Іменем України
4 серпня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_7
сторони захисту - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
Цією ухвалою місцевого суду, постановленою щодо обвинувачених:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Іркутськ, Російська Федерація, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимий,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився в м. Києві, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимий,
які обвинувачуються органами досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився в сел. Кумари Первомайського району Миколаївської області, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , несудимий в силу ст. 89 КК України,
який обвинувачується органами досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
продовжено строк тримання під вартою до 12 липня 2020 року включно.
Ухвала мотивована тим, що у даному кримінальному провадженні з урахуванням даних про особу обвинувачених наявні ризики того, що останні можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на підставі чого жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, один із злочинів, які орган досудового розслідування інкримінує обвинуваченим, передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі та наявність соціальних та сімейних зв'язків в даному випадку не може бути тим стримуючим фактором, який забезпечить належну процесуальну поведінку останніх.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14.05.2020 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів.
На думку адвоката, органом досудового розслідування не надано належних доказів причетності ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень. Також, за матеріалами справи відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, є учасником бойових дій в зоні АТО, має незадовільний стан здоров'я.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо обставин викладених в ухвалі суду та доводах апеляційної скарги захисника, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили про їх задоволення; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити без змін ухвалу місцевого суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, а також матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
В провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100020002546 від 10.03.2016 року відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_6 за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року в порядку ч. 3 ст. 331 КПК України продовжено строк тримання під вартою, в тому числі обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 12 липня 2020 року.
Згідно частини 1 статті 129 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду питання в порядку ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції встановив, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_6 незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкодити кримінальному провадженню чи ухилитись від суду.
Також, суддя місцевого суду ретельно дослідив дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 в їх сукупності, зокрема і стан його здоров'я. При цьому встановив, що обставин, які унеможливлюють його утримання під вартою, за матеріалами справи не вбачається.
Крім того, судом першої інстанції вірно не визначено альтернативний запобіжний захід в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується з тим, що в даному кримінальному провадження відсутні достатні стримуючі фактори, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника про недоречність тримання ОСОБА_6 під вартою, з огляду на те, що жоден з наведених стороною обвинувачення ризиків не доведений, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції в даному випадку прийняв рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з дотриманням вимог закону, при цьому врахував не лише наявність ризиків неправомірної поведінки, але й дані про особу обвинуваченого, стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, отже встановлені судом ризики є реальними, у зв'язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.
Що стосується тверджень захисника про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , то матеріали судового провадження не містять таких даних, які б вказували на таке суттєве його погіршення та неможливість його утримання у зв'язку з цим під вартою.
Також, апеляційний суд вважає, що обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані, які свідчать про можливу причетність до них ОСОБА_6 та потенційна можливість вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, переважають в даному випадку повагу до його свободи в межах даного кримінального провадження.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення судді місцевого суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 199, 404, 405, 407, 418 ч. 1, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжений строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” Міністерства юстиції України до 12 липня 2020 року включно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 а л і н о в с ь к и й