іменем України
11 серпня 2020 року м.Снігурівка
справа № 485/1022/20
провадження №3/485/435/20
суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Бодрова О.П., секретар судового засідання Бондаренко С.В.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали адміністративного провадження, які надійшли від Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого водієм в Миколаївському національному аграрному університеті,
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
встановив:
04 серпня 2020 року та 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру у відношенні своєї співмешканки ОСОБА_2 та її дочки ОСОБА_3 , а саме висловлювався відносно потерпілих грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоду фізичному та психологічному здоров'ю потерпілих.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав. Пояснив, що мали місце обставини, зазначені в протоколі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, повністю підтверджена фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 639569 від 05.08.2020 року; рапортом працівника поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які долучені до матеріалів справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», насильство в сім'ї це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Диспозицією та об'єктивною стороною правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У практиці Європейського суду з прав людини існують рішення, що стосуються порушення прав людини, встановлених у Європейській конвенції в ситуаціях насильства в сім'ї. Це, зокрема, «А проти Сполученого Королівства» (1998), «Контрова проти Словаччини» (2007), «Беваква та С. проти Болгарії» (2008), «Опуз проти Туреччини» (2009). Останнє вказане рішення ЄС стосується багаторічного насилля в сім'ї відносно жінки та її матері. Системних характер насильницьких дій протягом багатьох років в результаті призвів до смерті матері заявниці. Не зважаючи на неодноразові спроби жінки привернути увагу своїми скаргами правоохоронні органи, та захистити себе та свою родини з боку держави, залишились безрезультатними. В даній справі Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є питанням, що зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 28 Конституції України декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Статтею 15 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» передбачено, що члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність згідно з законом.
Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі викладеного, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, вчинення домашнього насильства.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, враховуючи характер і ступінь тяжкості скоєного, особу ОСОБА_1 , наслідки правопорушення, а також зважаючи на мету адміністративного стягнення, що є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами, ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу. Дане стягнення є достатнім заходом впливу для виховання особи, що вчинила порушення, законослухняної поведінки у подальшому.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420,4 грн.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн. (сто сімдесят грн. 00 коп.).
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (стягувачем є Державна судова адміністрація) у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп.).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілою та її представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області.
Суддя О.П.Бодрова