пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 серпня 2020 року Справа № 903/207/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК Енергозберігаючі технології 2010», м.Київ
до відповідача: Державного підприємства «Волиньвугілля», м.Нововолинськ, Волинська область
про стягнення 215 228, 40 грн.
Суддя М. С. Шум
Без повідомлення учасників справи
Суть спору:Товариство з обмеженою відповідальністю ««ІК Енергозберігаючі технології 2010» в позовній заяві від 18.03.2020 просить суд стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» 215 228 грн. 40 коп. з них 199 892 грн. 40 коп. основного боргу, 1 179 грн. 69 коп. 3% річних, 14 156 грн. 31 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 228 грн. 43 коп.
Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданих згідно з договором №154 від 17.07.2019 послуг.
Ухвалою суду від 27.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвалу суду відповідач отримав 09.04.2020, термін для подання відзиву відповідачем - 24.04.2020.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи вищевикладене, набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" 17.07.2020, строки пересилання поштової кореспонденції, суд дійшов висновку про закінчення строку на подання відзиву. Відзив відповідачем станом на 11.08.2020 на адресу суду не надходив.
Водночас, відповідач 28.05.2020 звернувся до суду з клопотанням, яким просить відкласти розгляд справи до моменту отримання результатів розгляду заяви правоохоронними органами про порушення при укладенні договорів на співпрацю з Товариство з обмеженою відповідальністю ««ІК Енергозберігаючі технології 2010».
Суд зауважує, що відповідачем у клопотанні не наведено та не надано доказів взаємопов'язаності клопотання зі спором по справі, договори у клопотанні не конкретизовані, тому підстав у суду для відкладення розгляду справи відсутні.
Згідно ст.ст. 320-321 ГПК України передбачена можливість розгляду справи за нововиявленим обставинами, якщо такі будуть встановлені.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Станом на 11.08.2020 заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від відповідача не надходили.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
17.07.2019 між TOB "ІК Енергозберігаючі технології 2010" (далі - Виконавець, Позивач) та ДП "Волиньвугілля" (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір № 154 (Договір).
Згідно з п. 1.1-1.2 договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати такі послуги: Гідродинамічне очищення зливної каналізації за адресою: Волинська обл., Іваничівський район, м. Нововолинськ шахта Бужанська. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у п. 1.1. цього договору.
Відповідно до п. 1.3. договору, надані послуги за цим договором передаються Виконавцем Замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписуються обома Сторонами. У цьому Договорі під актом Сторони розуміють акти, складені за типовою формою КБ-2в та довідки, складені за типовою формою КБ-3.
Вартість послуг розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально- технічних ресурсах та поточних цін на них відповідно до "Правил визначення вартості будівництва" ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (п.1.5. договору).
Згідно з п.п. 2.1.-2.2. договору загальна сума договору складає: 199892,40грн., у тому числі ПДВ (20 %) 33315,40грн. Кінцева сума Договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.
Відповідно п.3.1. договору за надані послуги згідно п.1.1. цього договору Замовник сплачує Виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.
Пунктами 3.2., 3.3. договору сторонами передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання Замовником та Виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Сторони погодились, що кінцевий термін оплати Замовником наданих і прийнятих послуг з урахування п. 3.2. здійснюється не пізніше 31 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 5.1. договору прийом наданих Виконавцем послуг оформлюється актом(ми) здачі-прийняття наданих послуг та здійснюється Замовником протягом 2-х днів з моменту його повідомлення про готовність послуг до приймання. У випадку наявності недоліків або дефектів наданих послуг, Замовник зобов'язаний у цей термін вмотивовано письмово повідомити Виконавця про відмову від підпису актів.
При несвоєчасній оплаті Замовником вартості наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів (п.6.4. договору).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
На виконання умов договору позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повній мірі та надав Замовнику послуги на загальну суму 199 892,40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт (№КБ-3) за серпень 2019р. та довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2019 .
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст. 11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
З метою досудового врегулювання спору позивач 21.01.2020 на адресу відповідача надіслав письмову вимогу про сплату коштів за виконані роботи в 2019 році зі звітом надання послуг . Водночас, відповідач вимогу позивача не виконав та заборгованості не погасив.
Сума основної заборгованості відповідача перед позивача становить 199 892,40 грн., підтверджується наявними у справі матеріалами, не спростована відповідачем, а тому є підставною та такою, що підлягає до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача 1 179 грн. 69 коп. 3% річних та 14 156 грн. 31 коп. пені за період з 01.01.2020 по 12.03.2020р. суд зазначає наступне.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" встановив, що підставними та підлягають стягненню з відповідача 9 175,39 грн. пені та 1 146,92 - 3% річних;
Додатково суд зазначає, що пунктом 3.3 договору №154 від 17.07.2019 передбачено кінцевий термін оплати - не пізніше 31.12.2019. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 № 7-р "Про перенесення робочих днів у 2019 році" 31.12.2019 - вихідний день. Кінцевий термін оплати переноситься на 02.01.2020, відповідно прострочка настала з 03.01.2020. Позивач нараховує пеню і 3% річних з 01.01.2020 і застосовує пеню 18% за весь період нарахування.
У позові на суму 4 980,92 грн. пені та 32,77 грн. 3% річних слід відмовити у зв'язку з помилкою позивача у нарахуванні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд встановив обставини справи на підставі поданих доказів та пояснень, в свою чергу, відповідач обставини, викладені в позовній заяві не оспорив, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про судові засідання у справі.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 210 214,71 грн. заборгованості, в т.ч. 199 892,40 грн. основний борг, 9 175,39 грн. пеня та 1 146,92 грн. 3% річних підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підлягає до задоволення.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 3 153,22 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Енергозберігаючі технології 2010" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 1, кімната 242, код ЄДРПОУ 39640167) 210 214,71 грн. заборгованості, з яких: 199 892,40 грн. основного боргу, 9 175,39 грн. пені, 1 146,92 грн. 3% річних та 3 153,22 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. У позові на суму 4 980,92 грн. пені та 32,77 грн. 3% річних відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
11.08.2020
Суддя М. С. Шум