Справа 688/1228/20
№ 2/688/469/20
Іменем України
11 серпня 2020 року м.Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Стаднічук Н.Л.,
при секретарі Березюк Н.А.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленковецької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
27 квітня 2020 року представник позивача - адвокат Підопригора Р.Б. звернувся до суду з позовом до Ленковецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_5 , що проживала у спірному будинку. Разом з нею були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на належний їй жилий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері, проте не оформив своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, його спадщину прийняв позивач. Проте видати позивачу свідоцтво про право на спадщину неможливо в зв'язку з тим, що відсутні документи, що б посвідчували право власності на це спадкове майно, оскільки правоустановчі документи на будинок були втрачені. Просить визнати за ним право власності на спадкове майно в судовому порядку.
Ухвалою суду від 29 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
11.06.2020 року представник позивача Підопригора Р.Б. подав до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що домогосподарство по АДРЕСА_1 має статус колгоспного двору. Крім того, ОСОБА_3 з 1990 року фактично не проживала разом з іншими учасниками колгоспного двору, а отже втратила право на його долю в праві спільної сумісної власності.
Ухвалою від 11 червня 2020 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі як відповідача.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача Ленковецької сільської ради в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заперечень проти позову немає.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій позов визнала.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням виконкому Шепетівської районної ради народних депутатів № 7 від 18.01.1990 року «Про оформлення прав власності на житлові будинки Мокіївської сільської ради Шепетівського району» вирішено оформити право власності та видати свідоцтво ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 , що належить до колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Мокіївською сільською радою Шепетівського району Хмельницької області 23.09.1994 року.
Згідно довідки Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області № 802 від 26.09.2019 року разом з ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області 14.01.2019 року.
Згідно довідки Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області № 803 від 26.09.2019 року разом з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Згідно довідки КП «Шепетівське районне бюро технічної інвентаризації» № 336 від 30.07.2019 року житловий будинок належав ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Шепетівської райради народних депутатів № 7 від 18.01.1990 року, але свідоцтво про право власності не оформлялося і не реєструвалося.
Листом Шепетівської районної державної нотаріальної контори № 9/01-16 від 16.01.2020 року позивачу відмовлено у виданні свідоцтва про право власності на спадщину після ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.
Відповідно до ст.120 ЦК УРСР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Згідно із ч.2 ст.123 ЦК УРСР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, розмір частки члена двору встановлюється виходячи із рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Статтею 125 ЦК УРСР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчання в учбовому закладі або хворобою.
Згідно ч.1 ст.563 ЦК УРСР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в разі смерті члену колгоспного двору спадкування майна двору не відкривається.
Відповідно роз'яснень, що викладені у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;
в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім'я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;
г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Таким чином, спадкування майна колгоспного двору має місце після смерті останнього члена колгоспного двору.
Будівництво житлового будинку здійснювалось у період дії норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, відповідно до положень якого виникнення права власності на будинок не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З матеріалів справи слідує, що спірний будинок побудований на законних підставах і не є самочинним будівництвом, а відтак право власності на нього виникло у членів відповідного колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 .
Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 вибула з членів колгоспного двору та втратила право власності на його майно, суд вважає, що після смерті ОСОБА_3 право власності на майно колгоспного двору перейшло до інших членів колгоспного двору: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а після смерті ОСОБА_4 - до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порядку переходу права власності на майно колгоспного двору після смерті члена колгоспного двору.
Суд не приймає заяву про визнання позову відповідачем ОСОБА_3 та відмову від свого права на частку у праві власності на спірне майно, оскільки така заява є суперечливою з огляду на те, що визнання нею позову, в якому йдеться про відсутність у неї права на частку у праві власності на спірне майно не узгоджується із заявою про відмову від такого права, підпис заявниці у ній не засвідчений, відповідачка була відсутня в судовому засіданні, в зв'язку з чим суд був позбавлений можливості роз'яснити їй наслідки відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що право власності на спірний будинок належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності та підлягає захисту в зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на нього.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 12, 13, 76-81, 206, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 464,77 грн.
Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року.
Суддя Н.Л. Стаднічук