ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.08.2020Справа № 910/7489/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЮГ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 56 721, 27 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЮГ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення штрафу за недотримання терміну доставки вантажу у розмірі 56 721, 27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної доставки вантажу за залізничною накладною № 0487538.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.
З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 10.06.2020 ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
08.12.2019 Акціонерне товариство «Орлен Летува» в межах договору купівлі-продажу № LT/19/011/R/TN/E від 20.12.2018 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЮГ" відправило зі станції відправлення Бугяняй (код станції 126302) АТ «Литовські залізні дороги» на адресу позивача згідно залізничної накладної СМГС № 0487538 з відомістю вагонів вантаж у вагонах №№51201697, 51536688, 53973319, 51589935, 56795297 на станцію призначення «Одеса-Застава 1» Одеської залізниці АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до графи № 27 залізничної накладної № 0487538 дата прибуття вантажу вказано 29.12.2019, про що 04.01.2020 було сповіщено ТОВ "ОІЛ ЮГ".
Як зазначає позивач, вантаж був відправлений 08.12.2019, перебіг терміну доставки вантажу розпочався з 09.12.2019.
Загальна відстань перевезення становить 1762 км (ЛГ 0024 Бігяняй (126302)-Кяна(120202) 349 км +БЧ 0021 Гудогай (164107)-Словечно (151200) 544 км+УЗ0022 Бережесть (348303) - Одеса-Застав 1 (405101) 869 км.
Термін доставки вантажу - 10 діб (9 діб+1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу, з розрахунку 1 доба на кожні 200 км), фактично вантаж доставлявся залізницею (загальний термін доставки) 27 діб.
Отже, термін доставки вантажу за договором перевезення - накладною № 0487538, не дотриманий залізницею (договірним перевізником), загальний термін доставки вантажу складає - 27 діб, перевищення терміну доставки вантажу - 17 діб.
Враховуючи викладене вище, 28.01.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № Пр-8-3, в якій просив відповідача відповідно до ст.ст. 24, 45, 46 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення перерахувати на поточний рахунок позивача штраф за перевищення терміну доставки вантажу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку від 28.01.2020 та отримана відповідачем 30.01.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за залізничною накладною № 0487538, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку із чим просить суд з стягнути з відповідача штраф у розмірі 56 721, 27 грн. на підставі ст. 45 УМВС.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2019 Акціонерне товариство «Орлен Летува» в межах договору купівлі-продажу № LT/19/011/R/TN/E від 20.12.2018 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЮГ" відправило зі станції відправлення Бугяняй (код станції 126302) АТ «Литовські залізні дороги» на адресу позивача згідно залізничної накладної СМГС № 0487538 з відомістю вагонів вантаж у вагонах №№51201697, 51536688, 53973319, 51589935, 56795297 на станцію призначення «Одеса-Застава 1» Одеської залізниці АТ «Укрзалізниця».
Частиною 6 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що спори пов'язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 №9 роз'яснено, що виходячи з положення ст.9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.
До такого законодавства належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
Згідно з § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. (§ 1 ст. 14 УМВС)
Як вбачається із залізничної накладної № 0487538 вантаж був відправлений 08.12.2019 зі станції «Бугяняй», який прибув на станцію призначення 29.12.2019. Загальна відстань перевезення становить 1762 км (ЛГ 0024 Бігяняй (126302)-Кяна(120202) 349 км +БЧ 0021 Гудогай (164107)-Словечно (151200) 544 км+УЗ0022 Бережесть (348303) - Одеса-Застав 1 (405101) 869 км.
Статтею 24 УМВС визначено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 добу на кожні 150 км, що почались;
- для інших відправок - 1 добу на кожні 200 км, що почались.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і прямуючих в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, терміни доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні, термін доставки на водній ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, що пов'язані з відправленням вантажу.
Термін доставки вантажу збільшується на 2 доби:
- на кожне перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії;
- на кожну перестановку вагонів, вантажу на своїх осях на візки іншої ширини колії;
- при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають повною.
У разі поділу вантажу в процесі перевезення термін доставки обчислюється з тієї частини вантажу, яка прибула за накладною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
Як зазначено судом вище, вантаж був відправлений 08.12.2019, тож перебіг терміну доставки вантажу розпочався з 00 год. 00 хв. 09.12.2019. Загальна відстань перевезення становить 1762 км, при цьому у відповідності до ст. 24 УМВС для цього виду перевезення швидкість доставки вантажу складає 200 км на добу.
Таким чином, строк доставки вантажу за накладною № 0487538 складає 10 діб (1762 км /200 км = 9 діб + 1 доба (митне оформлення).
Судом встановлено, що відповідно до графи № 27 залізничної накладної № 0487538 дата прибуття вантажу - 29.12.2019, проте датою видачі позивачу цього вантажу значиться 04.01.2020.
З наведеного вбачається, що за вказаною накладною нормативний строк доставки вантажу визначено 10 діб, проте вантаж доставлений за 27 діб, отже строк доставки вантажу перевищено на 17 діб.
У § 1, 2 статті 45 УМВС передбачено, що якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладній, доданій до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
З наведеної норми вбачається, що в розрахунок неустойки входить тільки сума провізної плати, яка згідно з накладною № 0487538 складає 189 070, 89 грн, а також величина (тривалості) перевищення терміну доставки.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу, АТ «Українська залізниця» зобов'язана сплатити позивачу неустойку в розмірі 56 721, 27 грн (189 070, 89 грн * 18%).
В статті 46 УМВС визначено порядок пред'явлення претензії отримувача до перевізника.
Так, претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням і зазначенням суми відшкодування. Претензія пред'являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді.
Претензія пред'являється по кожному відправленню окремо, за винятком:
1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням;
2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті.
Претензія по одному відправленню на суму, еквівалентну 23 швейцарським франкам і менше, не підлягає задоволенню. Якщо претензія пред'являється на більшу суму, і вона визнається такою, що підлягає задоволенню в розмірі, еквівалентному 23 швейцарським франкам і менше, то ця сума відшкодування заявникові не виплачується.
Претендент зобов'язаний прикласти до претензії документи, що обґрунтовують претензію, визначені в Правилах перевезень вантажів.
Якщо претензія оформлена з порушенням вимог § 3 і § 5 даної статті, вона повертається претенденту без розгляду в строк не пізніше 15 днів від дня її надходження перевізникові із вказівкою причини її повернення. У таких випадках не наступає призупинення перебігу строку давності, передбачене § 3 ст. 48 «Строки давності». Якщо перевізник повертає претенденту претензію пізніше 15-деного строку, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього строку до дня відправлення перевізником претенденту даної претензії. Повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи.
Перевізник зобов'язаний в 180-денний строк від дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному або частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.
При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії.
Відповідно до ст. 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
Право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Позов може бути пред'явлений: 1) якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; 2) якщо протягом терміну на розгляд претензії перевізник повідомив претендента про відхилення претензії повністю або частково.
З наведених правових норм вбачається, що Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено обов'язкове досудове врегулювання шляхом звернення одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого порушено терміни доставки вантажу. При цьому, статтею 46 УМВС встановлено порядок звернення з претензією, а також порядок її розгляду.
В свою чергу § 7 статті 46 УМВС передбачено, що перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її та надати на неї відповідь, і при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, що звернулася з претензією, належну до сплати суму.
В матеріалах справи наявна претензія позивача № Пр-8-3 від 28.01.2020 надіслана на адресу відповідача про стягнення неустойки за порушення терміну доставки вантажу у сумі 56 721, 27 грн за залізничною накладною № 0487538, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та отримана відповідачем 30.01.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
17.03.2020 Департамент комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» листом № ЦМЮ-136 повідомив позивача, що зважаючи на введений постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» на всій території встановлено карантин, обмежено пасажирські перевезення, включаючи метрополітен, обмежено знаходження фахівців на робочих місцях та ін., зважаючи на обставини непереробної сили, термін на розгляд і надання відповідей на претензії, заявлені товариству з причин порушення терміну доставки та незбереження перевезень, буде продовжено згідно з п. 1 зазначеної постанови до врегулювання ситуації.
Разом з цим, визначений УМВС 180-денняй строк, встановлений на розгляд цієї претензії перевізником, з урахуванням ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України спливає 28.07.2020 включно.
Отже, саме з моменту закінчення вказаного строку у позивача згідно з приписами статті 47 Угоди виникає право пред'явлення до суду позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій. При цьому, доказів відхилення або задоволення відповідачем вказаної претензії станом на дату розгляду справи у суді матеріали справи не містять.
З огляду на те, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 26.05.2020, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, тобто до спливу встановленого Угодою строку на розгляд відповідачем претензії позивача та до моменту виникнення в останнього права на звернення з відповідним позовом до суду в розумінні імперативних приписів параграфу 3 статті 47 Угоди.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЮГ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 56 721, 27 грн. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков