ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.08.2020Справа № 910/6409/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
про стягнення 30148,74 грн
Представники:
від позивача: Сечко С.В.
від відповідача: Пилипець А.Ю.
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення 30148,74 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування № А431829 від 06.01.2015 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Subaru», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/7541936. Враховуючи, що ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп» виплатило страхове відшкодування в межах ліміту полісу з урахуванням франшизи (49500,00 грн), що не покрило суму збитків, а відповідальність Скляр Юлії Миколаївни була додатково застрахована за договором № 002340 від 20.01.2015 у відповідача, позивач просить суд стягнути з ПрАТ «СК «Княжа Лайф Вієнна іншуранс груп» суму страхового відшкодування у розмірі 30148,74 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києві від 12.05.2020 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2102,00 грн.); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
25.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/6409/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 30.06.2020; зобов'язати позивача надати cуду письмові пояснення щодо заявлення ним в прохальній частині позову позовних вимог до ПрАТ «СК «Княжа Лайф Вієнна іншуранс груп», оскільки, відповідачем у даній справі (який визначений самим позивачем) є ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп»; зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" та Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" надати докази на підтвердження сплати страхового відшкодування за полісом № АІ/7541936 у розмірі 49500,00 грн; зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України та Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7541936 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № АІ/7541936.
12.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позову з підстав того, що відповідачем було виконано обов'язок за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/7541936, а саме виплачено суму страхового відшкодування в межах ліміту зазначеного полісу з урахуванням франшизи. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 002340, оскільки, він не є володільцем та/або користувачем автомобіля «Mazda» державний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
17.06.2020 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2020.
25.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив визнати суд поважними причини пропуску позовної давності, оскільки, про існування договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності № 002340 позивачу стало відомо в ході розгляду справи № 756/2089/18.
У судове засідання 30.06.2020 представники сторін не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2020.
01.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2020.
У судове засідання 21.07.2020 прибув представник позивача. Представники відповідача в судове засідання не прибули.
У судовому засідання оголошено перерву до 04.08.2020.
У судове засідання 04.08.2020 прибули представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 04.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
06.01.2015 між ПрАТ «СГ «ТАС» та ПАТ «Укртелеком» було укладено договір добровільного страхування № А 431829 (Договір), за яким позивач застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля«Mazda», державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2015, 12.02.2015 о 17 год. 24 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Mazda», державний номер НОМЕР_1 та «Subaru», державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення постановою постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2015.
До ПрАТ «СГ «ТАС» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до Страхового Акта № 5557В/40/2015 від 23.03.2015, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mazda», державний номер НОМЕР_1 складає 79648,74 грн.
Позивачем було сплачено суму страхового відшкодування у визначеному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 45088 від 25.03.2015.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо виплати страхового відшкодування, оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Subaru», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп».
ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп» виплатило страхове відшкодування в межах ліміту полісу № АІ/7541936 з урахуванням франшизи (49500,00 грн), що підтверджується Платіжним доручення № ЗР019703 від 15.04.2015.
Враховуючи, що виплачена відповідачем сума коштів не покрила суму збитків, позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив суд стягнути з винної у завданні шкоди особи - ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 30148,74 грн (різницю між фактичним розміром завданої шкоди та виплатою, здійсненою ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»).
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2020 у справі № 756/2089/18 в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СГ «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення 30148,74 грн було відмовлено, оскільки, у ході розгляду зазначеної справи було встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була додатково застрахована за договором добровільного страхування № 002340, укладеного 20.01.2015 між нею та ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ліміт відповідальності 100000,00 грн).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування № А431829 від 06.01.2015 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Subaru», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/7541936. Враховуючи, що ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп» виплатило страхове відшкодування в межах ліміту полісу з урахуванням франшизи (49500,00 грн), що не покрило суму збитків, а відповідальність Скляр Юлії Миколаївни була додатково застрахована за договором № 002340 від 20.01.2015 у відповідача, позивач просить суд стягнути з ПрАТ «СК «Княжа Лайф Вієнна іншуранс груп» суму страхового відшкодування у розмірі 30148,74 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Subaru», державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Mazda", державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Subaru», державний номер НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «СК «Княжа Вієнна іншуранс груп» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/7541936.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Toyota», державний номер НОМЕР_3 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АЕ/7477871), а до ПрАТ СГ «ТАС» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до Страхового Акта № 5557В/40/2015 від 23.03.2015, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mazda», державний номер НОМЕР_1 складає 79648,74 грн.
Позивачем було сплачено суму страхового відшкодування у визначеному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 45088 від 25.03.2015.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».
З огляду на викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Так, відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено судом, позивач звернувся до ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо виплати страхового відшкодування. Таке відшкодування було виплачено останнім, однак, у межах ліміту полісу № АІ/7541936 з урахуванням франшизи (49500,00 грн), що підтверджується Платіжним доручення № ЗР019703 від 15.04.2015.
Враховуючи, що виплачена відповідачем сума коштів не покрила суму збитків, позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив суд стягнути з винної у завданні шкоди особи - ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 30148,74 грн (різницю між фактичним розміром завданої шкоди та виплатою, здійсненою ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»).
Рішення Голосіївського Районного суду м. Києва від 26.02.2020 у справі № 756/2089/18 в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СГ «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення 30148,74 грн відмовлено, оскільки, у ході розгляду зазначеної справи було встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була додатково застрахована за договором добровільного страхування № 002340, укладеного 20.01.2015 між нею та ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ліміт відповідальності 100000,00 грн).
Так, судом встановлено, що 20 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс групп" був укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів Відповідальний Водій № 002340 (Договір), відповідно до п. 3 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, майну третіх осіб внаслідок ДТП під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Subaru», державний номер НОМЕР_2 .
Пунктом 5 Договору визначено, що страховим випадком є пред'явлення претензії щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, яка визнана страхувальником (особою, цивільна відповідальність якої застрахована) в добровільному порядку (за умови попередньої згоди страховика) або набуття чинності рішення суду, згідно з яким страхувальник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну майну третьої особи внаслідок ДПТ під час експлуатації застрахованого транспортного засобу.
Згідно з п. 6.1 вказаного договору ліміт розміру страхової суми складає 100 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов, зокрема, зазначає, що позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 002340, оскільки, він не є володільцем та/або користувачем автомобіля «Mazda» державний номер НОМЕР_1 , який 12.02.2015 був пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді.
Так, згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Тобто, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Разом з тим, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Тобто, в даному випадку уклавши Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 002340, страховик на випадок виникнення страхового випадку бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відтак, з огляду на викладене вище, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання виплати коштів відповідно до умов Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 002340 є необґрунтованими.
Оскільки, сума непокритого страхового відшкодування становить 30148,74 грн, а ліміт відповідальності за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 002340 становить 100000,00 грн, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30148,74 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення страхового відшкодування, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно з частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у даній справі днем настання події (днем вчинення ДТП) є 12.05.2015. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 13.05.2015 і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події. З урахуванням наведеного суд зазначає, що у даній справі позовна давність спливає у число та місяць останнього третього року - 12.05.2018.
Позовну заяву у даній справі 06.05.2020 було направлено до суду за допомогою засобів поштового зв'язку, тобто після спливу позовної давності.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Разом з тим, як було встановлено судом, позивач звертався до відповідача в межах визначених законодавством строків, однак, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило позивачу суму страхового у розмірі 49500,00 грн, тобто, в межах ліміту полісу № АІ/7541936 з урахуванням франшизи.
Про існування Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 002340 від 20.01.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" позивачу стало відомо в ході розгляду справи № 756/2089/18, оскільки договори добровільного страхування не реєструються МТСБУ і відомості про існування таких договорів інформаційна база МТСБУ не містить.
З огляду на викладене, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва, яким було встановлено зазначені обставини ухвалено 26.02.2020, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.
Так, зважаючи на обґрунтованість доводів позивача щодо причин пропуску строку позовної давності, суд вважає причини пропуску позовної давності поважними, оскільки, позивач в межах встановлених строків звертався як до страховика, так і до винної особи, однак, обставини, що стали підставою позову в даній справі стали відомі позивачу в ході розгляду справи № 756/2089/18.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код: 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) грошові кошти у розмірі 30148 (тридцять тисяч сто сорок вісім) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.08.2020
Суддя Ю.В. Картавцева