просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
12 серпня 2020 року м.Харків Справа № 913/219/20
Провадження №15/913/219/20
За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, 01601)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (вул.Сосюри, буд.349, м.Лисичанськ Луганської області, 93113)
про стягнення 151 603 грн 35 коп.
Суддя Смола С.В.
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») 14.04.2020 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (далі - ТОВ «Лисичанська енергосервісна компанія») про стягнення 151 603 грн 35 коп., з яких: пеня в сумі 112 986 грн 21 коп., 3% річних у сумі 21 978 грн 96 коп. та інфляційні втрати в сумі 16 638 грн 16 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що між сторонами 12.09.2017 укладено договір №5073/1718-БО-20 постачання природного газу.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на суму 5 104 916 грн 76 коп.
Відповідач оплату за поставлений природний газ здійснював несвоєчасно та з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим позивачем відповідно до п.8.2 договору нараховано пеню та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 28.05.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» про встановлення додаткового строку для подання відзиву від 21.05.2020 відмовлено.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Суд бере до уваги, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ІХ, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Після набрання чинності вказаним законом сторони з клопотанням про продовження процесуальних строків до суду не звертались.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зауважує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням №6102228643504.
Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
12.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №5073/1718-БО-20, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язуться оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 газ обсягом до 843,0 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях:
МісяцьОбсягМісяцьОбсяг
Жовтень88Січень155
Листопад150Лютий140
грудень155Березень155
ІV кв.2017393І кв.2018450
Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).
У п.3.7 договору сторони передбачили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Споживач зобов'язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Згідно з п.3.9 договору постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1 000 куб.м газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907 грн 20 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488 грн 64 коп.
Оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).
В п.8.2 договору в редакції додаткової угоди від 15.01.2018 №1 сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно з п.12.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання вказаних умов договору протягом жовтня 2017 - березня 2018 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 104 916 грн 78 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.25-30), який останній оплачував несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором постачання природного газу від 12.09.2017 №5073/1718-БО-20 підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.25-30).
Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з письмовими відомостями операцій по особовому рахунку АТ «НАК «Нафтогаз України» (а.с.32) газ, поставлений позивачем на виконання умов договору відповідач оплачував несвоєчасно, чим порушив п.6.1 договору.
У зв'язку з цим позивачем заявлено до стягнення за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого в жовтні 2017 - березні 2018 років природного газу пеня за період з 28.11.2017 по 27.09.2018 у сумі 112 986 грн 21 коп., 3% річних за період з 28.11.2017 по 27.09.2018 у сумі 21 978 грн 96 коп., інфляційні втрати за період з січня 2018 по березень 2018 у сумі 16 638 грн 16 коп.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 28.11.2017 по 27.09.2018 у сумі 112 986 грн 21 коп. суд зазначає наступне.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.8.2 договору в редакції додаткової угоди від 15.01.2018 №1 сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Водночас, господарський суд бере до уваги наступне.
13.01.2015 було прийнято Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VIІІ (далі - Закон №85-VIІІ), який був опублікований в газеті «Голос України» 06.02.2015 №21 та набрав чинності з 07.02.2015.
Відповідно до ст.1 Закону №85-VIІІ метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Частиною 2 ст.2 Закону №85-VIІІ встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» (яка діяла в період нарахування пені (2017-2018 року) встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Законом України «Про енергозбереження» визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів. Паливно-енергетичні ресурси в розумінні зазначеного Закону - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, господарський суд приходить до висновку про те, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний).
Відповідно до п.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2015 №1 газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.
Господарський суд вважає, що в силу викладених обставин та приписів діючого законодавства ТОВ «Лисичанська енергосервісна компанія» є виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м.Лисичанськ Луганської області.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VIІ від 02.09.2014 в редакції станом на момент нарахування пені (далі - Закон №1669-VIІ) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.
Статтею 2 Закону №1669-VIІ передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.
Розпорядженням №1275-р від 02.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).
Суд приймає до уваги, що на момент укладення договору від 12.09.2017 №5073/1718-БО-20 постачання природного газу місцезнаходженням відповідача було: вул.Свердлова, буд.349, м.Лисичанськ Луганської області, 93113.
Наразі за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул.Свердлова, буд.349, м.Лисичанськ Луганської області, 93113.
Вказане місто включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Також суд бере до уваги, що Указом Президента України 30.04.2018 «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 операцію об'єднаних сил.
У вказаному указі не зазначено про завершення антитерористичної операції, а має місце переформатування АТО в операцію Об'єднаних сил та зміну управління військами.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожитий природний газ розповсюджується дія Закону №85-VIІІ, а відтак і мораторій на нарахування та стягнення пені за спожитий природний газ.
Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.
Таким чином, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 28.11.2017 по 27.09.2018 у сумі 112 986 грн 21 коп. слід відмовити.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних (а.с.21-24) за період з 28.11.2017 по 27.09.2018 у сумі 21 978 грн 96 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства та даних первинних документів, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних (а.с.21-24) за період з січня 2018 року по березень 2018 року в сумі 16 638 грн 16 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія», вул.Сосюри, буд.349, м.Лисичанськ Луганської області, 93113, ідентифікаційний код 35389334, на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720, 3% річних у сумі 21 978 грн 96 коп., інфляційні втрати в сумі 16 638 грн 16 коп. та судовий збір у сумі 579 грн 26 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову відмовити.
4.Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія», вул.Сосюри, буд.349, м.Лисичанськ Луганської області, 93113, ідентифікаційний код 35389334).
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя С. Смола