ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.08.2020Справа № 910/6843/20
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне
підприємство «Щорса, 32»
про стягнення 56132,64 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» про стягнення 56132,64 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті природного газу за договором №2368/1718-КП-41 від 27.10.2017 постачання природного газу, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 31805,94 грн., 3% річних у розмірі 5790,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18535,73 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, з огляду на те, що у справі № 910/6843/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
19.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що позивачем неправильно здійснено розрахунок інфляційних втрат, оскільки, нарахування інфляційних втрат за наступний період на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат за попередній період, а не шляхом складання сум інфляційних збитків кожного періоду є неправомірним.
Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір пені, заявленої до стягнення позивачем на 99%, тобто до 323,55 грн, при цьому відповідач посилається на скрутне фінансове становище, що зумовлене заборгованістю споживачів перед ТОВ «ЖЕП «Щорса,32» за надані послуги з опалення та постачання гарячої води, а також запровадження на усій території України карантину.
30.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказав на те, що розрахунок інфляційних втрат, наданих позивачем з позовною заявою є обґрунтованим, таким, що відповідає приписам чинного законодавства та узгоджується з позицією, викладеній у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2020 у справі № 916/190/18. Також, позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, оскільки, правовідносини між відповідачем і споживачами не впливають на зобов'язання відповідача перед позивачем та вказав на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між простроченням виконання грошового зобов'язання та карантинними заходами.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідачем - у відзиві, суд
27.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу №2368/1718-КП-41 (далі - договір) умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями, та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Згідно із п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 139,00 тис. куб метрів.
Відповідно до 3.1. Договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності па природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний, газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність,: пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідності до п. 3.7. Договору приймання-передачі природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м (без. урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6 (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).
Додатковими угодами №1-5 до Договору продовжено строк дії Договору по 30 вересня 2018 року (включно).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року було передано у власність покупця природний газ на суму 16007,34 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 149057,04 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, 181090,69 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 31.12.2017, 219756,90 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 31.01.2018, 210581,39 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 28.02.2018, 226977,76 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 31.03.2018, 23503,36 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 30.04.2018.
Відповідач в порушення зобов'язань за договором, оплату поставленого позивачем газу здійснив з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №2368/1718-КП-41 від 27.10.2017 постачання природного газу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 31805,94 грн., 3% річних у розмірі 5790,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18535,73 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками та скріплені печатками сторін, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №2368/1718-КП-41 від 27.10.2017 на суму 226977,76 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 31.03.2018, 23503,36 грн відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 30.04.2018.
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у п. 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України та умови п. 5.1 Договору, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений йому природний газ до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача, сплата коштів споживачем за поставлений протягом березня-квітня 2018 року природний газ здійснювалася з порушенням строків, встановлених умовами Договору.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 19.06.2018 по 25.10.2018 за Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 з урахуванням часткової оплати та період з 19.06.2018 по 25.11.2018 за Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 31805,94 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за періоди, визначені позивачем у позовній заяві, судом встановлено обґрунтованість такого розрахунку, у зв'язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення 3% річних у розмірі 5790,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18535,73 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов щодо того, що нарахування інфляційних втрат на наступний період на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат за попередній період, а не шляхом складання сум інфляційних збитків є неправомірним, оскільки, здійснення нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, так як інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір пені, заявленої до стягнення на 99 % до 323,55 грн.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Однак, відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених Договором, а саме п. 6.1. в частині оплати поставленого природного газу та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
В даному випадку суд враховує, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого газу на умовах Договору не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми поставленого природного газу по договору.
Разом з тим, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо існування форс-мажорної обставини (карантину), як підстави для задоволення клопотання про зменшення розміру пені, оскільки відповідач помилково ототожнює підстави та умови для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (згідно зі статтею 617 ЦК України) з підставами та умовами зменшення розміру штрафних санкцій (згідно зі статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України), які були застосовані до боржника у зв'язку з настанням такої відповідальності.
Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України, для зменшення розміру його відповідальності.
Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов'язань за Договором, суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання про зменшення розміру пені.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-А, приміщення №96; ідентифікаційний код: 32492922) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720) пеню у розмірі 31805 (тридцять одна тисяча вісімсот п'ять) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 5790 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 18535 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева