22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 554/9334/19
провадження №61-9379ск20
Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 31 серпня 2019 року у розмірі 127 358,08 грн, з яких: 4 566,59 грн - заборгованість за кредитом; 122 791,49 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 566,59 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
22 червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв'язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у даній справі позивачем заявлена ціна позову у розмірі 127 358,08 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Як на підставу оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухвалене у малозначній справі, скаржник посилається на те, що дана справа має для Банку виняткове значення, оскільки у разі несплати боржником відсотків за користування кредитом виникає загроза щодо можливості повернення Банком грошових коштів вкладникам, що автоматично ставить під загрозу репутацію Банку та порушує його майнові інтереси. Вважає, що на підставі підпунктів а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судове рішення у цій малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
З цього приводу Верховний Суд зазначає, що критерій винятковості справи для скаржника носить суб'єктивне значення, а доводи скарги з цього приводу зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судового рішення, ухваленого в малозначній справі. Крім того, скаржник просить переглянути в касаційному порядку судове рішення у малозначній справі, оскільки касаційна скарга має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак, не обґрунтовує цю підставу належним чином, натомість, Верховний Суд неодноразово надавав правові висновки у подібних правовідносинах, цим самим сформувавши практику розгляду такого роду спорів.
За таких підстав скаржник не обґрунтував належним чином потребу у касаційному перегляді судового рішення, ухваленого у малозначній справі для формування єдиної правозастосовчої практики, а посилання скаржника зводяться лише до переоцінки обставин справи, що в контексті статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик