ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.08.2020Справа № 910/18533/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК-СІТІ"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс"
про визнання договору недійсним,
Учасники справи:
від позивача: Шубак М.І.,
від відповідача: Яковенко О.О.,
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК-СІТІ" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним договору поруки № 4А11494И/П від 04.11.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір поруки № 4А11494И/П від 04.11.2016 було укладено в результаті обману позивача відповідачем щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов'язаннями попередніх боржників.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18533/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2020.
20.01.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. В даному відзиві відповідач проти позову заперечує та просить витребувати від позивача докази /документи на підтвердження мети та обставин укладенні договору поруки №4М11494И/П від 04.11.2016, зокрема, але не виключно, відповідні рішення органів управління ТОВ "Лайк -Сіті", що були підставою для укладення оспорюваного договору.
В підготовчому засіданні 27.01.2020 за клопотанням представника позивача суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.02.2020.
19.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення третьої особи та відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 25.03.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс".
24.03.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінетом Сіністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, судове засідання 25.03.2020 не відбулося. Відповідне оголошення було розміщено на офіційному веб-сайті суду та на сторінці суду в мережі Facebook.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 підготовче засідання у справі № 910/18533/19 призначено на 20.05.2020, встановлено відповідачу строк до 11.05.2020 для подання до суду заперечення із урахуванням вимог ст.ст. 165, 167 ГПК України.
18.05.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю можливості особисто приймати участь в підготовчому засіданні через продовження карантинних заходів, введених постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020.
20.05.2020 на електронну пошту надійшла заява від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю можливості особисто приймати участь в підготовчому засіданні через продовження карантинних заходів, введених постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020.
У підготовче засідання 20.05.2020 представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/18533/19 до судового розгляду по суті на 17.06.2020.
16.06.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 17.06.2020 представники сторін та третьої особи не з'явилися, у зв'язку з чим суд відклав судове засідання на 10.08.2020.
В судове засідання 10.08.2020 з'явилися представники сторін. Представник третьої особи осіб в судове засідання не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 10.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" (позичальник) та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк) укладено Кредитний договір №4Л16028Г, відповідно до умов якого банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 1750000000,00 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни (а.с. 8-11).
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору №4Л16028Г від 31.10.2016 термін повернення кредиту 24.10.2024.
Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 договору (п. 2.2.1), сплатити відсотки за користування кредитом (п. 2.2.2), повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (п. 2.2.3).
Згідно з п. 6.1 Кредитного договору №4Л16028Г від 31.10.2016 цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
На підтвердження отримання кредитних коштів позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копії платіжних доручень №4011 від 09.11.2016 на суму 171 976 877,98 грн, №48 від 01.11.2016 на суму 1 692 852 340,31 грн, №4011 від 07.11.2016 на суму 2 575 025 650,46 грн.
Судом встановлено, що 04.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) укладено Договір поруки № 4А11494И/П (надалі також - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс" за Кредитним договором від 15.10.2013 №4А13446И, Кредитним договором від 06.12.2011 № 4А11494И, Кредитним договором від 25.11.2014 № 4А14345И.
Відповідно до п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно з п. 4 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно з п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 Договору поруки).
Відповідно до п. 7 Договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
Згідно з п. 8 Договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Згідно з п. 17 Договору поруки договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016, укладеної сторонами.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Позивачем долучено до позовної заяви копію платіжного доручення №4014 від 09.11.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - «виконання зобов'язань по кредитному договору №4А14345И від 25.11.14 відповідно до договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016; сума грошових коштів - 17742500,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на наявність підстав для визнання недійсним Договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016, з огляду на таке.
Як зазначає позивач у позовній заяві, укладенню вказаних договорів (Кредитного договору №4Л16028Г від 31.10.2016 та Договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016), а також інших договорів поруки (перелік наведений позивачем у позовній заяві) передували ті обставини, що позивач зарекомендував себе як надійний та перспективний клієнт банку, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.
За твердженням позивача, банк, володіючи повною фінансовою інформацією про позивача, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунув позивачу пропозицію щодо можливості участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" у процедурі "трансформації" кредитного портфеля Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
У позовній заяві позивач зазначає, що така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.16р. №323/БТ, яким зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля. Згаданий план заходів, зі слів співробітників банку, передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфеля на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів. Як вказує позивач, на думку банку, позивач повністю відповідав необхідним критеріям для переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" кредитного боргу попередніх боржників.
При цьому, як зазначає позивач, банк наголошував на тому, що кредитні зобов'язання попередніх боржників забезпечені надзвичайно ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше.
За твердженням позивача, його дії з отримання кредитних коштів за Кредитним договором №4Л16028Г від 31.10.2016 були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов'язань попередніх боржників банку в зазначених рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", ініційованого НБУ.
На виконання такого плану представники сторін погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору та договорів поруки.
Як зазначив позивач у позовній заяві, сума отриманого від банку кредиту за Кредитним договором №4Л16028Г від 31.10.2016 майже точно співпадає із загальною сумою, що була погашена позивачем за зобов'язаннями попередніх боржників.
Як вбачається з п. 10 Договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Однак, зобов'язання банку щодо передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" документів, що посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов'язання попередніх боржників Приватбанку виконані не були.
У зв'язку з викладеними обставинами, як зазначає позивач, протягом 2017-2018 років він намагався у судовому порядку отримати вказані документи від Приватбанку. Однак, як встановлено у рішеннях судів, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" і не був зобов'язаний передавати такі документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті".
Отже, а ні в порядку Договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016 та інших договорів поруки, а ні в судовому порядку, відповідач не передав позивачу документи, які б давали змогу позивачу звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов'язань "старих" боржників за кредитними договорами.
Як зазначає позивач, така поведінка банку свідчить про відсутність намірів у банку виконувати свої зобов'язання за Договором поруки №4А11494И/П від 04.11.2016 ні в момент його укладення, ні протягом значного періоду після його укладення, що свідчить про введення в оману позивача відповідачем.
Позивач вказує на те, що тривале невиконання Акціонерним товариством Комерційного банку "Приватбанк" зобов'язань за Договором поруки №4А11494И/П від 04.11.2016 свідчить про відсутність у банку намірів передати позивачу (як поручителю, який виконав зобов'язання боржника) документів, які підтверджували наявність забезпечення виконання зобов'язань попередніх боржників позичальників (зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс") у вигляді цінних для позивача активів.
При цьому, банк лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти як Кредитний договір №4Л16028Г від 31.10.2016, так і договори поруки, в тому числі Договір поруки №4А11494И/П від 04.11.2016, з метою реалізації плану "трансформації", чим ввів Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" в оману щодо істотних умов договору.
Крім того, як зазначає позивач, у нього взагалі є сумніви щодо реальної наявності у банку таких активів, оскільки протягом 2016-2019 років банк не передав позивачу ні документи, які посвідчували наявність активів (або їх копії), ні будь-яку іншу інформацію, що надавала б змогу позивачу звернути стягнення на такі активи.
Всі наведені обставини, за твердженням позивача, свідчать про те, що банк, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану "трансформації" кредитного портфеля Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", ввів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов'язанням попередніх боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом.
Відсутність вказаних документів мало істотне значення при укладенні Договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016 та підтверджує факт обману позивача, оскільки якби позивач на момент укладення вказаного договору поруки та інших договорів поруки знав про відсутність забезпечень, він би не вчиняв оспорюваних правочинів, а саме, не укладав би кредитний договір з відповідачем.
Враховуючи викладені обставини, посилаючись на норми ст. 230 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати недійсним Договір поруки №4А11494И/П від 04.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230-233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом:
- повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності;
- заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину;
- замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).
Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено.
Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним.
Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме:
1) наявність умислу в діях відповідача,
2) істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману,
3) наявність обману.
Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин (складових), які є підставами для визнання недійним Договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016 на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.
Зокрема, позивачем не доведено, що представниками Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину.
Позивачем не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про намагання відповідача запевнити позивача про такі властивості й наслідки договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016, які насправді наступити не можуть.
Як вбачається з протоколу (рішення) № 30/10/2016-1 від 30.10.2016 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Лайк-Сіті", по першому питанню порядку денного було вирішено: "укласти з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір, ліміт цього кредитного договору 1 750 000 000,00 грн».
Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо трансформації кредитного портфелю Банку.
Відповідно до Техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 24.10.2016, метою кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаік-Сіті" є фінансування поточної діяльності.
Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказаний документ також не містить, так само, як і не містить посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором).
Крім того, жоден пункт Кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного договору поруки та щодо інших обставин, які позивач наводить в обґрунтування свого позову.
Крім того, суд зауважує, що оскільки, позивач поручався за Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс", то твердження позивача про обман з боку відповідача є безпідставними, оскільки, порука є його (позивача) господарським ризиком при здійсненні підприємницької діяльності.
Отже, позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору №4Л16028Г від 30.10.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016, в той час як докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують протилежне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення оспорюваного договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 ЦК України.
Отже, твердження позивача про те, що укладення кредитного договору №4Л16028Г від 30.10.2016 та договору поруки №4А11494И/П від 04.11.2016 було направлено на отримання прибутку спростовується встановленими судом обставинами.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору поруки недійним.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК-СІТІ" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.08.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко