справа № 759/21384/19 головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.
провадження № 22-ц/824/8914/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
10 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 647 грн. 20 коп. за кредитним договором № б/н від 18 вересня 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву від 18 вересня 2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір. При укладенні договору відповідач дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. АТ КБ «Приватбанк» посилається на постанову Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, в якій встановлено, що позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Позивач зазначає, що відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписка про рух коштів клієнта є первинним документом, що підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку. Позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався ним, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 28 647 грн. 20 коп. Таким чином, суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.8).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 18 вересня 2015 рокустаном на 16 липня 2019 року складає 28 647 грн. 20 коп., з яких: 16 424 грн. 44 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 9 430 грн. 42 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 952 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0, 00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 0, 00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 340 грн. 34 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.6-7).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами. Суд також послався на висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 221/5089/16-ц. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. Позивачем не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у визначеному банком розмірі, сплати комісії та неустойки у зазначених банком розмірах і порядку. Відомості про розмір кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, комісії та штрафів у підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі, АТ КБ «Приватбанк» не надав доказів, які підтверджують те, що позичальник отримала кошти саме у розмірі 3 000 грн.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, підписана позичальником анкета-заява не містить посилання на суму бажаного кредитного ліміту та картку, за якою він видається. У зв'язку з цим, неможливо встановити дійсний розмір наданих відповідачу кредитних коштів.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач приєдналася до договору приєднання та погодився з його умовами. Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.
Однак, такі доводи позивача є безпідставними, а, отже, не є підставою для задоволення позовних вимог та не свідчать про те, що ОСОБА_1 виявила бажання отримати та отримала кошти у зазначеному позивачем розмірі.
АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитних коштів у заявленому позивачем до стягнення розмірі, а тому неможливо перевірити розмір нарахованої відповідачу суми боргу, процентів та штрафів.
Крім того, як зазначалося вище, у заяві позичальника від 18 вересня 2015 року процентна ставка не зазначена. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» в позовній заяві вказував на Умови та Правила надання банківських послуг та нараховував проценти у порядку, визначеному у них. Вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, ст. 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк.
Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодилася з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, а, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить розмір базової процентної ставки у місяць, порядок нарахування пені та штрафів. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який вид картки отримано позичальником. Однак, у зв'язку з відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, відсутністю доказів надання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, а також не зазначенням виду картки такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, до апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» додав виписку за період з 18 вересня 2015 року по 01 березня 2020 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На момент подачі позовної заяви вказані докази були наявні у позивача, однак, він не подав їх до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» не навів об'єктивних причин, які перешкодили йому подати зазначені докази у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судове рішення складено 10 серпня 2020 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.