ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.08.2020Справа № 910/7652/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік»
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 39 081,53 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення збитків у розмірі 39 081,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження майна (вагонів) позивача під час перевезень, внаслідок чого, як зазначає позивач, останнім понесені збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
24.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи що позивач із залежних від нього причин винний у безвідповідальному відношенні до спірного майна, що виразилося у невжитті платних охоронних заходів - з його сторони.
27.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення по справі, в яких зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та наявність підстав для стягнення понесених позивачем збитків.
07.08.2020 представник позивача електронною поштою подав заяву, в якій просить надати позивачу можливість протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
08.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» (далі- замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник) укладено договір про надання послуг №07661/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2019, 28.08.2019, 07.10.2019 відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» було відправлено порожні вагони №№95687240, 95688537, 95686978, які перебувають в оренді позивача на підставі договору №1544 від 22.08.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний Перевалочний Комплекс», що підтверджується залізничними накладними №№ 42038810, 42307801,40770950.
На станціях Попельня Південно - Західна (код станції 343102), Житомир, Основа виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей (разобладнання головної частини повітророзподільника, магістральної частини повітророзподільника), про що свідчать Акти про пошкодження вагону від 27.08.2019, 04.09.2019, 10.10.2019, Акти загальної форми №1981 від 28.08.2019, від 04.09.2019, від 11.10.2019.
Як зазначає позивач, внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів ТОВ «Райдо транс логістік» було змушене передати структурному підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Козятин, Експлуатаційне вагонне депо Основа аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності позивача, що підтверджується Актами приймання - передачі від 03.09.2019, 09.09.2019, 16.10.2019.
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» були сплачені виставлені рахунки на оплату №383 від 29.08.2019 за придбання головної частини повітророзподільника у розмірі 9360 грн., №389 від 05.09.2019 за придбання магістральної частини 483А, 010 у розмірі 9360 грн., №478 від 11.10.2019 за придбання головної частини 270.023-1(4381) у розмірі 9360 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6553 від 02.09.2019, №6653 від 10.09.2019, №7210 від 11.10.2019.
Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 28 080,00 грн.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Тож, деталі, придбані ТОВ «Райдо транс логістік» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, були передані структурному підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Козятин, Експлуатаційне вагонне депо Основа та були встановлені на вагони позивача №№95687240, 95688537, 95686978 відповідно до дефектних відомостей від 05.09.2019, 12.09.2019, 22.10.2019, повідомлень про ремонт або технічне обслуговування вагонів №787, №6062, №68.
Крім того, структурним підрозділом «Фінансово - економічна служба» Регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було виставлено позивачу рахунки №784/396 від 30.09.2019 за технічне обслуговування вагону у розмірі 2161, 15 грн., №785/396 від 30.09.2019 за подавання та забирання вагону у розмірі 636,84 грн., №746/396 від 25.09.2019 за подавання та забирання вагону у розмірі 1590,36 грн., №745/396 від 25.09.2019 за технічне обслуговування вагону у розмірі 2429,28 грн., №903/481 від 14.11.2019 за технічне обслуговування вагону у розмірі 3499,90 грн., які були сплачені останнім на підставі платіжних доручень №7095 від 03.10.2019, №7097 від 03.10.2019, №7158 від 08.10.2019, №7159 від 08.10.2019, №7757 від 14.11.2019. Також позивачем сплачено грошові кошти у загальному розмірі 684 грн. за направлення вагону на ремонт, що підтверджується переліками АТ «Укрзалізниця» №20190829 від 29.08.2019, №20190906 від 06.09.2019.
Позивачем направлені на адресу відповідача претензії №147/2810 від 28.10.2019, №154/2611 від 26.11.2019, №90/1004 від 10.04.2020 про відшкодування збитків, у відповідь на які останній листами №НЗТ-08/70 від 15.01.2020, №В-01-11/17 від 14.05.2020 повідомив про відсутність вини працівників виробничого підрозділу в розукомплектуванні вагонів.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням збереженості його майна - вагонів під час перевезення, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім у зв'язку із заміною розукомплектованих деталей у розмірі 39081,53 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2019, 28.08.2019, 07.10.2019 відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» було відправлено порожні вагони №№95687240, 95688537, 95686978, які перебувають в оренді позивача на підставі договору №1544 від 22.08.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний Перевалочний Комплекс», що підтверджується залізничними накладними №№ 42038810, 42307801,40770950.
У ст. 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".
Згідно з п. 3.4 Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів №№95687240, 95688537, 95686978 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Обставини допуску перерахованих вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані не спростовується також самим відповідачем. Крім того, враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо розукомплектування вагонів до прийняття їх до перевезення, оскільки випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається лише після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства.
Як встановлено судом, на станціях Попельня Південно - Західна (код станції 343102), Житомир, Основа виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направлені на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей (разобладнання головної частини повітророзподільника, магістральної частини повітророзподільника), про що свідчать Акти про пошкодження вагону від 27.08.2019, 04.09.2019, 10.10.2019, Акти загальної форми №1981 від 28.08.2019, від 04.09.2019, від 11.10.2019.
Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в складі поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно з п. 6.2.1. зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів, слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в складі поїзда.
Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Козятин, Експлуатаційне вагонне депо Основа для проведення ремонтних робіт, що підтверджується дефектними відомостями від 05.09.2019, 12.09.2019, 22.10.2019, повідомленнями про ремонт або технічне обслуговування вагонів №787, №6062, №68.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів Товариством з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 28 080 грн.
Крім того, структурним підрозділом «Фінансово - економічна служба» Регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було виставлено позивачу рахунки №784/396 від 30.09.2019 за технічне обслуговування вагону у розмірі 2161, 15 грн., №785/396 від 30.09.2019 за подавання та забирання вагону у розмірі 636,84 грн., №746/396 від 25.09.2019 за подавання та забирання вагону у розмірі 1590,36 грн., №745/396 від 25.09.2019 за технічне обслуговування вагону у розмірі 2429,28 грн., №903/481 від 14.11.2019 за технічне обслуговування вагону у розмірі 3499,90 грн., які були сплачені останнім на підставі платіжних доручень №7095 від 03.10.2019, №7097 від 03.10.2019, №7158 від 08.10.2019, №7159 від 08.10.2019, №7757 від 14.11.2019.
Також позивачем сплачено грошові кошти у загальному розмірі 684 грн. за направлення вагону на ремонт, що підтверджується переліками АТ «Укрзалізниця» №20190829 від 29.08.2019, №20190906 від 06.09.2019.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту відповідних вагонів на загальну суму 89337,96 грн.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 39081,53 грн.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
За приписами п. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Також не може бути підставою для звільнення відповідача від вказаного обов'язку і твердження відповідача про нездійснення позивачем дій та заходів щодо співпраці з правоохоронними органами щодо розукомплектування. Складені відповідачем акти про пошкодження вагона форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами обставин крадіжки у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами. При цьому, в силу п. 20 Правил складання актів (пункт 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, оскільки при перевезенні належних позивачу вагонів №№95687240, 95688537, 95686978 залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження, у зв'язку з чим позивачем понесено витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей на суму 39081,53 грн., суд дійшов висновку, що покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 39 081,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдо транс логістік» (68540, Одеська обл., Тарутинський район, селище міського типу Бородіно, вул. Андріанова, будинок 37, ідентифікаційний код - 39527448) 39 081 (тридцять дев'ять тисяч вісімдесят одна) грн. 53 коп. - збитків та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков