єдиний унікальний номер справи №369/6419/17
номер провадження №22-ц/824/3831/2020
28 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.
при секретарі: Кемському В.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідачів - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Будька Петра Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М.,
у цивільній справі №369/6419/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
У червні 2017 року позивач ТОВ «Черемшина 2012» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнень, просили в солідарному порядку стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 46 163,47 грн., яка складається з суми основного боргу - 24 408 грн., інфляційні втрати - 5 571,13 грн. та 3% річних - 16 184,34 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 01.12.2012 року між ТОВ «Черемшина 2012» та ОСОБА_3 укладено договір №220 про оренду трьох ліжко-місць для тимчасового проживання в кім. АДРЕСА_1 . Власником приміщень указаного гуртожитку є позивач. Враховуючи, що орендарем приміщенням неналежним чином виконувалися обов'язки з внесення орендної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість в вказаному вище розмірі.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2018 року позовні вимоги ТОВ «Черемшина 2012» задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2019 року заочне рішення за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року позовні вимоги ТОВ «Черемшина 2012» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Черемшина 2012» борг по орендній платі згідно договору на оренду ліжко-місць в гуртожитку ТОВ «Черемшина 2012» №220 в загальному розмірі 20 670,93 грн., яка складається з 14 625 грн. - заборгованості по оплаті за оренду трьох ліжко-місць, 5 571,13 грн. - суми втрат від інфляції, 474,80 грн. - 3% річних, та судові витрати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідачів подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив рішення суду скасувати та ухвалите нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Посилаючись на те, що відповідно до позовної заяви, спірним періодом нарахування позивачем заборгованості за орендною платою є травень 2016 року - червень 2017 року, однак відповідачі з березня 2016 року проживають у власній квартирі за іншою адресою. Скаржник зазначає, що при розгляді іншої цивільної справи №761/19349/15-ц у грудні 2016 року представник позивача визнав, що договір оренди №220 закінчився, а відповідачі зареєстровані і проживають за іншою адресою. Також вказував, що кімната № АДРЕСА_1 непридатна до проживання, позивачем відключено її від комунікацій, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів орендної плати.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
У судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця, вказаний в договорі один раз на місяць, не раніше 15 числа кожного місяця за поточний місяць. А так як в ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів проте, що він як наймач заперечував щодо користування кімнатою в гуртожитку та припиняє дію договору, то суд вважав такою, що підлягає до стягнення заборгованість за оренду житла ( 3 ліжкомісць), інфляційних втрат та 3% річних.
Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема, квартира або її частина, житловий будинок або його частина.
Статтею 820 ЦК України передбачено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
Згідно ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Згідно довідки № 3/02-2318 від 30 вересня 2013 року Виконавчого комітету Вишневої міської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5811 м. кв., який є приватною власністю ТОВ «Черемшина 2012».
Між ТОВ «Черемшина 2012» та ОСОБА_3 був укладений договір про оренду ліжко-місць в гуртожитку ТОВ «Черемшина 2012», відповідно до умов якого ОСОБА_3 прийняв для тимчасового проживання кімнату № АДРЕСА_1 в гуртожитку АДРЕСА_3 , у кількості три ліжко-місця.
Термін дії договору визначений сторонами з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
Відповідно до положень ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно п. 4 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа кожного місяця за поточний місяць.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги п. 6 укладеного між сторонами договору оренди, за яким, при порушенні умов даного договору, правил проживання в гуртожитку, нанесенні матеріальних збитків з вини орендаря, несплати за проживання протягом двох місяців, договір підлягає негайному розірванню в односторонньому порядку, а орендар в триденний термін повинен розрахуватись з боргами і звільнити орендовані ліжко-місця.
У 2015 році ТОВ «Черемшина 2012» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі на підставі укладеного між сторонами договору за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року.
А також просили виселити ОСОБА_3 з кімнати № АДРЕСА_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на закінчення строку дії договору оренди.
Відтак, поданням указаного позову ТОВ «Черемшина 2012» як орендодавець висловив заперечення щодо подальшого продовження строку дії договору оренди.
Також слід зазначити, що не висловлювали намірів щодо продовженні дії договору і відповідачі. Згідно довідки № 3171 від 30.11.2018 року про реєстрацію місця проживання особи, а також відомостей адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України в Київській області, з березня 2016 року вони були зареєстровані за іншою адресою: АДРЕСА_4 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Черемшина 2012». Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по оплаті оренди житла у розмірі 50218,54 гривни та судовий збір.
За таких обставин, спільні права та обов'язки за договором оренди ліжко-місць від 01 грудня 2012 року слід вважати припиненими та такими, що не продовжили свою дію на час заявлених позовних вимог по даному позову ( травень 2016 - травень 2017 р.р) у зв'язку з розірванням договору оренди.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з травня 2016 по червень 2017 року та виплат, передбачених ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають, за відсутності правових підстав ( договірних відносин), а саме у зв'язку з розірванням договору оренди.
У той же час доводи позивача в частині того, що рішеннями судів встановлено ненадання відповідачем доказів на підтвердження заперечень щодо користування кімнатою у гуртожитку на час спірних правовідносин, а відтак і її звільнення, а відтак є підтвердженням подальшої дії між сторонами договору оренди, на думку колегії суддів не ґрунтується на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Так як, після припинення договору оренди відносини з фактичного користування відповідачем нерухомим майном та недоотримання позивачем доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.
Слід зауважити, що главою 83 ЦК України регулюються відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст.1212 ЦК України).
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у станів, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі ( ч. 1 ст.785 ЦК України).Частиною другою цієї статті визначені наслідки невиконання такого зобов'язання.
Позовна заява ТОВ «Черемшина 2012» не містить таких вимог.
Разом з тим, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав
Керуючись ст.ст. 368, 372, 374,376, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року скасувати та постановити нову постанову, за якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: