Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9049/2020
11 серпня 2020року місто Київ
справа №755/4346/20
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Пікуль А.А.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Галагана В.І., повний текст рішення складено 14 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (страхового) бюро України про стягнення суми,-
В березні 2020 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з МТСБУ на його користь витрати з відшкодування шкоди в розмірі 131879,49 грн.,які складаються з:
49500 грн. - розмір завданого збитку;
62972,51 грн. - розмір інфляційних втрат;
13600,98 грн. - розмір пені;
5806 грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08 жовтня 2013 року на перехресті вул. Петлюри - бульвару Т. Шевченка в містіКиєві водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем«Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок порушення правил дорожнього руху здійснив зіткнення з транспортним засобом «БМВ», д.н.з. НОМЕР_2 , чим завдав позивачеві майнової шкоди.
Вказував, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «СК «Україна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3915545.
Зазначав, що він 09жовтня 2013 року повідомив ПрАТ «СК «Україна» про вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач вказував на те, що 15 жовтня 2013 року було здійснено огляд транспортного засобу, а 05 грудня 2013 року ним було відремонтовано автомобіль та надано до ПрАТ «СК «Україна» рахунок-фактуру №989240 від 16 жовтня 2013 року, акт виконаних робіт №329575 від 22 листопада 2013 року, разом із заявою про виплату страхового відшкодування.
Посилався на те, що 31березня 2014 року ПрАТ «СК «Україна» було прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 49500 грн., однак протягом дев'яностаднів ПрАТ «СК «Україна» не здійснило належні страхові виплати на його користь.
Зазначав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року було вирішено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» у зв'язку із неможливістю виконати зобов'язання перед кредиторами.
Вказував, що 30 жовтня 2019 року він звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу, що становить 131879,49 грн., із урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, однак, 17 січня 2020 року відповідачем було відмовлено у здійсненні належних виплат.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно було застосовано п.п. ґ. п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-1V.
Вказував, що судом першої інстанції застосовано ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 19 січня 2013 року,яка не підлягала застосуванню у даному спорі.
Від відповідача МТСБУ до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2013 року о 13.40 год. в місті Києві на перехресті вул. Петлюри та бульвару Т.Шевченка, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху на зелену стрілку на табличці разом з червоним сигналом світлофора, не пропустив автомобіль, який рухався на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.8.7.3. Правил дорожнього руху України.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3915545 вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 50000 грн., строком дії з 01 вересня 2013 року по 28 серпня 2014 року.
09 жовтня 2013 року позивач повідомив ПрАТ «СК «Україна» про дорожньо-транспортну пригоду.
15 жовтня 2013 року було здійснено огляд транспортного засобу позивача та 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 було відремонтовано автомобіль.
05 грудня 2013 року позивач звернувся до ПрАТ «СК«Україна» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі протоколу огляду транспортного засобу від 15 жовтня 2013 року, рахунків-фактури АВТ «Баварія», квитанцій про оплату ремонтних робіт, ПрАТ «СК «Україна» було складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №2013-10-08/001 від 31 березня 2014 року, та прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 49500 грн.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15 червня 2018 року у справі №910/842/18 затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ «СК «Україна» на загальну суму 22101683,87 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 07 вересня 2018 року у справі №910/842/18 припинено процедуру розпорядження майном ПрАТ «СК «Україна»; припинено повноваження розпорядника майна ПрАТ «СК «Україна» арбітражного керуючого Тищенко О.І.; визнано ПрАТ «СК «Україна» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ПрАТ «СК «Україна» арбітражного керуючого Тищенко О.І.; постановлено строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважати таким, що настав з 07 вересня 2018 року, ліквідатору провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17 липня 2019 року, відповідно до положень ч.5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано погашеними у зв'язку із недостатністю майнових активів боржника вимоги перелічених кредиторів; провадження у справі закрито.
До наведеного в ухвалі суду переліку не належать вимоги позивача.
Як вбачається з детальної інформації про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та яка є загальнодоступною, 08 серпня 2019 року внесено запис про припинення ПрАТ «СК «Україна».
30 жовтня 2019 року позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату суми страхового відшкодування з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Однак МТСБУ листом від 17 січня 2020 року №3.1-02/1627 не визнало вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПрАТ «СК «Україна» та не вбачає підстав для здійснення регламентної виплати на його користь.
Згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (стаття 22 вказаного Закону).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст.29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналізуючи вказані норм права, обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ.
Згідно з пунктом 7 статті 51 Закону у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов'язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.
Відповідно до зазначеного Закону передбачено обов'язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час подання заяви про виплату страхового відшкодування та на час визнання ПрАТ «СК «Україна» банкрутом) банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Наслідки визнання боржника банкрутом визначено у статті 38 вказаного Закону.
Частиною 1 статті 41 вищевказаного Закону визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Частиною 1 ст.23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.23 Закону особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що незаявлення позивачем вимог має наслідком потрапляння їх у шосту чергу вимог кредиторів.
Пунктом 6 частини 1 статті 45 вказаного Закону визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Частиною 5 даної статті передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються
відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;
відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;
реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;
довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;
для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).
Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, встановивши, що оскільки позивач із письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника ПрАТ «СК «Україна» не звертався, ухвалою Господарського суду міста Києва кредитором боржника позивач визнаний не був, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оголошення страховика особи винної у вчиненні ДТП ПрАТ «СК «Україна» банкрутом, закінчення ліквідаційної процедури товариства та ліквідація юридичної особи не є підставою для переведення зобов'язання зі сплати страхового відшкодування на відповідача МТСБУ.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у праві №755/10791/15-ц та від 24 липня 2019 року у справі №2-8371/11.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність про відсутність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача суми страхового відшкодування з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді апелянт не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову посилався на норми ч.ч.1, 2 ст.14, ст.31, ст.32, ч.8 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 04 листопада 2012 року.
При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказані норми на час виникнення спірних правовідносин: на день скоєння ДТП, подання позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, визнання ПрАТ «СК «Україна» банкрутом втратили чинність, а тому спірних правовідносин не регулюють, а відтак, посилання суду першої інстанції на вказані положення є помилковим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання суду на норми ч.ч.1, 2 ст.14, ст.31, ст.32, ч.8 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 04 листопада 2012 року.
В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року - змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання суду на норми ч.ч.1, 2 ст.14, ст.31, ст.32, ч.8 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 04 листопада 2012 року.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: