ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.08.2020Справа № 910/6063/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа Фарм «Нова Аптека»
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 75 487,86 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К.» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа Фарм «Нова Аптека» заборгованості за договором поставки в розмірі 75 487,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 0201-ВЖ/19 від 02.01.2019, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана представником відповідача 20.05.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471697598.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Таким чином, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України передбачалв, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291 та від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 № 392 . установлено з 12 березня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до таких законодавчих актів України пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
17.07.2020 означений Закон набрав чинності.
При цьому, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі строк на подання відзиву закінчується 06.08.2020 (включно).
В свою чергу, подання відповіді на відзив та заперечень в силу приписів Господарського процесуального кодексу України поставлене в залежність від подання відзиву.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К.» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вежа Фарм «Нова Аптека» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 0201-ВЖ/19 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, медичні вироби, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (далі - товар) у кількості, асортименті за цінами і в строки згідно видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Якість товару, що постачається постачальником, повинна відповідати нормативним документам, діючим на території України і підтверджуватися супроводжуючими товар документами - сертифікатом якості виробника та/або іншими документами, у випадках передбаченими чинним законодавством України. Вказані документи мають бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору товар за даним Договором постачається окремими партіями у відповідності з видатковими накладними сформованими на основі замовлень покупця. Постачальник формує партію товару виходячи із замовленої номенклатури, асортименту, кількості, узгоджених цін та умов оплати. Замовлення покупець здійснює письмово та/або засобами телекомунікаційного зв'язку.
Згідно з п. 3.3 Договору поставка товару за цим Договором здійснюється у визначеному сторонами місці на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в діючій редакції (2010).
У відповідності до п. 3.4 Договору перехід права власності на товар відбувається з моменту фактичної передачі товару в місці поставки у відповідності з п. 3.3 цього Договору. Доказом передачі товару у власність покупця є оформлена належним чином видаткова накладна постачальника, підписана уповноваженими особами сторін, за необхідності засвідчена відбитками печаток/штампів сторін.
Ціна Договору відповідає загальній вартості товару, поставленого за цим Договором протягом строку його дії, та відповідає сукупній вартості партій товару згідно видаткових накладних (п. 4.1 Договору).
За умовами п. 4.2 Договору покупець оплачує поставлений товар по цінам, які вказані у видаткових накладних/рахунках/фактурах, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Пунктом 4.3 Договору узгоджено, що оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строк зазначений у видаткових накладних, але не пізніше сорока п'яти календарних днів.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019 (включно), але в будь-якому випадку до повного завершення взаєморозрахунків між Сторонами. У разі відсутності за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, від будь-якої з сторін, письмового повідомлення про розірвання Договору, термін дії даного Договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно, без складання додаткових угод до цього Договору (п. 5.1 Договору).
Позивач зазначає, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у ТОВ «Вежа Фарм «Нова Аптека» виникла заборгованість перед позивачем в сумі 75 487,86 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткових накладних № МТК283206 від 25.06.2019 на суму 4 880,91 грн., № МТК283207 від 25.06.2019 на суму 2 256,84 грн., № МТК282962 від 26.06.2019 на суму 66,00 грн., № МТК282963 від 26.06.2019 на суму 663,69 грн., № МТК282964 від 26.06.2019 на суму 1 027,53 грн., № МТК307398 від 08.07.2019 на суму 395,26 грн., № МТК312891 від 10.07.2019 на суму 197,63 грн., № МТК319937 від 15.07.2019 на суму 395,26 грн., № МТК359548 від 06.08.2019 на суму 451,93 грн., № МТК359550 від 06.08.2019 на суму 40,23 грн., № МТК362225 від 07.08.2019 на суму 220,97 грн., № МТК362226 від 07.08.2019 на суму 1 040,18 грн., № МТК362227 від 07.08.2019 на суму 40,23 грн., № МТК362233 від 07.08.2019 на суму 823,74 грн., № МТК362234 від 07.08.2019 на суму 105,17 грн., № МТК362266 від 07.08.2019 на суму 1 446,42 грн., № МТК362267 від 07.08.2019 на суму 900,90 грн., № МТК362268 від 07.08.2019 на суму 350,43 грн., № МТК362269 від 07.08.2019 на суму 1 218,82 грн., № МТК362270 від 07.08.2019 на суму 428,63 грн., № МТК365012 від 08.08.2019 на суму 589,66 грн., № МТК365013 від 08.08.2019 на суму 80,46 грн., № МТК370307 від 12.08.2019 на суму 80,18 грн., № МТК370308 від 12.08.2019 на суму 448,65 грн., № МТК370309 від 12.08.2019 на суму 144,14 грн., № МТК370310 від 12.08.2019 на суму 1 027,51 грн., № МТК370311 від 12.08.2019 на суму 244,94 грн., № МТК370312 від 12.08.2019 на суму 281,19 грн., № МТК378377 від 18.08.2019 на суму 79,66 грн., № МТК378379 від 18.08.2019 на суму 60,38 грн., № МТК378380 від 14.08.2019 на суму 540,54 грн., № МТК378400 від 14.08.2019 на суму 316,56 грн., № МТК378407 від 14.08.2019 на суму 504,50 грн., № МТК78408 від 14.08.2019 на суму 379,58 грн., № МТК404123 від 28.08.2019 на суму 10,27 грн., № МТК404124 від 28.08.2019 на суму 1 348,84 грн., № МТК404129 від 28.08.2019 на суму 756,01 грн., № МТК404131 від 28.08.2019 на суму 792,79 грн., № МТК404132 від 28.08.2019 на суму 230,81 грн., № МТК404134 від 28.08.2019 на суму 1 789,55 грн., № МТК404135 від 28.08.2019 на суму 935,06 грн., № МТК404136 від 28.08.2019 на суму 611,21 грн., № МТК404138 від 28.08.2019 на суму 450,37 грн., № МТК404139 від 28.08.2019 на суму 277,32 грн., № МТК404158 від 28.08.2019 на суму 323,21 грн., № МТК404161 від 28.08.2019 на суму 144,14 грн., № МТК404162 від 28.08.2016 на суму 264,59 грн., № МТК440279 від 11.09.2019 на суму 1 719,14 грн., № МТК440280 від 11.09.2019 на суму 568,75 грн., № МТК440283 від 11.09.2019 на суму 218,22 грн., № МТК440285 від 11.09.2019 на суму 217,75 грн., № МТК440288 від 11.09.2019 на суму 643,72 грн., № МТК440289 від 11.09.2019 на суму 535,20 грн., № МТК440290 від 11.09.2019 на суму 2 192,78 грн., № МТК440295 від 11.09.2019 на суму 100,37 грн., № МТК440297 від 11.09.2019 на суму 732,62 грн., № МТК440298 від 11.09.2019 на суму 18,25 грн., № МТК440299 від 11.09.2019 на суму 182,52 грн., № МТК440300 від 11.09.2019 на суму 167,28 грн., № МТК40301 від 11.09.2019 на суму 515,61 грн., № МТК447006 від 16.09.2019 на суму 405,89 грн., № МТК447008 від 16.09.2019 на суму 2 106,48 грн., № МТК447009 від 16.09.2019 на суму 279,72 грн., № МТК447053 від 16.09.2019 на суму 621,40 грн., № МТК4470654 від 16.09.2019 на суму 472,80 грн., № МТК447056 від 16.09.2019 на суму 189,76 грн., № МТК447069 від 16.09.2019 на суму 1 140,59 грн., № МТК447070 від 16.09.2019 на суму 338,98 грн., № МТК447071 від 16.09.2019 на суму 678,57 грн., № МТК456065 від 18.09.2019 на суму 205,15 грн., № МТК456066 від 18.09.2019 на суму 1 474,56 грн., № МТК456067 від 18.09.2019 на суму 372,43 грн., № МТК456071 від 18.09.2019 на суму 33,46 грн., № МТК456072 від 18.09.2019 на суму 359,22 грн., № МТК456073 від 18.09.2019 на суму 364,86 грн., № МТК456093 від 18.09.2019 на суму 1 116,18 грн., № МТК456095 від 18.09.2019 на суму 200,74 грн., № МТК456096 від 18.09.2019 на суму 232,86 грн., № МТК466645 від 23.09.2019 на суму 396,00 грн., № МТК466646 від 23.09.2019 на суму 200,74 грн., № МТК466647 від 23.09.2019 на суму 26,19 грн., № МТК466650 від 23.09.2019 на суму 268,57 грн., № МТК466653 від 23.09.2019 на суму 100,37 грн., № МТК466654 від 23.09.2019 на суму 277,11 грн., № МТК466655 від 23.09.2019 на суму 2 129,16 грн., № МТК466657 від 23.09.2019 на суму 301,10 грн., № МТК466658 від 23.09.2019 на суму 681,31 грн., № МТК466660 від 23.09.2019 на суму 490,21 грн., № МТК466662 від 23.09.2019 на суму 141,25 грн., № МТК466677 від 23.09.2019 на суму 652,60 грн., № МТК466678 від 23.09.2019 на суму 66,91 грн., № МТК466679 від 23.09.2019 на суму 435,00 грн., № МТК475681 від 25.09.2019 на суму 702,22 грн., № МТК475682 від 25.09.2019 на суму 4,76 грн., № МТК 475683 від 25.09.2019 на суму 217,75 грн., № МТК475684 від 25.09.2019 на суму 268,57 грн., № МТК475685 від 25.09.2019 на суму 100,37 грн., № МТК475686 від 25.09.2019 на суму 406,54 грн., № МТК475688 від 25.09.2019 на суму 3 750,23 грн., № МТК475692 від 25.09.2019 на суму 539,71 грн., № МТК475693 від 25.09.2019 на суму 737,74 грн., № МТК484931 від 30.09.2019 на суму 797,34 грн., № МТК484933 від 30.09.2019 на суму 200,74 грн., № МТК484935 від 30.09.2019 на суму 434,67 грн., № МТК484938 від 30.09.2019 на суму 1 009,45 грн., № МТК484941 від 30.09.2019 на суму 517,64 грн., № МТК484942 від 30.09.2019 на суму 281,05 грн., № МТК484961 від 30.09.2019 на суму 2 257,03 грн., № № МТК484962 від 30.09.2019 на суму 506,26 грн., № МТК484963 від 30.09.2019 на суму 389,65 грн., № МТК484999 від 30.09.2019 на суму 1 081,58 грн., № МТК485003 від 30.09.2019 на суму 9 244,32 грн., підписаними сторонами без заперечень та зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.3 Договору узгоджено, що оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строк зазначений у видаткових накладних, але не пізніше сорока п'яти календарних днів.
Як зазначає позивач, відповідач за товар отриманий за Договором оплату у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 75 487,86 грн.
З наявного в матеріалах справи Акту звірки від 13.04.22020 вбачається, що відповідачем підтверджено заборгованість в розмірі 75 487,86 грн. за Договором.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отриманий за Договором товар в розмірі 75 487,86 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 75 487,86 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа Фарм «Нова Аптека» (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 6, оф. 7; ідентифікаційний код: 35370779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М.Т.К.» (03110, м. Київ, вул. М.Амосова, 10; ідентифікаційний код: 21633086) заборгованість у розмірі 75 487 (сімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 12.08.2020
Суддя О.А. Грєхова