Справа № 589/1629/20
Провадження № 1-кп/589/659/20
15 липня 2020 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
Головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -
На розгляд суду надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений просив не продовжувати строк тримання під вартою та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник також просив не продовжувати строк тримання під вартою щодо обвинуваченого та змінити запобіжний захід на домашній арешт на нічний період час доби, що забезпечить обвинуваченому можливість працювати та повністю відшкодовувати шкоду. Також зазначив, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, раніше не судимий, позитивно характеризується, у кримінальному провадженні частково відшкодована шкода.
Представник потерпілого при вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу покладається на розсуд суду.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Враховуючи зміст ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, суд при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою повинен належним чином дослідити обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, оцінити в сукупності всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження дії запобіжного заходу та застосувати такий запобіжний захід, який буде відповідним тим ризикам, які суд вважатиме доведеними на момент розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою.
У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом розслідування чи судового слідства справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії. Відповідно, кожне наступне клопотання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування чи продовження без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи в розрізі конкретних обставин кримінального провадження є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Тому, зважаючи на вказане та на вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, повинен створити необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків щодо необхідності довести реальність ризиків, що виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого, а протилежному випадку суд може змінити запобіжний захід на більш мякий, виходячи з сукупності тих ризиків, які були доведені у судовому засіданні.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Судом встановлено, що обвинувачений є особою молодого віку, раніше не судимий, негативно характеризуючих даних немає, має постійне місце проживання, сімю.
Крім того, як вбачається з наданої суду розписки представника потерпілого ТОВ «АТБ-Маркет» ОСОБА_7 та заяви потерпілого ОСОБА_8 , завдана їм шкода ОСОБА_4 відшкодована.
З огляду на викладене, суд вважає, що тим ризикам, про які зазначив прокурор, зможе дієво запобігти більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого слід задовольнити частково, змінивши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 181, 314, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Відмовити в продовженні строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_4 з'являтися за кожною вимогою суду.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) здати на зберігання до суду свій паспорт для виїзду за кордон чи інші документи, які дають право на виїзд за кордон.
2) носити електронний засіб контролю.
ОСОБА_4 з-під варти звільнити в залі суду.
Зобовязати ОСОБА_4 після звільнення з-під варти негайно прибути за місцем проживання.
Строк дії ухвали визначити до 15 вересня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1