вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
12.08.2020м. ДніпроСправа № 904/3966/20
за позовом ОСОБА_1 , м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Приватного підприємства "Світлана 2000", м.Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення дивідендів у розмірі 775 200,00 грн., 3% річних у розмірі 104 037,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 576 564,50 грн.
Суддя Крижний О.М.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Світлана 2000" заборгованість по виплаті дивідендів за 2013-2016 роки у розмірі 775 200,00 грн., 3% річних у розмірі 104 037,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 576 564,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями єдиного засновника №1 від 04.03.2014, №2 від 03.03.2015, №3 від 02.03.2016, №4 від 02.03.2017 вирішено частину чистого прибутку, отриманого за підсумками 2013-2016 років виплатити ОСОБА_1 в якості дивідендів. Виплату за 2013 рік здійснити у строк до 31.03.2014, за 2014 рік - у строк до 31.03.2015, за 2015 рік - у строк до 31.03.2016, за 2016 рік - у строк до 31.03.2017. Проте, відповідачем не виплачено на користь позивача дивіденди у розмірі 775 200,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 позовну заяву залишено без руху.
10.08.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми стягнення на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за Приватним підприємством "Світлана-2000", а також заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії направлені щодо відчуження та реалізації такого майна.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що заявник є одноособовим засновником ПП "Світлана-2000" та як власник має право на отримання прибутку від господарської діяльності підприємства. Проте, ПП "Світлана-2000" не виплатило заявнику дивіденди за 2013-2016 роки внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 775 200,00 грн. За прострочення виплати дивідендів, на вказану суму заявником нараховано 3% річних та інфляційні втрати, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості становить 1 455 892,00 грн.
Заявник стверджує, що не отримав дивіденди та згідно відповіді директора ПП "Світлана-2000" від 10.02.2020 у підприємства відсутні кошти на виплату дивідендів та для задоволення його вимог ПП "Світлана 2000" має намір реалізувати належне підприємству на праві власності майно. Заявник вважає, що існує реальна загроза невиконання ймовірного рішення суду щодо стягнення заборгованості по дивідендам з ПП "Світлана-2000" та у нього є побоювання що відчуження майна відповідачем буде здійснюватися не для наміру розрахуватися за несплачені дивіденди, а з метою уникнення від відповідальності, тому як жодних гарантій того, що кошти отримані від реалізації майна будуть спрямовані на виплату дивідендів не має. Тому, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду при умові задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач (заявник) просить накласти арешт в межах суми стягнення на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за Приватним підприємством "Світлана-2000", а також заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії направлені щодо відчуження та реалізації такого майна.
Заявник зазначає про наявність у відповідача заборгованості перед ним з виплати дивідендів та посилаючись на відповідь директора підприємства від 10.02.2020 зазначає про відсутність коштів у підприємства для виплати дивідендів та про намір ПП "Світлана-2000" реалізувати належне на праві власності відповідачу майно.
Проте, у доданому до заяви про забезпечення позову листі (копії) №1-10/02 від 10.02.2020 "Щодо надання інформації" директором ПП "Світлана-2000" Усенко С.О. зазначено про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 з виплати дивідендів у розмірі 775 200,00 грн. та про відсутність коштів для здійснення такої виплати. Однак, про намір реалізовувати майно підприємства у даному листі не зазначено.
Відповідно до заяви про забезпечення позову позивачем не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме, не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації (подання оголошень, здійснення оцінки майна); витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.
Натомість, відповідно до доданого до заяви листа, відповідач має намір розраховуватись із заявником та просить зачекати до моменту надходження необхідних коштів на рахунки.
Отже, з урахуванням наведених заявником підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, позивачем не доведено наявність обставин для вжиття таких заходів, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою, за наявності належного обґрунтування або у випадку зміни обставин.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою, за наявності до того підстав.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.М. Крижний