового судового рішення позивачем також не було надано доказів понесення судових витрат за рахунок наданих родичами коштів.
Наведене дозволяє господарському суду діти висновку, що поведінка ОСОБА_1 , який стверджує про відсутність у нього доходів, суперечить вже наданим з боку останнього у межах справи №916/195/20 доказам, які підтверджують факт понесення витрат за рахунок коштів, які у позивача начебто відсутні.
Крім того, господарським судом критично оцінюються доводи ОСОБА_1 про необхідність віднесення його до категорії малозабезпечених осіб, у зв'язку з неможливістю працевлаштування та відсутності доходу з огляду на наступне.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України „Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. № 5067-VI, ст. 44 якого передбачено, що зареєстрованим безробітним особам надано право на отримання послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі, на громадські та інші роботи тимчасового характеру. Крім того, слід зазначати, що зареєстровані безробітні особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". від 02.03.2000р. № 1533-III.
ОСОБА_1 , який у поданій до суду заяві було наголошено про неможливість працевлаштування, взагалі не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження звернення до державної служби зайнятості з метою отримання послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про необґрунтованість доводів позивача про неможливість працевлаштування як на підтвердження скрутного матеріального становища та неможливості сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Доводи про неможливість працевлаштуватися із посиланням на запровадження на території України карантину судом також відхиляються, оскільки карантин був введений лише у березні 2020р. Проте, будь-яких достатніх доказів на підтвердження звернення до служби зайнятості з метою отримання послуг з працевлаштування у 2019р. або в першому кварталі 2020р. до введення на території України карантину матеріали справи не містять.
За таких обставин, господарський суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні із наданням правової оцінки, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з недоведеністю останнім доказів на підтвердження відсутності реального доходу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення судом до участі у справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача, залучення або вступу у справу третьої особи.
На підтвердження виконання процесуального обов'язку з надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом із усіма додатками позивачем було надано суду опис вкладення, накладну та фіскальний чек. Так, з опису вкладення вбачається, що позивачем було надіслано на адресу відповідача лише позовну заяву, інформації щодо відправлення позивачем на адресу відповідача додатків до позовної заяви наданий позивачем опис вкладення не містить.
21.07.2020р. до суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_1 , яким, із посиланням на приписи ч. 9 ст. 80 ГПК України, було повідомлено про відсутність правових підстав для надсилання відповідачу додатків до позовної заяви, оскільки вказані докази вже є у відповідача.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Верховним Судом у постанові від 10.07.2019р. по справі №910/14734/18 було відхилено доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про те, що позивач, відповідно до вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України, звільняється від обов'язку надсилати докази іншим учасника справи. Верховним Судом було наголошено, що п. 8 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 ГПК України передбачено обов'язок позивача направляти на адреси інших учасників справи саме копії доданих до позовної заяви документів, а не доказів, що є різними поняттями в розумінні Господарського процесуального кодексу України. При цьому наведені норми не містять будь-яких виключень з обов'язку позивача щодо направлення на адресу інших учасників справи копії позовної заяви та доданих до неї документів. В свою чергу, невиконання позивачем даного обов'язку перешкоджає реалізації відповідачами їхнього права на надання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом.
З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 10.07.2019р. по справі №910/14734/18, господарський суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 процесуального обов'язку із надсилання на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви документів листом із описом вкладення.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги відмову суду у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, враховуючи ненадання позивачем належних доказів відправлення відповідачу додатків до позовної заяви, на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України вказану позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд звертає увагу позивача, що у випадку не усунення названих недоліків у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 164, ч. 1 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання (вх. 19269/20 від 21.07.2020р.) про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Терешкової 45" про визнання недійсними рішень загальних зборів.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Терешкової 45" про визнання недійсним рішення загальних зборів - залишити без руху.
3. Встановити ОСОБА_1 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви в частині надання доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача всіх додатків до позовної заяви листом з описом вкладення, а також надання доказів сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Ухвала набрала законної сили 10.08.2020р. та не підлягає оскарженню.
Суддя С.П. Желєзна