30.07.2020
Справа № 489/1605/19
Провадження №2/489/155/20
30 липня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Матяєвою С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в розмірі 498 879,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 травня 2007 року між ВАТ КБ «Хрещатик» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 40-2007, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 19 207 доларів США, строком на сім років, терміном повернення до 29 травня 2014 року, зі сплатою 13,5 % річних, для придбання автомобіля.
Відповідач зобов'язався використати кредит на цілі передбачені кредитним договором, сплатити банку відсотки за його користування і комісії у розмірі та порядку, передбачені договором та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені договором.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 30.05.2007 за № 1/40-2007, відповідно до умов якого, поручитель зобов'язується в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутністю з урахуванням заперечень поданих нею.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.
30 травня 2007 року між ВАТ КБ «Хрещатик», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Хрещатик» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 40-2007, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала від Банка кредит у сумі 19 207 дол. США, на сім років, кінцевим терміном повернення 29 травня 2014 року, зі сплатою 13,5 % річних, для придбання автомобіля марки Fiat, модель Albea 1.4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачені цим договором та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно, починаючи з дня виникнення позичкової заборгованості, за фактичний термін користування кредитом, з урахуванням суми заборгованості, діючої процентної ставки та фактичної кількості календарних днів у році до дня остаточного погашення кредиту і сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.
Відповідно до п. 5.3.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.3. цього договору та повернути його банку в строки і в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 5.3.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, починаючи з травня місяця 2007 року, сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірах і порядку передбачених цим договором.
Відповідно до п. 5.3.3, позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі, передбаченому п. 1.4. цього договору, не пізніше 29 травня звітного року.
Відповідно до п. 5.3.5.у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом повернути банку основну суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, та 22% річних. Сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочку повернення кредиту та сплати відсотків у розмірах та порядку. Передбачених цим договором.
Відповідно до п. 6.2.1. кредитного договору, у випадку прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 30.05.2007 за № 1/40-2007, відповідно до умов якого, поручитель зобов'язується в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, які отримано, останнім.
Станом на 01.03.2019 загальна заборгованість позивача складає 498 879,57 грн., з яких: строкова заборгованість за кредитом - 0,00 грн.; прострочена заборгованість - 4 897,74 дол. США, що еквівалентно 132 203,54 грн.; заборгованість за процентами - 8 889,43 дол. США, що еквівалентно 239 950,29 грн.; заборгованість за комісією - 483,13 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 46 722,00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 79 361,74 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісії - 158,88 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010, позовні вимоги ПАТ КБ «Хрещатик» задоволено, та стягнуто у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь банку, заборгованість за кредитним договором № 40-2007 від 30.05.2007 у розмірі: сума заборгованості за договором 53 509,25 грн.; суму процентів за договором 5 749,20 грн. та суму збільшення боргу з врахуванням заборгованості за прострочені відсотки, пені, заборгованості по щорічній комісії 1 824,17 грн., а всього - 61 082 грн. 62 коп.
Рішення суду набрало законної сили 13 вересня 2010 року.
Представник позивача зазначає, що з врахуванням суми, яку було стягнуто зазначеним рішенням суду, заборгованості за договором № 40-2007 від 30.05.2007 становить - 439 621,08 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 78 694.29 грн.; заборгованості за процентами за кредитом - 234 201,04; заборгованість за комісією за кредитом - 483,13 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 46 722,00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 79 361,74 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісії - 158,88 грн.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 за № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 за № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку. На підставі вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик», визначені зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному законом, окрім повноважень в частині реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенко І. І. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2018 за № 994 «Про делегування повноважень» ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик» звільнено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію та відкликано всі повноваження всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик», делеговані Фондом Славкіній М. А. з 06.04.2018 року та з 06.04.2018 року делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Хрещатик» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Славкіній М. А. 24.05.2018 відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 1452 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строк здійснення процедури ліквідації на 2 роки з 06.06.2018 по 05.06.2020 включно.
Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а/з №20 від 05 травня 2016 року
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Так, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
Таким чином, з ухваленням рішення Ленінським районним судом м. Миколаєва від 30.08.2010 року у справі №2-2913/2010 про стягнення у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь банку, заборгованість за кредитним договором № 40-2007 від 30.05.2007 у розмірі: сума заборгованості за договором 53 509,25 грн.; суму процентів за договором 5 749,20 грн. та суму збільшення боргу з врахуванням заборгованості за прострочені відсотки, пені, заборгованості по щорічній комісії 1 824,17 грн., а всього - 61 082 грн. 62 коп., зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного фактичного виконання зобов'язання боржником.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що на час розгляду цієї справи рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010 року, що набрало законної сили 13.09.2010 року не виконано.
До правовідносин, що виникли між сторонами після ухвалення рішення Ленінським районним судом м. Миколаєва від 30.08.2010 року у справі №2-2913/2010 підлягає застосування ст. 625 ЦК України, а не ст. 1049 ЦК України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 40-2007 від 30 травня 2007 року в розмірі 439 621 (чотириста тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 08 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 78 694.29 грн.; заборгованості за процентами за кредитом - 234 201,04; заборгованість за комісією за кредитом - 483,13 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 46 722,00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 79 361,74 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісії - 158,88 грн.
З огляду на викладене, вимога ПАТ "КБ "Хрещатик" про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 простроченої заборгованості за кредитом, заборгованість за комісією за кредитом, пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів, несвоєчасну сплату комісії не ґрунтується на цивільному законодавстві та не узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.
У ст.1050 ЦК передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення простроченої заборгованості за кредитом, заборгованість за комісією за кредитом, пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів, несвоєчасну сплату комісії.
Від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про застосування строків позовної давності. Зазначає, що позивач вже скористався своїм правом на дострокове стягнення всього боргу у 2010 році, останній фактично змінив строк виконання зобов'язання. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Слід зазначити, що строк позовної давності був перерваний рішенням суду 30.08.2010 р. та закінчився щодо всіх вимог 30.08.2013 р. У даному випадку позов подано до суду лише 21.03.2019 р., тобто з пропуском строку позовної давності понад 5,5 років.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність щодо пені тривалістю один рік.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом встановлено, що кредитний договір № 40-2007 та договір поруки № 1/40-2007 були укладені 30 травня 2007 року відповідач ОСОБА_5 вказує, що датою виникнення простроченої заборгованості у розрахунку зазначено 30 травня 2010 року. Проте, строк позовної давності був перерваний рішенням суду 30 серпня 2010 року.
Позивач звернувся до суду з позовом лише 21 березня 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик», ЄДРПОУ 19364259, юридична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «30» липня 2020 року.