61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
28.05.2020 Справа № 905/260/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», м.Краматорськ, Донецька область
до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості за договором №30228000 від 30.07.2004 у розмірі 1230303,07грн, 3% річних у сумі 46628,08грн, інфляційних втрат у сумі 84586,95грн, всього 1358518,10грн
Представники учасників справи:
від позивача: Дем'яненко О.І. - адвокат за довіреністю №431 від 09.12.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДН№5073 від 27.06.2018
від відповідача: представник не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», м.Краматорськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №3 0228 000 від 30.07.2004 у розмірі 1230303,07грн, 3% річних у сумі 46628,08грн, інфляційних втрат у сумі 84586,95грн, всього 1358518,10грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3 0228 000 від 30.07.2004 про постачання електричної енергії в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію за період липень-грудень 2018.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, посилаючись на відсутність акту звірки взаєморозрахунків, зазначає про необхідність проведення інвентаризації; пояснює неможливість виконати свої договірні зобов'язання через фінансову неспроможність; просить розстрочити виконання рішення на 5 років.
Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 06.02.2020; підготовче засідання призначене на 27.02.2020 з подальшим відкладанням на 17.03.2020, 07.04.2020 та 23.04.2020; ухвалою суду від 17.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 дні до 06.05.2020; ухвалою суду від 23.04.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 07.05.2020 з подальшим оголошенням перерви до 28.05.2020.
У судове засідання 28.05.2020 з'явися представник позивача, підтримав позовні вимоги. Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився; про місце, дати та час судових засідань був повідомлений належним чином; явка у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
З огляду на забезпечення під час судового провадження можливості учасників справи для реалізації ними своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до матеріалів справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
30.07.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (постачальник) та Державним обласним комунальним підприємством «Донецькоблводоканал» (споживач) був укладений договір №30228000 про постачання електричної енергії.
Між сторонами укладались додаткові угоди №1 від 01.02.2005, №2 від 21.03.2005, №3 від 29.08.2005, №4 від 23.11.2005, №5 від 27.02.2006, №6 від 01.08.2006, №8 від 01.01.2008, №9 від 26.09.2008, №10 від 19.06.2009, №11 від 29.09.2013, №12 від 03.01.2014, №13 від 04.09.2014, №14 від 01.01.2015, №15 від 15.01.2018, якими вносились зміни щодо найменування та місцезнаходження постачальника та споживача, поточних рахунків споживача, порядку розрахунків за електроенергію, та інше.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом було встановлено, що постачальником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» 24.12.2013 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі».
Додатковою угодою №12 від 03.01.2014 до договору про постачання електричної енергії №30228000 від 30.07.2004 у зв'язку з перейменуванням постачальника з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» та зміною місцезнаходження було внесено зміни до договору та додатків до нього щодо найменування та місцезнаходження постачальника.
Отже постачальником за договором №30228000 від 30.07.2014 у спірний період є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», позивач у даній справі.
Крім того, на підставі рішення Донецької міської ради №5/11-322 від 14.09.2007 про реорганізацію комунального підприємства «Донецькоблводоканал» шляхом приєднання до комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», наказу КП «Компанія «Вода Донбасу» №65 від 19.11.2007 «Про створення відокремлених підрозділів та затвердження Положень», Комунальне підприємство «Донецькоблводоканал» реорганізовано в Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», яке є правонаступником прав та обов'язків Комунального підприємства «Донецькоблводоканал» за договором №30228000 від 30.07.2004.
Додатковою угодою №8 від 01.01.2008 до договору про постачання електричної енергії №30228000 від 30.07.2004 внесено зміни до договору та додатків до нього щодо найменування споживача.
Отже споживачем за договором №30228000 від 30.07.2004 у спірний період є відповідач у даній справі, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу».
Дослідивши зміст договору судом встановлено, що за умовами п.1.1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з пп.2.1.2 п.2.1 договору постачальник електричної енергії зобов'язується постачать споживачу електроенергію, як різновид товару зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»).
Споживач зобов'язується, зокрема, оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно додаткам «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (пп.2.2.3 п.2.2 договору).
Обсяги споживання електроенергії та перетікання реактивної електроенергії визначаються постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатка «Порядок розрахунків» (п.7.1 договору). На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються документи, узгоджені додатком «Порядок розрахунків» (п.7.5 договору). Обчислення обсягів та вартості поставленої активної електроенергії, обсягів перетікання та вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, умови і порядок здійснення розрахунків за договором узгоджується сторонами додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунку вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (п.7.6 договору).
Відповідно до пп.1.1 п.1 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору тривалість розрахункового періоду - місяць. Дата початку розрахункового періоду 29 число місяця.
У зв'язку з тим, що дата зміни тарифу не збігається з датою початку (закінчення) розрахункового періоду, період між датами початку та кінця розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду, з урахуванням ПДВ (пп.1.4 п.1 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору в редакції додаткової угоди №5 від 27.02.2006).
01-го числа щомісячно постачальник згідно з умовами цього додатку визначає обсяги та розраховує вартість спожитої споживачем активної електроенергії за розрахунковий період, оформлює зі свого боку та надає споживачу такі документи:- акт про обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ «Сервіс-Інест» і спожитої споживачем у розрахунковому періоді (за зразком додатку №17до договору); - акт про обсяги та вартість перетікання реактивної електроенергії споживача у розрахунковому періоді (за зразком додатку №18 до договору); - акт про споживання електричної енергії та електричної потужності в розрахунковому періоді (за зразком додатку №23 до договору); - рахунки згідно з умовами цього додатку до договору; - повідомлення про тарифи на активну електроенергію, що встановлені на наступний за звітним розрахунковий період (пп.2.1 п.2 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору в редакції додаткової угоди №11 від 29.09.2013).
За змістом пп.3.2 п.3 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору в редакції додаткової угоди №5 від 27.02.2006 споживач здійснює оплату отриманих від постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, наступним чином: - до 09 числа щомісячно сплачує суму за рахунком за попередній розрахунковий період з урахуванням суми оплати споживачем резервування обсягу електроенергії на покриття аварійної броні у попередньому розрахунковому періоді; - до 3 числа щомісячно здійснює оплату рахунку на резервування обсягу електроенергії на покриття аварійної броні в наступному після поточного розрахункового періоду.
При оформленні платіжного доручення у графі «призначення платежу» споживач повинен вказати період, за який здійснюється оплата, та підставу для оплати, тобто № договору, № та дату рахунку. У разі відсутності у платіжному документі цих даних постачальник має право зарахувати перераховану споживачем суму, як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення, суму, що залишилась після погашення існуючої заборгованості, постачальник зараховує як сплату за електроенергію, спожиту в поточному місяці (пп.3.3 п.3 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору в редакції додаткової угоди №5 від 27.02.2006).
Договір набирає чинності з 01.08.2004 за умови підписання сторонами всіх, перелічених у п.9.1 договору, додатків, і укладається на термін по 31.12.2005. Договір вважається щорічно продовжено на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов (п.9.4 договору).
Матеріали справи не містять доказів звернення жодної з його сторін з заявою про припинення договору, отже на час виникнення спірних правовідносин договір був чинним.
У виконання умов договору №30228000 від 30.07.2004 позивачем за період липень-грудень 2018 було поставлено, а відповідачем прийнято активну електричну енергію на загальну суму 1554855,35грн, за наслідком чого сторонами були підписані акти про обсяги та вартість активної електроенергії (електроенергії): від 31.07.2018 про передачу електроенергії в обсязі 126889 кВтгод на суму 252583,21грн, у тому числі ПДВ 42097,20грн; від 31.08.2018 про передачу електроенергії в обсязі 126713 кВтгод на суму 252232,87грн, у тому числі ПДВ 42038,81грн; від 30.09.2018 про передачу електроенергії в обсязі 127343 кВтгод на суму 253486,94грн, у тому числі ПДВ 42247,82грн; від 31.10.2018 про передачу електроенергії в обсязі 123721 кВтгод на суму 246695,71грн, у тому числі ПДВ 41115,95грн; від 30.11.2018 про передачу електроенергії в обсязі 138006 кВтгод на суму 275179,55грн, у тому числі ПДВ 45863,26грн; від 26.12.2018 про передачу електроенергії в обсязі 137754 кВтгод на суму 274677,07грн, у тому числі ПДВ 45779,51грн.
Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу поставленої активної електроенергії, містять посилання на договір №30228000 від 30.07.2004, внаслідок чого, за приписами положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України приймаються судом як такі, що підтверджують передачу заявленого у вказаних актах обсягу активної електроенергії на загальну суму 1554855,35грн з ПДВ.
В свою чергу у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором №30228000 від 30.07.2004 відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлену активну електроенергію у загальному розмірі 209013,55грн, а саме: за липень 2018 - у розмірі 100974,14грн, за вересень 2018 - 108039,41грн, що вбачається з банківських виписок позивача за 30.10.2018 та 13.11.2018.
Як зазначає позивач на початку липня 2018 позивач мав кредиторську заборгованість перед відповідачем у сумі 115538,73грн.
Постачальником виставлено споживачу рахунки за спожиту активну електроенергію на загальну суму 1230303,07грн, а саме:
- №35/30228000 від 25.07.2018 за липень 2018 на суму 137044,48грн, що складається з сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 115538,73грн та з суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період 252583,21грн;
- №35/30228000 від 25.08.2018 за серпень 2018 на суму 389277,35грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду 137044,48грн та з суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період 252232,87грн;
- №35/30228000 від 25.09.2018 за вересень 2018 на суму 642764,29грн, що складається з сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду 389277,35грн та з суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період 253486,94грн;
- №35/30228000 від 25.10.2018 за жовтень 2018 на суму 889460,00грн, що складається з сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду 642764,29грн та з суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період 246695,71грн;
- №35/30228000 від 25.11.2018 за листопад 2018 на суму 955626,00грн, що складається з сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду 788485,86грн (з урахуванням часткової сплати у сумі 108039,41грн) та з суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період 275179,55грн;
- №322800 від 26.12.2018 за грудень 2018 на суму 274677,07грн, що складається з суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період.
Вказані рахунки були отримані відповідачем в день їх виставлення, про що свідчить відмітка про отримання на рахунках.
Разом з тим прийнятого на себе за договором №30228000 від 30.07.2004 зобов'язання з оплати отриманої активної електроенергії у передбачений договором строк відповідачем виконано не було, що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення основної заборгованості за договором у сумі 1230303,07грн.
Розглядаючи позов в цій частині, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що між сторонами укладений договір №30228000 від 30.07.2004, який за своєю природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Між тим обставини справи свідчать, що відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати вартості активної електроенергії у передбачений пп.3.2 п.3 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору в редакції додаткової угоди №5 від 27.02.2006 строк - до 09 числа щомісячно сплачує суму за рахунком за попередній розрахунковий період з урахуванням суми оплати споживачем резервування обсягу електроенергії на покриття аварійної броні у попередньому розрахунковому періоді, а саме за актами про обсяги та вартість активної електроенергії: від 31.07.2018 - до 09.08.2018, від 31.08.2018 - до 10.09.2018 включно з урахуванням того, що останній день строку (09.09.2018) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), від 30.09.2018 - до 09.10.2018 включно, від 31.10.2018 - до 09.11.2018, від 30.11.2018 - до 10.12.2018 включно з урахуванням того, що останній день строку (09.12.2018) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), від 26.12.2018 - до 09.01.2019 включно.
Внаслідок несплати вартості поставленого природного газу у повному обсязі у погоджений сторонами строк у відповідача виникла заборгованість за договором №30228000 від 30.07.2004 у сумі 1230303,07грн.
Посилання відповідача на відсутність акту звірки взаєморозрахунків та необхідність проведення інвентаризації не приймаються судом до уваги, оскільки в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає стан розрахунків між сторонами на певну дату, а не первинним документом.
Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої активної електричної енергії є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленої активної електричної енергії у строк, встановлений договором №30228000 від 30.07.2004, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором №30228000 від 30.07.2004 у розмірі 1230303,07грн, отже, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості за договором №30228000 від 30.07.2004 позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у сумі 81586,95грн та 3% річних у сумі 46628,08грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатом проведеної перевірки розрахунку 3% річних, судом встановлено невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкових дат періодів нарахування 3% річних.
Здійснивши перерахунок 3% річних за періоди з 10.08.2018 по 31.01.2020, з 11.09.2018 по 31.01.2020, з 10.10.2018 по 31.01.2020, з 10.11.2018 по 31.01.2020, з 11.12.2018 по 31.01.2020, з 10.01.2019 по 31.01.2020, суд дійшов висновку, що належним розміром 3% річних за вказані періоди є 45102,50грн, з яких 1600,68грн нараховані за зобов'язаннями липня 2018 на заборгованість 36070,34грн; 10529,83грн нараховані за зобов'язаннями серпня 2018 на заборгованість 252232,87грн; 5725,24грн нараховані за зобов'язаннями вересня 2018 на заборгованість 145447,53грн; 9082,09грн нараховані за зобов'язаннями жовтня 2018 на заборгованість 246695,71грн; 9429,58грн нараховані за зобов'язаннями листопада 2018 на заборгованість 275179,55грн; 8735,08грн нараховані за зобов'язаннями грудня 2018 на заборгованість 274677,07грн.
Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 46628,08грн підлягають задоволенню частково у розмірі 45625,25грн; решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за періоди серпень 2018 - грудень 2019, судом встановлено, що періоди нарахування інфляційних втрат не відповідають фактичним періодам виникнення заборгованості; при цьому, розрахунок позивача методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.
Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, виходячи з заявленого позивачем у межах даної справи граничного періоду нарахування, яким є грудень 2019, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями липня 2018 на заборгованість 36070,34грн за період вересень 2018 - грудень 2019 становлять 3685,55грн, за зобов'язаннями серпня 2018 на заборгованість 252232,87грн за період жовтень 2018 - грудень 2019 становлять 20588,73грн, за зобов'язаннями вересня 2018 на заборгованість 145447,53грн за період листопад 2018 - грудень 2019 становлять 9242,55грн, за зобов'язаннями жовтня 2018 на заборгованість 246695,71грн за період грудень 2018 - грудень 2019 становлять 12053,93грн. Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 45570,76грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо заяви відповідача про надання розстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи рішення про розстрочку виконання рішення, суд повинен оцінити, а заявник, відповідно, довести належними доказами, гарантовану можливість виконання рішення у запропоновані ним строки.
У заяві про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на соціальну збитковість господарської діяльності підприємства, форс-мажорні обставини, катастрофічний фінансово-економічний стан.
В підтвердження обставин, на які посилається відповідач у заяві про розстрочення виконання рішення, останнім надано висновок Донецької Торгово-промислової палати №2005/12.12.03 від 03.07.2014, сертифікат (висновок) №1735 про настання обставин непереборної сили Торгово- промислової палати України №5270/05-4 від 25.11.2014, сертифікат (висновок) №1736 про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України №5268/05-4 від 25.11.2014, копії переліку пошкоджених об'єктів КП «Компанія «Вода Донбасу» внаслідок озброєного конфлікту станом на 01.08.2016, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2019, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2019, перелік публікацій ЗМІ про роботу Горлівського ПУВУХ КП «Компанія «Вода Донбасу» в зоні АТО станом на 01.02.2016.
Відповідач як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст.6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов'язання (прийняти природний газ та здійснити своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1, абз.4 ст.44 Господарського кодексу України).
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Розстрочення виконання судового рішення має на меті забезпечити його реальне виконання з урахуванням інтересів сторін. У зв'язку з чим, посилання відповідача лише на соціальну збитковість господарської діяльності підприємства та катастрофічний фінансово-економічний стан без визначення реальної перспективи виконання судового рішення не може бути підставою для розстрочення такого виконання.
В порушення ст.74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів того, що саме в графік, визначений ним для розстрочки погашення заборгованості рішення суду буде виконано.
Проаналізувавши зміст та матеріали заяви про розстрочення виконання рішення суду, судом встановлено, що надані відповідачем докази не підтверджують можливість виконання рішення у запропоновані відповідачем строки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність доведених та обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 5 років.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», м. Краматорськ, Донецька область, до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №3 0228 000 від 30.07.2004 у розмірі 1230303,07грн, 3% річних у сумі 46628,08грн, інфляційних втрат у сумі 84586,95грн, всього 1358518,10грн, задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, б.177А, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, б.8, код ЄДРПОУ 31018149) заборгованість за договором №30228000 від 30.07.2004 у розмірі 1230303,07грн, 3% річних у сумі 45102,50грн, інфляційні втрати у сумі 45570,76грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 19814,65грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні заяви Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про розстрочення виконання рішення строком на 5 років відмовити.
В судовому засіданні 28.05.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2020.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України продовжується на строк дії такого карантину.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя К.І. Аксьонова