Справа№672/297/20
Провадження №2-а/672/8/20
11 серпня 2020 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в залі суду м. Городка адміністративну справу №672/297/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 12.03.2020 р. звернувся до Городоцького районного суду Хмельницької області із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕАК №2148780).
Позивач пояснив суду, що 23.02.2020 року він керував транспортним засобом MAN TGA 26.433 д/н НОМЕР_1 з причепом TAD CLASSIC 24-2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався о 10.17 год. по вул. Хортицьке шоссе 14 у м. Запоріжжя, де його зупинила інспектор 4-го батальйону роти №1 Управління патрульної поліції (надалі - УПП) в Запорізькій області лейтенант поліції Касаткіна О.О.
Поліцейська звинуватила позивача в тому, що він, нібито, віз вантаж, габарити якого перевищують нормативно встановлені, без відповідних дозвільних документів. Як наслідок, відносно позивача нею було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 23.02.2020 р. серії ЕАК №2148780.
У зв'язку із цим, до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав на адресу суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить скасувати постанову від 23.02.2020 р. серії ЕАК №2148780 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. та закрити провадження в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підтвердження свого позову вказує, що поліцейська по суті не здійснила розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу, не здійснила підготовку справи до такого розгляду, не дослідила усі належні докази, чим грубо порушила його права.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, на неодноразові повідомленні суду відзиву не подав.
За таких обставин, суд вважає неявку представника відповідача такою, що мала місце за відсутності будь-яких поважних причин, а тому, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності на підставі тих доказів, що є в матеріалах справи.
Суд, оголосивши заяви сторін (їх представників), відзив та письмові докази, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що 23.02.2020 р. поліцейською - інспектором 4-го батальйону роти №1 УПП в Запорізькій області лейтенантом поліції Касаткіною О.О. було складено постанову серії ЕАК №2148780 у справі про адміністративне правопорушення за ст.132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Згідно даної постанови на позивача накладеного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за те, що останній 23.02.2020 р. о 10.17 год. по вул. Хортицьке шосе 14 у м. Запоріжжя керував транспортним засобом MAN TGA 26.433 д/н НОМЕР_1 з причепом TAD CLASSIC 24-2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) без відповідного дозволу органу Національної поліції, чим порушив вимоги ст.29 ЗУ "Про дорожній рух" та Постанову КМУ №30, ч.4 Порушення ПДР проїзду великогабаритних т.з. автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
При оцінці правомірності дій інспектора поліції, суд враховує наступне.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ч.2,3 ст.79 КАС України визначено, що: Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Отже, судом взяті до уваги всі подані сторонами докази, підстав для прийняття додаткових доказів у понад визначені законом строки немає і відповідних клопотань з доводами про поважність причин пропуску подання суду доказів - не надходило.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до абз.1 п.22.5 ПДР України: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Тобто, п.22.5 ПДР України є бланкетною нормою, яка відсилає до спеціальних правил, які саме і регулюють випадки перевезення, зокрема, і негабаритних вантажів.
Таким нормативним актом є Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.
ОСОБА_1 в поданій позовній заяві пояснив, що будь-яких порушень ПДР не допускав. Жодних доказів на підтвердження зворотного інспектор поліції йому не надав.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.
В даному випадку судом в ході дослідження матеріалів справи не було встановлено жодних обставин, вказаних в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення.
З оскаржуваної постанови залишається незрозумілим, чи перевозив ОСОБА_1 будь-який негабаритний вантаж чи рухався з порожнім причепом.
У разі ж якщо він, як вбачається зі змісту постанови, рухався з порожнім причепом, до будь-яких дозволів для руху він не потребував виходячи із такого.
Так, в мережі Інтернет є загальнодоступною інформація про технічні характеристики напівпричепу платформи TAD CLASSIC 24-2 (повна назва і конкретна модель якого вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію, наданого позивачем (а.с.6).
Зокрема, на сайті виробника (https://www.tad.ua/uk/tad-npv-28/tech/) вказано, що модель TAD CLASSIC 24-2 має ширину 2550 мм і 3550 мм (в разі розширення) - тобто якщо має місце завантаження причепу негабаритним вантажем, який виступає за стандартні розміри 2550 мм.
В той же час, абз.1 п.22.5 ПДР України допускає ширину причепу до 2600 мм, при якій не потрібні будь-які спеціальні дозволи для руху.
За будь-якими іншими габаритними розмірами напівпричепу платформи TAD CLASSIC 24-2 вона не є такою, що потребує спеціального дозволу для руху по дорогах загального користування.
Відповідальність за ст.132-1 КУпАП настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та порушенні правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
У відповідності до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, пунктом 2 яких визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (далі - ПДР України).
П.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Отже, для притягнення особи за порушення зазначених вимог ПДР України перш за все необхідно встановити факт переміщення транспортним засобом, зокрема, у даному випадку, габаритні параметри якого перевищують нормативні.
Суду не надано допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перевозив вантаж, який можна вважати великогабаритним чи керував таким транспортним засобом. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про обміри відповідного вантажу чи транспортного засобу.
Крім того, зі змісту протоколу взагалі не зрозуміло, що ж саме : вантаж, транспортний засіб чи його причеп є великогабаритними.
Щодо допустимості долученого фотознімку у якості доказу, то суд також виходить із такого.
Ч.3 ст.283 КУпАП, передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 ст.283, має містити відомості про; …. технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Зокрема, це робиться і для того, щоб особа, яка притягається до адміністративної відповідальності була у повному обсязі ознайомлена із доказовою базою, зібраною працівником поліції при притягненні до адміністративної відповідальності, могла висловити свої заперечення з приводу певних доказів, тощо…
Як вбачається із оспорюваної постанови, працівником поліції при ухваленні рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не брались до уваги будь-які докази з фото чи відео фіксацією з місця зупинки ОСОБА_1 , а отже їх не існує.
Так, в постанові відсутнє посилання на фото чи відеофіксацію, яка до неї долучається. Крім того, у постанові не зазначено відповідних технічних пристроїв, на які було здійснено фото фіксацію чи відеозапис, а тому суд приходить до переконання про недопустимість таких доказів, навіть за умови якби вона були надіслані суду будь-якої інстанції у даній справі.
Аналогічна позиція міститься у постанові ВС/КАС у справі №337/3389/16-а від 30 травня 2018р., де зокрема, визначено, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Крім того, суд бере до уваги і ту обставину, що згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 інспектором поліції в вину взагалі не ставиться порушення будь-якого пункту ПДР України.
Недоречним є і посилання на ст.29 ЗУ "Про дорожній рух", оскільки вона складається із багатьох частин кожна з яких стосується певної категорії учасників дорожнього руху та різних видів транспортних засобів.
А отже, обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1 є неконкретизованим за змістом.
Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України: Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 порушень вимог (незазначених) ПДР України, а доводи про зворотне є безпідставними твердженнями, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
З огляду на це суд вважає, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
Ч.3 ст.286 КАС України визначено, що: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, виходячи із вищевказаного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 .
В порядку ч.1 ст.139 КАС України стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає сплачений ним судовий збір.
Керуючись ст.ст. 244-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -задовольнити.
Скасувати постанову від 23.02.2020 р. серії ЕАК №2148780 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП ОСОБА_1 і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. в зв'язку із відсутністю у його діях складу даного правопорушення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі - 420 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через місцевий суд, який ухвалив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108688, 69005 вул. Пеермоги 96 м. Запоріжжя.
Суддя: