"30" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1414/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" про стягнення заборгованості в загальній сумі 336112,26 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" про стягнення заборгованості в загальній сумі 336112,26 грн., у т.ч. основного боргу - 167151,64 грн., пені - 69443,99 грн., інфляційних втрат - 33558,47 грн., 15% річних - 65958,16 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем від 10.09.2017 р. щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Зокрема, як вказує позивач, 10.09.2017 р. між ТОВ "Агро-Модуль" (орендодавець) та ТОВ "Агро Гюбі+" (орендар) укладений договір оренди зернозбирального комбайну з екіпажем, відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ "Агро-Модуль" зобов'язується передати ТОВ "Агро Гюбі+" в тимчасове платне користування зернозбиральний комбайн з екіпажем (трактористами), забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку під керуванням екіпажу (трактористів) орендодавця і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Так, позивач зазначає, що згідно із підписаним додатком № 1 до договору сторонами узгоджено передачу в оренду наступну техніку, а саме: комбайн зернозбиральний марки John Deere, модель S660, рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію машини сер. НОМЕР_2 , виданим ДІСГ в Одеській області 27.05.2016; жатка для прибирання соняшника марки Zaflrani, модель 940N, рік випуску 2016, яка належить орендодавцю на праві власності на підставі укладеного ТОВ "Агро-Модуль" із ТОВ "Бізон-Імпорт" договору поставки від 26.10.2016 р. № АБ-032/2016.
Відповідно до пункту 1.4 договору управління (керування) технікою, що передається у користування орендареві за договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням, провадяться екіпажем (трактористами) орендодавця, при чому останні не припиняють трудових відносин із орендодавцем та не вступають у трудові відносини з орендарем.
Наразі позивач зауважує, що екіпажем (трактористами) згідно із додатком № 1 до договору є: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 26.12.2001 р., ІПН НОМЕР_4 , наказ про прийняття на роботу від 31.05.2017 р. № 30); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 04.07.2005 р., ІПН НОМЕР_6 , наказ про призначення на роботу від 31.05.2017 р. № 32).
Водночас, як стверджує позивач, на виконання пунктів 3.2, 3.3 договору 12.09.2017 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду техніку, вказану в додатку № 1 до договору, з екіпажем, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі, згідно якого на момент передачі техніка знаходилась в нормальному технічному стані і була повністю придатна для використання за її цільовим призначенням, зауваження до зовнішнього вигляду та технічного стану техніки у орендаря були відсутні.
В п. 4.2 договору передбачений строк закінчення оренди - 30.09.2017 р. Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний негайно повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі (пункт 7.1 договору).
Відтак, як зазначає позивач, на виконання вищезазначених положень договору, 02.10.2017 р. орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди техніку, яка є об'єктом оренди, що засвідчує підписаний між сторонами акт приймання-передачі, зі змісту якого вбачається, що на момент повернення техніка знаходилась в нормальному технічному стані і була повністю придатна для використання за її цільовим призначенням, зауваження до зовнішнього вигляду та технічного стану техніки у орендодавця були відсутні.
При цьому позивач вказує, що 02.10.2019 р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг до договору, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв послуги з оренди зернозбирального комбайна з екіпажем в загальній кількості 411,00 га загальною вартістю 267151,64 гривень, у т.ч. ПДВ 20% 44525,27 грн., зауваження орендаря по кількості або якості наданих орендарем послуг не надходили. Враховуючи умови договору, за ствердженнями позивача, орендар мав виконати взяті на себе зобов'язання з оплати орендодавцю наданих послуг не пізніше 09.10.2017 р. Наразі позивач зауважує, що ТОВ "Агро Гюбі+" здійснило орендодавцю часткову оплату по договору на підставі рахунку-фактури від 02.10.2017 р. № 13 у розмірі 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 16666,67 грн. (платіжне доручення від 26.10.2017 р. № 87). Таким чином, як стверджує позивач, сума несплачених орендодавцю послуг з оренди по договору склала 167151,64 грн.
Відтак, як зазначає позивач, останній виконав свої договірні зобов'язання в частині передачі відповідачу в тимчасове платне користування техніки з екіпажем, забезпечив своїми силами її керування та технічну експлуатацію, що підтверджується підписаним без зауважень сторонами актом приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 267151,64 грн., який згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним бухгалтерським документом, який відображає факт здійснення між сторонами господарських операцій. Однак, як наголошує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати за користування орендованою технікою з екіпажем виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим обґрунтованою та підтвердженою документально є заборгованість ТОВ "Агро Гюбі+" з оплати орендної плати за договором перед ТОВ "Агро-Модуль" у розмірі 167151,64 грн.
Наразі позивач посилається на п. 8.7 договору, яким передбачено, що за порушення строків сплати орендної плати згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення. Як вказує позивач, сторонами змінено загальне правило щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців, оскільки пунктом 8.7 договору визначено, що нарахування пені припиняється у день повної оплати.
Таким чином, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 69443,99 грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до п. 8.7 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 15% річних від простроченої суми в розмірі 65958,16 грн. та інфляційні втрати в сумі 33558,47 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1414/20 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 22.06.2020 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2020 р. у справі № 916/1414/20 підготовче засідання відкладено на 09 липня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.
03.07.2020 р. від представника позивача до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами. При цьому у вказаному клопотанні позивача зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.2020 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1414/20 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 30 липня 2020 р.
20 липня 2020 р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії вказаних ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.
Поряд з цим відповідно до частин 3, 6, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
10 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" (орендар) був укладений договір № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем, згідно п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування зернозбиральний комбайн (далі - техніка) з екіпажем (трактористами), забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку під керуванням екіпажу (трактористів) орендодавця і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Згідно п. 1.2 договору ознаки і технічні характеристики техніки відображаються в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору орендодавець гарантує, що техніка, яка передається в оренду за договором, на момент його підписання сторонами належить орендодавцеві на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжена та не обмежена будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.
Згідно п. 2.1 договору орендар зобов'язується використовувати техніку виключно за її цільовим призначенням, з метою провадження сільськогосподарської діяльності та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством, а саме збирання врожаю технічних культур (соняшник).
В п. 3.1 договору визначено, що техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем у строк до 15 вересня 2017 р. або в інший термін, погоджений сторонами у додатковій угоді до договору. Передача техніки здійснюється за місцезнаходженням орендаря на умовах DDP (Інкотермс-2010) - склад орендаря або інше місце в межах України, додатково вказане орендарем.
В п. 3.2 договору передбачено, що передача техніки в оренди здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця.
Орендар зобов'язаний у присутності представника орендодавця перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представниками орендаря та орендодавця акту приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані (п. 3.3 договору).
Згідно п. 4.1 договору техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
За умовами п. 4.2 договору строк закінчення оренди: 30 вересня 2017 року.
В п. 4.3 договору сторони погодили, що строк оренди може бути змінений за згодою сторін, що оформляється додаткова угодою до цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору орієнтовна сума орендної плати за весь строк оренди техніки та фактичне розташування орендованої техніки орендодавця протягом терміну оренди вказується у додатку № 1 до цього договору.
В п. 5.2 договору оренди визначено, що орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди техніки з екіпажем, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, які підписуються сторонами не рідше 1-го разу на тиждень, та розраховується наступним чином: 5.2.1) орендна плата встановлюється в розмірі 650 грн., в т.ч. 108,33 грн. за один гектар фактично зібраної площі соняшника.
За умовами п. 5.4 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривня) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків.
В п. 5.5 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі затверджених обома сторонами приймання-передачі наданих послуг у наступні строки: 100 % від суми орендної плати, що зазначена в акті приймання-передачі наданих послуг, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати затвердження акту.
Згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 договору орендар за цим договором зобов'язується своєчасно прийняти техніку орендодавця та оплачувати орендну плату за надані послуги.
Відповідно до п. 7.1 договору після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі. Повернення техніки здійснюється за місцезнаходженням орендаря на умовах EXW (Інкотермс 2010) - склад орендаря.
За умовами п. 7.2 договору техніка повинна бути передана орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, пов'язаного зі спливом часу та її цільовим використанням.
В п. 8.1 договору визначено, що у разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання.
За умовами п. 8.11 договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Положеннями п. 9.1 договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 9.2 договору).
Відповідно до п. 9.2 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за договором зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" (орендар) укладено додаток № 1 до договору від 10.09.2017 р. № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем, яким визначено назву та модель транспортного засобу, серію та номер свідоцтва про державну реєстрацію, державний номер, рік випуску, ПІБ водія/механізатора/інших членів екіпажу, а також найменування населеного пункту та фактичного розташування орендованої техніки. Зокрема, вказаним додатком передбачено, що в оренду передається комбайн зернозбиральний, John Deere, S660 з жаткою 9,4 м Zaffrani.
Також, як свідчать матеріали справи, на виконання умов спірного договору оренди 12 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" (орендар) був складений та підписаний акт приймання-передачі до договору від 10.09.2017 р. № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв техніку в оренду, а саме комбайн зернозбиральний, John Deere, S660 з жаткою 9,4 м Zaffrani. Так, у вказаному акті сторони підтвердили, що техніка знаходиться в нормальному технічному стані і повністю придатна для використання за її цільовим призначенням; зауваження до зовнішнього вигляду та технічного стану техніки - відсутні.
При цьому з умов договору № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем від 10.09.2017 р. вбачається, що сторонами погоджено строк оренди, який закінчується 30 вересня 2017 року.
З огляду на закінчення строку оренди, 02 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" (орендар) був складений та підписаний акт приймання-передачі (повернення) до договору від 10.09.2017 р. № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем, згідно якого орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди (строкового платного користування) наступну техніку: комбайн зернозбиральний, John Deere, S660 з жаткою 9,4 м Zaffrani. При цьому у вказаному акті сторони підтвердили, що техніка знаходиться в нормальному технічному стані і повністю придатна для використання за її цільовим призначенням; зауваження до зовнішнього вигляду та технічного стану техніки - відсутні.
Однак, за ствердженнями позивача, умови договору оренди, передбачені п. 5.5 щодо сплати орендної плати, відповідачем не виконані в повному обсязі до теперішнього часу, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.
Згідно ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором щодо передання в оренду обумовленої договором № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем від 10.09.2017 р. техніки.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, в п. 5.5 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі затверджених обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг у наступні строки: 100 % від суми орендної плати, що зазначена в акті приймання-передачі наданих послуг, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати затвердження акту.
Так, з моменту прийняття відповідачем у користування (оренду) обумовленої договором № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем від 10.09.2017 р. техніки, яка належить на праві власності позивачу, ТОВ "Агро Гюбі+" повинно було сплачувати орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі затверджених обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг протягом 5 банківських днів з дати затвердження акту.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем від 10.09.2017 р. сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 02.10.2017 р. до договору від 10.09.2017 р. № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем, згідно якого вартість оренди склала 267151,64 грн. (в т.ч. ПДВ 44525,27 грн.). При цьому з огляду на вказані обставини позивачем було виписано та зареєстровано податкову накладну від 02.10.2017 р. № 3 на суму 267151,64 грн. (в т.ч. ПДВ 44525,27 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідач частково розрахувався за оренду передбаченої спірним договором оренди техніки, а саме 26.10.2017 р. здійснив часткову оплату в розмірі 100000,00 грн. згідно платіжного доручення № 87 від 26.10.2017 р. на суму 100000,00 грн.
Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній всупереч п. 5.5 договору оренди не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди щодо внесення орендної плати у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість по орендній платі в розмірі 167151,64 грн. (267151,64 грн. - 100000,00 грн.).
Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 167151,64 грн.
Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 69443,99 грн. за період з 10.10.2017 р. по 17.05.2020 р. суд зазначає наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.7 договору за порушення строків сплати орендної плати згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення та сплачує орендодавцю проценти в розмірі 15 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування пені та процентів починається з дня, коли зобов'язання по оплаті мало виконане Орендарем, та припиняється у день повної оплати.
Пунктом 8.9 договору сторони дійшли згоди встановити строк позовної давності в три роки до вимог про стягнення пені за цим договором.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати орендної плати позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 69443,99 грн. за період з 10.10.2017 р. по 17.05.2020 р., розрахунок якої наведено у додатку до позову (а.с. 53).
При цьому господарський суд зазначає, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2019 р. у справі № 904/1148/19, від 07.06.2019 р. у справі № 910/23911/16, від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 12.06.2018 р. у справі № 910/4164/17.
Зважаючи на викладене вище, господарський суд вважає помилковим нарахування позивачем пені за період з 10.10.2017 р. по 17.05.2020 р., як такого, що здійснено з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок пені із врахуванням дійсного періоду прострочення зобов'язання, а саме:
Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
267151.6410.10.2017 - 25.10.2017612.5000 %1463,84
167151.6426.10.2017 - 26.10.2017112.5000 %57.24
167151.6427.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %3029.34
167151.6415.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %2788.91
167151.6426.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %2564.52
167151.6402.03.2018 - 10.04.20184017.0000 %3114.05
Відтак, розмір пені за невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором № 10/09/2017 оренди зернозбирального комбайну з екіпажем від 10.09.2017 р. щодо сплати орендної плати складає 13017,90 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування 15% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
До того ж в п. 8.7 договору поставки передбачено, що за порушення строків сплати орендної плати згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг орендар сплачує орендодавцю проценти в розмірі 15 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування пені та процентів починається з дня, коли зобов'язання по оплаті мало виконане орендарем, та припиняється у день повної оплати.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі оренди встановлено 15% річних, відповідно сплаті підлягають саме 15% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати орендної плати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 15% річних на існуючу суму боргу. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 15% річних за період з 10.10.2017 р. по 17.05.2020 р. в розмірі 65958,16 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою орендної плати, судом встановлено, що вказаний розрахунок 15% річних за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству та є вірним. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 15% річних за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 65958,16 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату орендної плати в розмірі 33558,47 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 33558,47 грн. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат за несвоєчасну оплату оплату орендної плати відповідачем не оспорено.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 4195,30 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" про стягнення заборгованості в загальній сумі 336112,26 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" (67520, Одеська область, Іванівський район, с. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70; код ЄДРПОУ 38443006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" (68730, Одеська область, Болградський район, с. Табаки, вул. Гагаріна, 19; код ЄДРПОУ 31690378) основну заборгованість в сумі 167151/сто шістдесят сім тисяч сто п'ятдесят одна/грн. 64 коп., пеню в сумі 13017/тринадцять тисяч сімнадцять/грн. 90 коп., 15% річних в сумі 65958/шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім/грн. 16 коп., інфляційні втрати в розмірі 33558/тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім/грн. 47 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4195/чотири тисячі сто дев'яносто п'ять/грн. 30 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Модуль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2020 р.
Суддя В.С. Петров