Справа № 682/1597/20
Провадження № 2-а/682/51/2020
10 серпня 2020 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шевчука В.В., за участю секретаря судового засідання Придачук Г.Л., розглянувши в місті Славута справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
29.07.2020 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2825223 від 15.07.2020.
В обґрунтування поданого позову вказує, що 15 липня 2020 року відносно позивача поліцейським роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Вінницькій області інспектором поліції сержантом Гриневич Є.О. була винесена постанова серії ЕАМ №2825223 від 15.07.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн. Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, так як працівник поліції грубо порушив вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови ніякої підготовки справи до розгляду не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішенні клопотання, не були досліджені докази та не заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Також позивач вказує на те, що фактично розгляд справи відбувався на дорозі. Крім того на думку позивача, спірна постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
В поданому позові ОСОБА_1 просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, у судове засіданні не з'явився та про причини неявки не повідомив.
На підставі ст. 229 КАС України, фіксування судового розгляду не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно даних постанови серії ЕАМ № 2825223 від 15.07.2020 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом перевозив вантаж, який виступав за габаритні фари більше ніж на 2,6 м. без відповідного узгодження з органами національної поліції, чим порушив п.22.5 ПДР, порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, залізничними переїздами. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Згідно вказаної постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Суд звертає увагу на те, що згідно із вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 132-1 КУпАП відповідальність передбачена за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Згідно Примітки до вказаної статті, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб'єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В оскаржуваній постанові поліцейський зазначив, що ОСОБА_1 перевозив вантаж, габарити якого перевищували встановлені законом норми, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Тобто, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні правопорушення, пов'язаного з перевищенням габаритних параметрів транспортного засобу. Однак, як зазначено вище, згідно примітки до статті 132-1 КУпАП дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Таким чином, ОСОБА_1 , не є суб'єктом зазначеного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, викладені у спірній постанові, не містять об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
З огляду на вищенаведене, а також те, що позивач не визнає факт скоєння ним адміністративного правопорушення, враховуючи вимоги ст.77 КАС України, суд приходить до висновку, що спірна постанова підлягає скасуванню, так як на підтвердження обґрунтованості її прийняття відповідачем не надано жодного належного доказу, який підтверджує законність прийнятого рішення.
Щодо вимоги позивача про повернення йому сплаченого судового збору та сплаченого штрафу, суд враховує наступне.
Згідно ч. ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно вимог ч. 4 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Як передбачено ст. 296 КУпАП, скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
Як передбачено пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення сплаченого позивачем судового збору, однак за результатами розгляду справи про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення суд не уповноважений приймати рішення щодо повернення сплаченого штрафу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 132-1 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 229, 244-246, 286, 293, 297 КАС України суд, -
Позов - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2825223 від 15.07.2020, винесену поліцейським роти № 4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Вінницькій області, сержантом Гриневич Євгеном Олександровичем та закрити провадження у справі.
Повернути сплачений 24.07.2020 ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп..
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шевчук В. В.