Справа № 686/17413/20
Провадження № 2-з/686/122/20
15 липня 2020 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Бондарчук В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
13 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Українська факторингова компанія», КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42777962 від 30 серпня 2018 року, за яким здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Українська факторингова компанія». Відповідні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.11.2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір на суму 250 000 грн під 15 відсотків річних. В забезпечення даного зобов'язання між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07.09.2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Хмельницького міськрайоного суду від 2 грудня 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія». 30 серпня 2018 року рішенням КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» внесено запис до Реєстру речових прав про право власності за №27709077, яким за ТОВ «Українська фінансова компанія» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що ТОВ «Українська фінансова компанія» може без її відома, оскільки протиправно заволодів квартирою, фіктивно вчинити ряд операцій з купівлі-продажу майна, що унеможливить виконання судового рішення.
Також, 13 липня 2020 року разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову прийшов до наступного висновку.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з частиною 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З огляду на викладене, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в цивільному процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі і накладенням арешту на майно.
Ч.3 ст.150 цього Кодексу визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням: розумності, обґрунтованості та пропорційності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позовні вимоги стосуються визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про державну реєстрацію речових прав, з підстав недотримання вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зважаючи, на викладені обставини, а також, що у випадку задоволення позову виконання рішення суду може бути утрудненим, або неможливим, суд погоджується із відповідними доводами ОСОБА_1 , у зв'язку із чим вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 151-153, 353 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволити.
Накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 1633269868000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія».
Копію ухвали для виконання направити до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Хмельницької міської ради Хмельницької області.
Копію ухвали для відома надіслати заявнику, а після її виконання - Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 днів з дня її виготовлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя: