10 серпня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 372/3935/19
Апеляційне провадження 22-ц/824/7477/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Махлай Л.Д.,
суддів: Мазурик О.Ф., Кравець В.А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Тиханського О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання матері,
у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з останнього на свою користь аліменти у розмірі 1/10 частини всіх видів доходу (заробітку), починаючи з 01 листопада 2019 року, і довічно; стягнути на її користь одноразово кошти на лікування в розмірі 2 000 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є пенсіонером за віком, не працює, її чоловік помер, через похилий вік вона має слабке здоров'я та потребує матеріальної допомоги. Пенсії на задоволення своїх потреб їй не вистачає, оскільки значну частину свого доходу вимушена витрачати на ліки, а також на оплату комунальних послуг, якими користується і відповідач разом зі своєю дружиною. Відповідач є її сином, проте допомоги не надає, хоча працює та має можливість надавати таку допомогу. Вона проживає разом з іншим сином ОСОБА_3 , який їй допомагає по господарству.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.03.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання останньої у розмірі 1/10 частини заробітку щомісячно, починаючи з 01.11.2019.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не враховано, що позивач отримує пенсію у сумі 3 500 грн. Крім того, позивач отримує орендну плату за земельну ділянку у сумі 16 000 грн та продукти харчування. Сукупний щомісячний дохід позивачки 4 833 грн, що втричі перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб ат є більшим за його місячний дохід. Суд не звернув увага, що з позивачкою в позовній заяві вказувалось, що з нею проживає ще один син. Вважає, що суд у разі пред'явлення позову до одного з дітей з власної ініціативи має право притягнути до участі у справі інших дітей. Старший брат зловживає спиртними напоями, ніде не працює та живе на кошти матері. У судовому засіданні позивач вказала, що не потребує від нього матеріальної допомоги, а звернулася з даним позовом через те, що її ображає його дружина. Позивач у позові суперечить сама собі, вказуючи, що він користується комунальними послугами, і в той же час вказуючи, що він до неї не з'являється і не допомагає. Крім того, позивач не надала будь - яких доказів про необхідність придбання ліків чи понесення витрат на лікування.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до довідок ДП Будівельне управління Державного управління справами № 09-вк та № 13 від 25.02.2020 ОСОБА_2 працює у вищевказаному підприємстві на посаді водія автомобіля, загальна сума нарахованого доходу за період з 01.08.2019 по 31.01.2020 становить 32 736,63 грн, а за винятком утримань - 25 402,99 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати таку допомогу на утримання своєї непрацездатної матері.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Для виникнення у дітей відносно батьків аліментного зобов'язання необхідна наявність таких юридичних фактів у їх сукупності: родинний зв'язок батьків і дітей; непрацездатність батьків; потреба батьків у матеріальній допомозі. За відсутності хоча б одного з наведених фактів аліментне зобов'язання не виникає.
Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи. Потреба батьків у матеріальній допомозі має визначатися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відтак, батьки можуть бути визнані такими, що потребують матеріальної допомоги, у тому разі, якщо їх заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не відповідають прожитковому мінімуму, встановленому законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягай встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 13 цього ж Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов суд не звернув уваги на те, що позивач не надала будь - яких доказів щодо розміру свого доходу.
Необхідною умовою для стягнення аліментів за ч. 1 ст. 202 СК України є потреба батьків у матеріальній допомозі.
Для того, щоб зробити висновок чи потребує позивач матеріальної допомоги від повнолітніх дітей суд має дослідити документи про доходи, які має заявник чи про відсутність таких доходів. Обов'язок надати такі докази лежить на позивачеві.
Разом з тим, позивач не надала будь - яких доказів щодо отриманих нею доходів, та суд зробив висновок про те, що вона потребує матеріальної допомоги на припущеннях.
Оскільки позивач не надала доказів, що розмір її доходу не перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність висновки суду про задоволення позову є помилковими.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення аліментів підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.
Рішення суду в частині відмови у стягненні додаткових витрат не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не переглядається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року в частині стягнення аліментів скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Постанова складена 10.08.2020.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик