Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
11 серпня 2020 рокуСправа № 912/3401/15
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Поліщук Г.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" № 130-2-19/2765 від 28.07.2020 на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни, поданої у справі №912/3401/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1
до Фермерського господарства "Юхновець", 25006, м. Кропивницький, вул. Покровська, буд. 46
про стягнення 6 446 712,33 грн
за участю представників:
від позивача (скаржника) - Моргунова Т.О., довіреність № 284 від 05.06.20;
від відповідача (боржника) - участі не брали;
від ДВС - участі не брали
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фермерського господарства "Юхновець" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 446 712,33 грн., з яких: 6 000 000,00 грн основна заборгованість, 138 000,00 грн пеня, 290 958,91 грн проценти за користування чужими грошовими коштами, 17 753,42 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача сплачену публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" попередню оплату, пеню, 3 % річних та проценти за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2015 у справі №912/3401/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Юхновець" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" заборгованість у розмірі 6 006 000,00 грн., з яких: 6 000 000,000 грн. основний борг, 6 000,00 грн. штрафу та 68 084,08 грн. судового збору.
09.12.2015 на виконання зазначеного рішення господарського суду видано відповідний наказ.
31.07.2020 до господарського суду надійшла скарга Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії органу ДВС, яка містить вимоги наступного змісту:
- визнати незаконними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни щодо повернення стягувачу наказу Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2015 у справі № 912/3401/15 та визнати незаконною бездіяльність зазначеного державного виконавця щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2015 у справі № 912/3401/15;
- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.06.2020 ВП 61948193 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Однак, суддя Колодій С.Б., в провадженні якої перебувала справа № 912/3401/15, звільнена з посади судді за її заявою про відставку.
З метою розгляду скарги, розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2020 №299 призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу призначено судді Поліщук Г.Б.
Ухвалою від 03.08.2020 справу №912/3401/15 прийнято до свого провадження суддею Поліщук Г.Б., прийнято до розгляду скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" № 130-2-19/2765 від 28.07.2020 на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни у справі №912/3401/15 та призначено до розгляду в засіданні на 11.08.2020 о 11:30 год. Крім того, даною ухвалою зобов'язано боржника надати власні письмові пояснення чи обґрунтовані заперечення з приводу поданої скарги, а також зобов'язано державного виконавця Філіпову М.М. надати суду письмові обґрунтовані пояснення чи заперечення з приводу поданої скарги, в яких нормативно мотивувати і документально підтвердити дотримання вимог законодавства при здійсненні оскаржуваних дій чи бездіяльності; матеріали виконавчого провадження №ВП 61948193 (копію для долучення до матеріалів справи, оригінали для огляду в засіданні суду).
Боржник та орган ДВС участь повноважних представників в судовому засіданні 11.08.2020 не забезпечили, вимоги ухвали суду від 03.08.2020 не виконали.
Державна виконавча служба належним чином повідомлена про місце, дату та час засідання суду.
Поштовий конверт з ухвалою суду від 03.08.2020, направлений на адресу Фермерського господарства "Юхновець", до господарського суду не повернувся.
За положеннями частини 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З підстав наведеної норми господарський суд розглядає скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни за відсутності представників боржника та посадової особи органу державної виконавчої служби.
В обґрунтування поданої скарги Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" посилається на грубе порушення органом ДВС статей 10, 13, 18, 36, 48, 52, 53, 54 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник зазначає, що діюче законодавство України вимагає від державного виконавця вчинення ряду дій для виявлення майна/коштів боржника з метою задоволення вимог стягувача. У той же час, згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження в розрізі інформації про виконавче провадження щодо проведення виконавчих дій вбачається, що державним виконавцем було винесено тільки постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Крім того, скаржник зазначає, що в порушення ч. ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцем не було винесено постанови про арешт майна та коштів боржника у межах ВП №61948193. Не здійснено періодичної перевірки майнового стану боржника із періодичністю, унормованою ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження". А також не направлено запити до усіх уповноважених органів та осіб для перевірки майнового стану боржника.
Дослідивши доводи скаржника та матеріали скарги, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІІІ; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне положення на момент прийняття рішення та видачі на його виконання наказів визначалось ст.115 ГПК України у відповідній редакції.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження", ст. 1 якого встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як визначено ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент звернення зі скаргою, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Для здійснення заходів з виконання рішення суду, виконавець зобов'язаний, зокрема:
- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
При цьому, згідно п. 3 ч. 3 вказаної норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 10 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Приписами статті 13 Закону визначаються строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, відповідно до якої виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону.
Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до пункту 9.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо обов'язок органу державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку із цією бездіяльністю його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.З матеріалів поданої скарги вбачається, що 30.04.2020 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіповою М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №619481).
30.04.2020 виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
23.06.2020 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіповою М.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, як вбачається з Інформації про виконавче провадження № 61948193 (а.с. 114-115), державним виконавцем не було вчинено дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Стаття 48 Закону визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника в національній та іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Стягнення на майно боржника звертається у розмірі та обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Також, ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Отже, періодичність таких перевірок чітко визначена Законом, однак державним виконавцем дана вимога не була дотримана, що вказує на обґрунтованість доводів скаржника.
В порушення приписів Закону, державний виконавець не здійснював перевірки майнового стану боржника з періодичністю, встановленою Законом, в матеріалах справи докази на підтвердження проведення таких перевірок відсутні, державним виконавцем вказане не спростовано.
Частиною 1 ст. 52 Закону передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Статтею 54 Закону визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
В той же час, згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавцем не вчинено дій передбачених нормами ст.ст. 52, 53, 54, 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи вищезазначене, господарський суд приходить до висновку, що державним виконавцем не здійснено всіх передбачених Законом дій, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання рішення суду у даній справі.
Разом з тим, як вбачається з доданої до скарги копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням №61948193 від 23.06.2020 державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни, виконавчий документ повернутий стягувачу із посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону).
За встановлених обставин, враховуючи невчинення державним виконавцем визначених Законом дій (бездіяльність державного виконавця) щодо розшуку майна боржника, господарський суд дійшов висновку про передчасність твердження про відсутність такого майна у боржника.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п. п. 2-6 ч. 1 статті ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець складає акт, який відсутній в матеріалах виконавчого провадження.
Крім того, державним виконавцем в оскаржуваній постанові не зазначено про результати розшуку майна боржника.
З підстав викладеного, скарга Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" № 130-2-19/2765 від 28.07.2020 на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни, поданої у справі №912/3401/15 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 232-235, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" № 130-2-19/2765 від 28.07.2020 на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни, поданої у справі №912/3401/15 задовольнити.
Визнати незаконними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Філіпової Мар'яни Миколаївни щодо повернення стягувачу наказу Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2015 у справі № 912/3401/15 та визнати незаконною бездіяльність зазначеного державного виконавця щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2015 у справі № 912/3401/15.
Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.06.2020 ВП 61948193 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Копії ухвали направити Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; Фермерському господарства "Юхновець" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Покровська, 46; Подільському відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.08.2020.
Суддя Г.Б. Поліщук