30.06.2020
Справа № 482/770/20
Номер провадження 2-а/482/21/2020
30 червня 2020 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Демінської О.І., секретар судового засідання Мозгова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Єфремова Володимира Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАК №2437899 від 24.04.2020 року та закриття провадження у справі, -
30.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Єфремова Володимира Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАК №2437899 від 24.04.2020 року та закриття провадження у справі.
Позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2437899 від 24.04.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., винесену посадовою особою Управління патрульної поліції в Миколаївській області інспектором лейтенантом поліції Єфремовим В.О. за ч.1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження.
На обгрунтування позову вказує, що відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №2437899 від 24.04.2020 року, згідно якої, позивач, 24.04.2020 року о 23:43 в м. Миколаїв по вул. Космонавтів, 63, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 та не пред'явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4.а ПДР.
Зазначив, що ПДР не порушував, з постановою не згоден, вказав, що неодноразово наголошував інспектору патрульної поліції про те, що не являється водієм транспортного засобу, а є лише пасажиром, тому документів не має, також постанова, яку він оскаржує, не містить жодних посилань на будь-які належні та допустимі докази, які б підтвердили вчинення ним інкримінованого йому діяння. Вказав, що в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено про зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34, проте постанова складена лише за ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка не передбачає відповідальності за таке правопорушення.
Позивач стверджує, що відповідачем було порушено його право на захист саме під час притягнення його до адміністративної відповідальності за викладених у позові обставин, винесена постанова про накладення адміністративного стягнення не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, не містять доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, при розгляді справи відповідачами не було надано жодних доказів, які б підтверджували встановлення відповідачем всіх вищевказаних обставин при винесенні спірних постанов та накладенні на нього штрафів.
В судове засідання позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду надано відзив на позов, відповідно з яким проти задоволення позову відповідач заперечив, пославшись на його безпідставність.
Згідно до положень ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції ( ч.3 ст.268 КАС).
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України.
На спростування тверджень позивача у скоєнні інкримінованого йому діяння, відповідач надав відзив, яким просив суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, оскільки дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КУпАП, розмір адміністративно стягнення накладено співвмірно тяжкості вчиненого та в межах санкції даної статті, на доказ чого надав відеозапис нагрудного реєстратора поліцейського, який виносив оскаржувану постанову, яким підтверджується, що позивач при спілкуванні з співробітниками поліції підтверджує той факт, що він, під'їжджаючи до місця зупинки, не помітив знак 3.34 «Зупинку заборонено», бо в той час слідкував за недоліками дорожнього покриття, внаслідок якого стає очевидним, що саме гр. ОСОБА_1 знаходився за кермом вищевказаного транспортного засобу. Проте, на вимогу пред'явити документи, водій почав стверджувати, що він експедитор і не керував автомобілем.
Вивчивши доводи позову та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 гривень.
Так, згідно з постановою серії ЕАК №2437899 від 24.04.2020 року , 24.04.2020 року о 23:43 в м. Миколаїв по вул. Космонавтів, 63, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 та не пред'явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4.а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.
Ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
П. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно до п.2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи.
Відповідно до ст. 126 КУпАП України, відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст.126 КУпАП працівники органів і підрозділів Національної поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
Отже, відповідні працівники органів і підрозділів Національної поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за №724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги до інспектора батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Єфремова В.О. задоволенню не підлягають, оскільки він не є належним відповідачем у справі.
Крім того, як встановлено судом, 24 квітня 2020 року інспектором батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Єфремовим В.О. було винесено постанову серії ЕАК №2437899 відносно ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 24.04.2020 року о 23:43 в м. Миколаїв по вул. Космонавтів, 63, водій керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 та не пред'явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4.а ПДР, за що передбачена відповідальність по ч.1 ст.126 КУпАП.
З дослідженого судом відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 , підійшовши до транспортного засобу, який здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34, побачив працівників поліції, на вимогу про пред'явлення документів на вказаний транспортний засіб яких - відмовив, вказуючи, що не помітив дорожнього знаку знак 3.34 «Зупинку заборонено», бо в той час слідкував за недоліками дорожнього покриття.
Враховуючи, що відеозаписом підтверджено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом на момент його зупинки, у зв'язку із чим як водій транспортного засобу і зобов'язаний був надати на вимогу працівника поліції усі необхідні документи, твердження позивача про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, є неспроможними та такими, що спростовуються дослідженими у справі доказами.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог та спростовували б надані до суду докази відповідачем.
Крім того, безпідставними та такими, що не підтверджені матеріалами справи, є й інші доводи позивача, викладені ним у позові.
З урахуванням наведеного , позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 244-246, 250, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАК №2437899 від 24.04.2020 року та закриття провадження у справі - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.І. Демінська