55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. І. Виговського, 18, тел./факс (05161) 4-26-20
11 серпня 2020 року м. Первомайськ
Справа :484/1431/20
Номер провадження : 2/484/785/20
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі судді Фортуни Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Козака М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Первомайськ цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) 30.04.2020 р. звернулось (шляхом направлення рекомендованого листа поштовим зв'язком) до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.11.2015 р. в сумі 16 420,74 грн. та за кредитним договором від 25.06.2015 р. в сумі 7 617,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.11.2015 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачкою було укладено кредитний договір за № 756943727, а також 25.06.2015 р. № 556777888, за умовами яких відповідачка отримала кредит. Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 30.07.2018 р. був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого позивач прийняв належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, які вказані у реєстрі боржників, який додається до умов вказаного договору.
Позивач наполягає, що кредитні кошти відповідачка отримала, а свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, а тому у неї утворилася заборгованість, яку позивач визначає в такому розмірі: за кредитним договором № 756943727 від 30.11.2015 р. в сумі 16 420,74 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 570,16 грн., сума заборгованості за відсотками - 1 054,73 грн., сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управлінням кредиту) - 5 003,33 грн., сума заборгованості за пенею - 3 792,52 грн.; за кредитним договором № 556777888 від 25.06.2015 р. в сумі 7 617,42 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 2 410,21 грн., сума заборгованості за відсотками - 628,54 грн., сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управлінням кредиту) - 2 823,67 грн., сума заборгованості за пенею - 1 755,00 грн.
Оскільки відповідачка добровільно не повертає отримані кошти, позивач подав позов до суду про стягнення заборгованості за кредитом із відповідачки в примусовому порядку.
Ухвалою суду від 21.05.2020 р. прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 17.06.2020 р.
Ухвалою суду від 17.06.2020 р. розгляд справи відкладено на 14.07.2020 р. за заявою відповідачки, мотивованою необхідністю звернутись за правовою допомогою.
Ухвалою суду від 14.07.2020 р. розгляд справи відкладено з метою забезпечення прав сторін на подання заяв по суті справи.
Представник відповідачки - адвокат Зятковський Т.В. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наявні підстави задоволення позову частково, а саме: за кредитним договором № 756943727 від 30.11.2015 р. в сумі 5 597,53 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 4 542,80 грн., сума заборгованості за відсотками - 1 054,73 грн.; за кредитним договором № 556777888 від 25.06.2015 р. в сумі 1 382,46 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 1 165,72 грн., сума заборгованості за відсотками - 216,74 грн. Зазначені суми обраховані з урахуванням застосування строку позовної давності як до основної суми боргу, так і до вимог про стягнення пені, оскільки договір про збільшення строку позовної давності сторони не підписували; а також тим, що умовами договору не передбачено нарахування та сплату відсотків за управління кредитом. Ураховуючи викладене, представник відповідачки просить застосувати строк позовної давності, позов задовольнити частково.
Представник позивача надав заперечення на відзив, в якому просив відзив залишити без розгляду; позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином; надали суду відповідні заяви про розгляд справи у їхню відсутність.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачкою 30.11.2015 р. укладено кредитний договір № 756943727, згідно з яким відповідачка отримала кредит в сумі 7 585,04 грн. на 36 місяців; заявою передбачено сплату щомісячних процентів - 2,69 %, річних процентів - 11,99 %, щоденну пеню 0,3 %.
Згідно з графіком платежів загальний щомісячний платіж з 30.11.2015 р. по 29.10.2018 р. становить 455,82 грн. щомісячно, 28.11.2018 р. - 455,68 грн.; всього - 16 409,38 грн., з яких: 7 585,04 грн. - повернення кредиту, 1 478,90 грн. - річні проценти, 7 345,44 грн. - щомісячні проценти.
Заява про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК» ЦФР», заява про отримання кредиту, графік платежів від 30.11.2015 р. містять підпис відповідачки.
Відповідно до платіжного доручення від 30.11.2015 р. № І70357697 ТОВ «ФК «ЦФР» перерахувало на рахунок АТ «Дельта Банк» 6 428,00 грн.; призначення платежу ОСОБА_1 погашення кредиту за рахунок кредиту № 756943727 від 30.11.2015 р.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачкою 25.06.2015 р. укладено кредитний договір № 556777888, згідно з яким відповідачка отримала кредит в сумі 3 510,00 грн. на 30 місяців; заявою передбачено сплату початкового проценту - 2,00 %, щомісячних процентів - 2,99 %, річних процентів - 11,99 %, щоденну пеню 0,3 %.
Згідно з графіком платежів загальний щомісячний платіж з 27.07.2015 р. по 27.12.2017 р. становить 241,05 грн. щомісячно; всього - 7 231,50 грн., з яких: 3 510,00 грн. - повернення кредиту, 573,00 грн. - річні проценти, 3 148,50 грн. - щомісячні проценти.
Заява про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК» ЦФР», заява про отримання кредиту, графік платежів від 26.06.2015 р. містять підпис відповідачки.
Відповідно до платіжного доручення від 25.06.2015 р. № І61468577 ТОВ «ФК «ЦФР» перерахувало ОСОБА_1 3 000,00 грн.; призначення платежу ОСОБА_1 за рахунок кредиту № 556777888 від 25.06.2015 р.
Відповідно до п. 7.2 Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 30.03.2015 р. до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв'язку з ним застосовується позовна давність у десять років.; наданий до суду примірник умов підпису сторін не містить; форма, у якій викладено умови не передбачає підписання сторонами договору зазначених умов.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 30.07.2018 р. був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого позивач прийняв належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, які вказані у реєстрі боржників, який додається до умов вказаного договору.
Відповідачці 07.08.2018 р. було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором від 30.11.2015 р. № 756943727 та за договором від 25.06.2015 р. № 556777888.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідачки за кредитними договорами така.
За кредитним договором № 756943727 від 30.11.2015 р. в сумі 16 420,74 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 6 570,16 грн., сума заборгованості за відсотками - 1 054,73 грн., сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управлінням кредиту) - 5 003,33 грн., сума заборгованості за пенею - 3 792,52 грн.
За кредитним договором № 556777888 від 25.06.2015 р. в сумі 7 617,42 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 2 410,21 грн., сума заборгованості за відсотками - 628,54 грн., сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управлінням кредиту) - 2 823,67 грн., сума заборгованості за пенею - 1 755,00 грн.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
З укладеного сторонами договору кредиту від 30.11.2015 р. вбачається, що строк, на який надано кредит, становить 36 місяці. Відповідно до графіку платежів останній платіж мав бути внесений 28.11.2018 р.
Погашення кредиту передбачено черговими щомісячними платежами в розмірі 455,82 грн. в межах строків, що визначені графіком платежів.
З розрахунку заборгованості станом на 30.07.2018 р. вбачається, що відповідачка чергові платежі за кредитним договором не сплачувала.
З укладеного сторонами договору кредиту від 25.06.2015 р. вбачається, що строк, на який надано кредит, становить 30 місяці. Відповідно до графіку платежів останній платіж мав бути внесений 27.12.2017 р.
Погашення кредиту передбачено черговими щомісячними платежами в розмірі 241,05 грн. в межах строків, що визначені графіком платежів.
З розрахунку заборгованості станом на 30.07.2018 р. вбачається, що відповідачка чергові платежі за кредитним договором не сплачувала.
Доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань за вказаними кредитними договорами відповідачка суду не надала.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.
Таким чином, у зв'язку з порушенням зобов'язання боржником, позивач як новий кредитор набув права вимоги за вказаним договором на підставі договору про відступлення права вимоги; заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на перебіг строку позовної давності.
Отже, позивач має право на стягнення в примусовому порядку заборгованості, що виникла на підставі кредитного договору, а порушене право внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань підлягає судовому захисту.
Відповідачка просила відмовити в частині позову у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
Перевіряючи доводи відповідачки в частині застосування судом норм закону щодо позовної давності, суд виходить із такого.
За договором від 30.11.2015 р. сторони встановили як строк кредитування 36 місяців, тобто до листопада 2018 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 28.11.2018 р.
За договором від 25.06.2015 р. сторони встановили як строк кредитування 30 місяців, тобто до грудня 2017 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 27.12.2017 р.
Таким чином, умовами договорів погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договорів сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Як встановлено відповідачка за вищезазначеними кредитними договорами чергові платежі не здійснювала, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Оскільки за умовами договорів відповідачка мала виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
З огляду на викладене, позивач має право на стягнення несплачених відповідачкою чергових щомісячних платежів в межах трирічного строку позовної давності щодо кожного із платежів, тобто за три роки до звернення з позовом за період з травня 2017 року (позивач звернувся до суду 30.04.2020 р.; відповідно до договору від 30.11.2015 р. граничний термін чергового платежу за квітень 2017 р. - 28.04.2017 р.; відповідно до договору від 25.06.2015 р. граничний термін чергового платежу за квітень 2017 р. - 27.04.2017 р.).
Отже, позовні вимоги за кредитним договором від 30.11.2015 р. підлягають до задоволення стосовно платежів з травня 2017 року по 28.11.2018 р. (кінцева дата строку дії договору), що в сукупності становить 18 платежів по 455,82 грн. та 1 платіж в сумі 455,68 грн.; всього - 8 660,44 грн.
Позовні вимоги за кредитним договором від 25.06.2015 р. підлягають до задоволення стосовно платежів з травня 2017 року по 27.12.2017 р. (кінцева дата строку дії договору), що в сукупності становить 8 платежів по 241,05 грн.; всього - 1 928,40 грн.
Оцінюючи складові щомісячного платежу у розмірі 455,82 грн. за договором від 30.11.2015 р., суд виходить з того, що до неї включено щомісячну плату за кредитом в розмірі 2,69 % від суми кредиту (7 585,04 грн.), яку позивач просив стягнути як плату за управління кредитом. Однак, аналізуючи правову природу даного платежу, суд дійшов висновку, що така сума є фактично щомісячними відсотками за користування кредитом, а не за управління кредитом, оскільки зі змісту укладеного договору кредиту вбачається, що плати за управління кредитом немає, а також немає будь-якого застереження про дії кредитора з приводу такого управління. Умовами договору не передбачено стягнення з позичальника плати за управління кредитом, проте, з відповідачкою узгоджено, окрім річних процентів 11,99 %, щомісячну плату в розмірі 2,69 % від суми тіла кредиту. Також суд ураховує, що розрахунок кредиту було викладено у графіку платежів, який містить підпис відповідачки.
Оцінюючи складові щомісячного платежу у розмірі 241,05 грн. за договором від 25.06.2015 р., суд виходить з того, що до неї включено щомісячну плату за кредитом в розмірі 2,99 % від суми кредиту (3 510,00 грн.), яку позивач просив стягнути як плату за управління кредитом. Однак, аналізуючи правову природу даного платежу, суд дійшов висновку, що така сума є фактично щомісячними відсотками за користування кредитом, а не за управління кредитом, оскільки зі змісту укладеного договору кредиту вбачається, що плати за управління кредитом немає, а також немає будь-якого застереження про дії кредитора з приводу такого управління. Умовами договору не передбачено стягнення з позичальника плати за управління кредитом, проте, з відповідачкою узгоджено, окрім річних процентів 11,99 %, щомісячну плату в розмірі 2,99 % від суми тіла кредиту. Також суд ураховує, що розрахунок кредиту було викладено у графіку платежів, який містить підпис відповідачки.
Відтак, суд дійшов висновку, що щомісячні платежі за кредитними договорами від 30.11.2015 р. та 25.06.2015 р. (2,69 % та 2,99 % відповідно), які включені до загального щомісячного платежу, за своєю правовою природою є щомісячними відсотками за користування кредитом, а тому суд вважає за можливе стягнути такі платежі з відповідачки.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідачки у відзиві стосовного того, що позивач не довів правомірність нарахування щомісячних процентів.
Водночас, суд відхиляє доводи позовної заяви про те, що сторони продовжили строк позовної давності. Позивач посилається на те, що підписуючи договір, позичальниця засвідчила прийняття загальних умов з надання кредитів в якості невід'ємних умов цього договору, якими продовжено строки позовної давності на 10 років. Надані суду загальні умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», не містять підпису позичальника, а тому така умова не узгоджена з нею належним чином, відповідно не є підтвердженням двосторонньої домовленості сторін про продовження строку позовної давності. Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Щодо вимог про стягнення пені, то суд виходить із такого.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), пеня за договором підлягає стягненню за період до закінчення строку кредитування, тобто, в даному випадку за договором від 30.11.2015 - до 28.11.2018 р., за договором від 25.06.2015 р. - до 27.12.2017 р.
Проте, застосовуючи до вимог про стягнення неустойки спеціальну позовну давність протягом одного року, вимога про стягнення пені не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Підтверджуючи свої доводи позивач надав платіжне доручення від 30.11.2015 про переказ відповідачки 6 428,00 грн. на виконання своїх зобов'язань за договором кредиту від 30.11.2015 р. та платіжне доручення від 25.06.2015 р. - за договором від 25.06.2015 р. Натомість, заперечуючи проти позову кредитора, відповідачка доказів на підтвердження належного виконання нею обов'язку щодо повернення кредитних коштів не надала; доводи відповідачки переважно стосуються пропуску строку позовної давності (яка підлягає застосуванню у разі доведеності позовних вимог), а також незаконності нарахування щомісячної плати (2,69 5 та 2,99 %).
Зваживши доводи обох сторін, оцінивши докази у справі в їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на захист свого порушеного права шляхом примусового стягнення із відповідачки частини невиконаних нею зобов'язань перед кредитором, проте в межах трирічного строку позовної давності.
Відтак, позов підлягає до задоволення в частині стягнення чергових прострочених платежів в межах трирічного строку позовної давності, починаючи з травня 2017 року, на суму 8 660,44 грн. за кредитним договором від 30.11.2015 р., на суму 1 928,40 грн. за кредитним договором від 25.06.2015 р. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто судовий збір в сумі 925,93 грн. (позовні вимоги складають 24 038,16 грн., судовий збір - 2 102,00 грн., ухвалено стягнути 10 588,84 грн., позов задоволено на 44,05 %).
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
- позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково;
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором від 30.11.2015 р. № 756943727 в сумі 8 660,44 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят грн. 44 коп.), за кредитним договором від 25.06.2015 р. № 556777888 в сумі 1 928,40 грн. (тисяча дев'ятсот двадцять вісім грн. 40 коп.); всього 10 588,84 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн. 84 коп.);
- в задоволенні іншої частини позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області, який відраховується з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; фактична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4);
відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2020 року.
Суддя Т.Ю. Фортуна