Справа № 740/6463/19
Провадження № 2/740/496/20
іменем України
06 серпня 2020 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., при секретарі Шадура І.Ю.,
позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Переверзєва О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2017 року та визнання за ним права власності на 1 / 2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що влітку 2008 року позивач познайомився з ОСОБА_2 , в подальшому переїхав з м.Краматорськ Донецької області до м.Ніжина, останні проживали однією сім"єю з 01 жовтня 2008 року до 01 жовтня 2017 року, сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторони придбали спірний будинок 11 листопада 2013 року за 120000 грн., позивач на підприємстві перед купівлею будинку отримав 15000 грн. позики. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02 червня 2020 року за результатами підготовчого засідання справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснивши, що має із ОСОБА_2 спільну дитину, працював у м.Ніжині, спірний будинок придбаний за спільні кошти сім'ї, у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та іншими особами в період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2017 року не перебував, після 01 жовтня 2017 року разом із відповідачем не проживає і не спілкується. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує. Дана позиція підтримана в судовому засіданні представником позивача адвокатом Переверзєвим О.О..
Положеннями ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Станом на час розгляду справи зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , остання в судове засідання не з'явилась без повідомлення причин, судова повістка, яка надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою згідно позовної заяви, яка є адресою її проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернута з центру поштового зв'язку з відміткою «…адресат відмовився…».
Положеннями ст.ст.128, 130 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
За даних обставин відповідач ОСОБА_2 про судовий розгляд повідомлена, клопотання про відкладення судового розгляду відсутні, останньою не подано відзиву чи заперечення,
Інформація про розгляд справи розміщена також на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.
За таких обставин наявні підстави в порядку ст.ст.280, 281 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що заперечення позивача та його представника в судовому засіданні відсутні.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що знає позивача ОСОБА_1 з 2009 року, він працював з її чоловіком на заводі «Прогрес» у м.Ніжині, позивач та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю на квартирі, а потім придбали будинок, останні мають спільну дочку.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що знає позивача з 2008 року, працювали разом, позивач та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю на квартирі, а потім придбали будинок, останні мають спільну дочку.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 знає приблизно з 2008-2009 року, разом працювали на НВК «Прогрес», також знає відповідача ОСОБА_2 , сторони разом проживали на квартирі відповідача по АДРЕСА_2 , проживали сторони як сім'я, їздили відпочивати, мають спільну дитину, разом проживали до 2017 року.
Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.
Позивачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно копії трудової книжки працював, зокрема, у м.Ніжині Чернігівської області з 01 жовтня 2008 року по 05 листопада 2008 року в ЗАТ «НКЗ», з 02 лютого 2009 року по 14 вересня 2012 року, з 17 грудня 2012 року по 29 липня 2016 року в ДП НВК «Прогрес», останній є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно копії довідки ДП НВК «Прогрес» від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 під час трудових відносин отримав від підприємства грошові позики: 15 березня 2011 року-25000 грн., 30 вересня 2013 року-15000 грн., 05 жовтня 2015 року-10000 грн..
Відповідно до копії довідки ДНЗ №7 «Дзвіночок» від 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 забирав із дитсадка свою дочку ОСОБА_7 , 2010 року народження, підтримував зв'язок із вихователями.
У копії заяви ОСОБА_2 щодо видачу наказу про стягнення аліментів від 20 травня 2019 року остання зазначає про її перебування із ОСОБА_1 у цивільному шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , 2010 року народження. З 01 жовтня 2017 року разом із ОСОБА_1 не проживає.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно…від 26 жовтня 2019 року наявна інформація про реєстрацію 11 листопада 2013 року права власності на буд. АДРЕСА_3 , за ОСОБА_2 , підстава-договір купівлі-продажу від 11 листопада 2013 року.
Докази на підтвердження визнання недійсним даного договору купівлі-продажу відсутні.
Відповідно до копії повідомлення Ніжинського МРВ ДРАЦС від 26 листопада 2019 року наявний актовий запис про шлюб від 21 грудня 2018 року на ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , актовий запис про шлюб щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутній.
Статтею 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно зі ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно з ч.4 ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Судом, із врахуванням вищезазначених доказів, зокрема показань в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають спільну дитину, позивач здійснював догляд дитини, останній працював з укладенням трудового договору на підприємствах м.Ніжина з 2008 року, спільне проживання сторін, які у період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2017 року у зареєстрованому шлюбі між собою та іншими особами не перебували, припинене з 01 жовтня 2017 року, тобто останні у даний період проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у зв'язку з чим спірний будинок, який набутий і зареєстрований за відповідачем за час їх спільного проживання і за спільні кошти, є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, що у встановленому порядку не спростовано, у зв'язку з чим позивач має право на 1 / 2 частку буд. АДРЕСА_1 .
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 264, 265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2017 року.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання в АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на 1 / 2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Суддя В.Олійник
Повне рішення суду складене 11 серпня 2020 року.