Справа № 950/189/20
Номер провадження 2/950/207/20
05 серпня 2020 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Сивоконь А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 31.12.2013 року, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, що створило заборгованість, яка станом на 01.12.2019 року склала 89907,98 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» зазначену суму боргу та судові витрати.
Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, її представниця надала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнаються лише в частині заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 4512,48 грн. Решту вимог АТ КБ «ПриватБанк» вважає необґрунтованими.
Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази у справі, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, які пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 31.12.2013 року (а.с. 12), згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зобов'язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконує, що створило заборгованість за кредитом.
Згідно розрахунку, наданого позивачем (а.с. 6-11), заборгованість станом на 01.12.2019 року становить 89907,98 грн., яка складається з наступного:
4512,48 грн. - заборгованість за тілом кредита;
в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;
4512,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
662,12 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;
79975,82 грн. - нарахована пеня;
а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг
500 грн - штраф (фіксована частина)
4257,52 грн. - штраф (процентна складова).
У своєму позові АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що боржник, підписавши анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір про надання банківських послуг.
Однак, суд не може погодитися з такими доводами сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису позичальника, а анкета-заява, яка підписана відповідачкою, не містить умов кредитування, строків дії договору, відсоткової ставки, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) викладена правова позиція, яка зводиться до такого висновку.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обізнаність останнього з цими умовами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Наявність неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться не підписані відповідачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів - тіла кредиту.
За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, яка становить 4512,48 грн.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Вимоги банку задоволені на 5 %, отже витрати на судовий збір мають бути стягнуті у відповідному розмірі від суми сплаченого судового збору 2102 грн., що становить 105,1 грн.
Керуючись: ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ідентифікаційний номер 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_2 , МФО № 305299 заборгованості за кредитним договором в розмірі 4512,48 грн., а також кошти в розмірі 105,1 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Чхайло О. В.