Справа № 348/1355/17
Провадження № 11-кп/4808/327/20
Категорія ч. 1 ст. 125 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
06 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 , на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2020 року про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, на утриманні двоє малолітніх дітей, з професійно-технічною освітою, працюючого в ТОВ «Свиспан Лімітед» на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового обладнання, раніше не судимого, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника - ОСОБА_7 ,
1. Зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2020 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження:
- звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності; об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090200000407 за обвинувальним актом від 23.06.2017, № 12017090200000464 за обвинувальним актом від 22.12.2017, № 12017090200000845 за обвинувальним актом від 15.05.2018 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України;
- цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду. Роз'яснено потерпілій ОСОБА_8 , що вона має право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
2. Зміст апеляційної скарги:
- ухвала в частині залишення цивільного позову без розгляду є несправедливою та незаконною;
- цивільний позов може бути залишений без розгляду лише у двох випадках (ч. 3 ст. 129 КПК) і перелік підстав є вичерпним: неявка цивільного позивача…. та, коли підсудного виправдали за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення…;
- всупереч вищевказаній вимозі, суди керуються п. 7 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1989 №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» (із змінами), де міститься роз'яснення: «У разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства»;
- водночас, оскаржувана ухвала суперечить засадам кримінального провадження, ст. 2 та ч. 3 ст. 129 КПК України та інтересам потерпілої ОСОБА_8 , так як розгляд позову в цивільному порядку затягнеться на роки.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та задоволити цивільний позов.
3. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_9 умисно спричинив потерпілій ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження.
19.06.2017 близько 15:00 год. ОСОБА_9 , перебуваючи в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , під час конфлікту із своєю сестрою ОСОБА_8 па ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, схопив лівою рукою за ліву руку ОСОБА_8 та стиснув пальцями рук, після чого почав її викручувати, остання від болі нахилилася вперед і ОСОБА_9 наніс їй удар рукою ззаду по голові.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_9 . ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця лівого плеча, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 94 від 23.06.2017 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також 10.07.2017 року близько 18.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 за місцем свого проживання, на ґрунті тривалих неприязних відносин вчинив словесний конфлікт із сестрою ОСОБА_8 .
Під час вказаного конфлікту ОСОБА_9 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень наніс удар рукою в область обличчя ОСОБА_8 , чим заподіяв останній тілесні ушкодження.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_8 завдано тілесні ушкодження у вигляді синця лівої орбітальної ділянки, що згідно висновку експерта № 301 від 07.12.2017 відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Крім того 08.12.2017 близько 11.30 год. ОСОБА_9 на подвір'ї побачив ОСОБА_11 , який ніс дві цеглини до житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , і з приводу цього вчинив з ним словесний конфлікт, під час якого вони зайшли у вказаний будинок, в якому знаходилась ОСОБА_8 .
Продовжуючи конфлікт ОСОБА_9 через тривалі неприязні відносини висловлював словесні образи ОСОБА_8 , швидко наблизився до неї та раптово, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, вхопив двома руками ОСОБА_8 за обличчя та покрутив голову в праву та ліву сторону.
В результаті протиправних дій ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_8 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, що згідно висновку судово-медичного експерта № 42/318-Д від 23.02.2018 відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалами Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 та від 05.06.2018 вказані кримінальні провадження об'єднано в одне провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину не визнав
4. Правові позиції сторін.
4.1. В засіданні суду апеляційної інстанції апелянт підтримав свою скаргу, просив її задовольнити з указаних у ній мотивів. Уважав, що суд першої інстанції повинен був розглянути цивільний позов, оскільки законних підстав для його залишення без розгляду не було. Потерпіла ОСОБА_8 підтримала адвоката.
4.2. Обвинувачений заперечив доводи апеляційної скарги, він узагалі не винен в інкримінованих діях.
4.3. Прокурор висловила думку, що рішення по суті вірне і скасоване бути не може, однак просила про часткове задоволення апеляції через те, що змінився кримінальний закон і дії, учинені ОСОБА_9 відносяться до кримінальних проступків, а не злочинів. Посилання в мотивувальній частині про це зараз некоректне і тому формулювання належить привести до відповідності з законом.
5. Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - змінити з таких мотивів.
5.1. Рішення суду щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у порядку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України сторонами не оскаржене і тому згідно ст. 404 КПК України апеляційний суд його не переглядає.
5.2. Апелянт просив скасувати ухвалу про закриття провадження і вирішити цивільний позов.
Цю вимогу належить залишити без задоволення у зв'язку з таким.
В силу того, що право на закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 1 ст. 49 КК України), є безумовним правом особи і реалізується невідкладно після такого її клопотання (а.п. 116), суд першої інстанції був позбавлений можливості з'ясовувати обставини справи та, відповідно, вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення цивільного позову. Такі міркування солідаризуються із практикою ЄСПЛ щодо права особи уникнути відповідальності після закінчення строків давності.
Доводи апелянта з приводу того, що оскаржувана ухвала суперечить інтересам потерпілої ОСОБА_8 , так як розгляд позову в цивільному порядку затягнеться на роки, є припущенням, яке не може бути підставою для скасування рішення суду.
5.3. Водночас, ухвала суду не відповідає кримінальному закону, який змінився тоді, коли справа перебувала на стадії апеляційного перегляду, і тому її належить змінити.
1 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII.
За інкриміноване ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження КК України передбачено покарання у вигляді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до 200 годин, або виправних робіт на строк до одного року.
У новій редакції ст. 12 КК України така категорія кримінальних правопорушень класифікована як кримінальний проступок, а не злочин.
З цього є необхідність задовольнити клопотання прокурора про приведення до відповідності судового рішення з положеннями закону. По-перше, таке формулювання відносить скоєне до злочинів і може порушити права обвинуваченого, а, по-друге, формально неправильне на цей час.
Щодо оскарження в частині залишення цивільного позову без розгляду.
Згідно приписів п. 7 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1989 №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» (із змінами), у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався приписів законодавства та дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку щодо залишення цивільного позову без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
6. Висновки.
Апеляційний суд вважає, оскільки суд першої інстанції класифікував кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, як злочин, то ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2020 року слід змінити, виключивши з тексту ухвали хибне формулювання про класифікацію інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення як злочину, вважаючи його кримінальним проступком.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України Івано-Франківський апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2020 року - змінити і виключити з ухвали формулювання про класифікацію цього кримінального правопорушення як злочину та вважати його кримінальним проступком.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5