ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.08.2020Справа № 910/6989/20
за позовом Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР"
про стягнення 8304,16 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Мастер» про стягнення 8304,16 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №1126 поставки товару від 27.07.2018, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5809,36 грн., пеню у розмірі 1005,74 грн., 3% річних у розмірі 193,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 133,98 грн. та штраф у розмірі 1161,87 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, з огляду на те, що у справі № 910/6989/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
30.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позову, оскільки 03.06.2020 відповідачем було здійснено оплату за договором у розмірі 5809,36 грн.
15.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 заперечення на відзив № 471 від 08.07.2020, які 15.07.2020 надійшли через відділ діловодства суду повернуто позивачу без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд
27.07.2018 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Майстер» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки товару № 1126 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупцю замовлений товар (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прас-листа постачальника, далі - товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити оплату на умовах даного договору.
Предметом поставки є товар згідно попереднього замовлення (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. п. 2.1,2.2 Договору ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних, або видаткових). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Як встановлено п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим Договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом Договору та термінологією «Інкотермс», перевага надається тексту Договору.
Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 та 6.3 Договору товар постачається Покупцю у строки, кількості та на умовах, визначених в заявках Покупця, попередньо узгоджених з Постачальником (у разі надання Покупцю відстрочки на оплату), або з моменту надходження коштів за Товар на банківський рахунок Постачальника (у разі попередньої оплати). Сторони погодились, що письмові заявки та/або зміни до них надсилаються за 1 (один) календарний день до дати поставки, факсимільним зв'язком з підтвердженням отриманого замовлення уповноваженою особою Постачальника. Покупець також може надавати заявку по телефону не пізніше 24 годин до початку поставки, узгодивши з Постачальником строк та/або графік поставки.
Відпуск товару здійснюється за вільними цінами згідно ст. 190 Господарського Кодексу України. Ціна товару, що постачається згідно цього Договору, вказується Постачальником у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактурах. Покупець отримує товар за ціною Постачальника, встановленою на момент відвантаження товару (п. п. 7.1, 7.2 Договору).
Відповідно до п. 7.11 Договору у порядку виключення, Постачальник має право надати Покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 ( п'яти ) банківських днів. Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'яти ) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п.6.1. даного Договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 Договору).
Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Спір у справі виник з підстав неналежного виконання зобов'язання за договором №1126 27.07.2018 щодо своєчасної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5809,36 грн., пеню у розмірі 1005,74 грн., 3% річних у розмірі 193,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 133,98 грн. та штраф у розмірі 1161,87 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та закриттю в частині вимог про стягнення основного боргу з наступних підстав.
Як встановлено судом, 27.07.2018 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Майстер» було укладено Договір поставки товару № 1126, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупцю замовлений товар (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прас-листа постачальника, далі - товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити оплату на умовах даного договору.
На виконання умов Договору позивач у січні-березні 2019 року здійснював поставку товару.
Так, відповідно до Накладної № 1/23347 від 28.03.2019 на підставі Договору № 1126 від 27.07.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6055,68 грн з ПДВ (зазначену накладну підписано та скріплено печатками сторін).
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.11 Договору у порядку виключення, Постачальник має право надати Покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 ( п'яти ) банківських днів. Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'яти ) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п.6.1. даного Договору.
Позивач зазначає, що обов'язок щодо оплати поставленого товару було виконано відповідачем частково, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 5809,36 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 5809,36 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечується, більше того, разом з відзивом відповідачем було надано платіжне доручення № 241 від 03.06.2020 на суму 5809,36 грн (призначення платежу: за бетонну суміш згідно договору № 1126 від 27.07.2018).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
З огляду на викладене, у зв'язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 5809,36 грн. після пред'явлення позову позивачем, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 5809,36 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1005,74 грн пені та 1161,87 грн штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктами 8.1, 8.2, 8.4 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України. За прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі порушення Покупцем строку платежу, встановленого п.7.11. цього Договору, більше ніж на 5 (п'ять ) банківських днів Покупець зобов'язаний сплатити крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченого платежу.
Враховуючи, що відповідно до умов Договору оплата за поставлений товар за Накладною № 1/23347 від 28.03.2019 мала бути здійснена не пізніше 04.04.2019 позивачем правомірно визначено період нарахування пені з 05.04.2020 по 04.10.2019 та арифметично правильно розраховано її розмір, а також, зважаючи на те, що порушення покупцем строку здійснення платежу перевищує 5 банківських днів позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1161,87 грн (20% від 5809,36 грн).
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1005,74 грн пені та 1161,87 грн штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.
Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 133,98 грн. та 3% річних у розмірі 193,21 грн. за прострочення сплати вартості поставленого товару.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 05.04.2019 по 13.05.2020, суд зазначає, що вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 193,21 грн.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є обґрунтований, з огляду на що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 133,98 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, покладається на відповідача, з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд інших вимог покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову в цій частині.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 5809 (п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн 36 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Мастер» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12, офіс 213; ідентифікаційний код: 41562963) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; ідентифікаційний код: 05523398) пеню у розмірі 1005 (одна тисяча п'ять) грн. 74 коп., штраф у розмірі 1161 (одна тисяча сто шістдесят одну) грн 87 коп., 3% річних у розмірі 193 (сто дев'яносто три) грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 133 (сто тридцять три) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева