Справа № 344/9529/20
Провадження № 11-сс/4808/183/20
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
10 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2020 року про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді змінити, обрати Палюзі запобіжний захід - домашній арешт, зобов'язавши не залишати місця постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 з 22 год. до 08 год.
Мотивує вимоги апеляційної скарги тим, що, на його думку, ухвала є незаконною, прийнята з порушенням п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, ст. 183, 194, 177 КПК України. Вважає, що слідчий суддя формально, без дослідження усіх обставин провадження прийняв рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що слідчий суддя не звернув уваги на необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки викладені обставини підозри та долучені до клопотання докази підтверджують, що він захищався від незаконних дій інших осіб, не врахував підтверджених медичними документами значних тілесних ушкоджень у останнього. Зауважує, що посилання слідчого судді на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України з мотивів усвідомлення неминучості покарання і можливої втечі не ґрунтується на будь-яких доказах і протирічить позиції Європейського суду з прав людини. Стверджує, що і висновки про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не ґрунтуються на доказах, крім того, всі свідки допитані, їх показання долучені до клопотання, проведені інші процесуальні дії. Наголошує на тому, що ОСОБА_8 раніше несудимий, має постійне місце проживання, на його утриманні перебувають неповнолітня дитина і батьки-пенсіонери, він потребує лікування після спричинення йому тілесних ушкоджень. Посилається на те, що прокурором при розгляді клопотання не вмотивовано, а слідчим суддею не перевірено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2020 року клопотання задоволено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 22 вересня 2020 року включно.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що 25 липня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Зробив висновок про те, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. Врахував також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, те, до якої категорії злочинів відповідно до ст. 12 КК України відноситься вчинене, яке покарання передбачено. Враховуючи те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, характер та обставини його вчинення, вирішив не визначати розмір застави. Дійшов висновку, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання необхідно задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави і що саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просили задовольнити апеляційну скаргу, з мотивів, викладених у ній;
- прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважає її безпідставною.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею в повній мірі дотримані вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 492 КПК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
25 липня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (а.п. 37-38), а саме у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку, а саме витягом з ЄРДР (а.п. 4), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25 липня 2020 року (а.п. 5), протоколом огляду місця події від 25 липня 2020 року (а.п. 6-8), протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 25 липня 2020 року (а.п. 10-11), протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 липня 2020 року (а.п. 11, 18), протоколом проведення слідчого експерименту від 25 липня 2020 року (а.п. 12-14), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25 липня 2020 року (а.п. 15-17), протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 25 липня 2020 року (а.п. 19-21), протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25 липня 2020 року (а.п. 22-23), протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 25 липня 2020 року (а.п. 24-25), протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 25 липня 2020 року (а.п. 26-27), протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 25 липня 2020 року (а.п. 28-29), протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 25 липня 2020 року (а.п. 30-31) та іншими доказами.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Доводи сторони захисту про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 самі по собі не спростовують причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя вмотивовано прийшов до висновку, дотримавшись вимог закону, навівши це по тексту ухвали, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, а саме спроби підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Позиція сторони захисту про недоведеність наявності у кримінальному провадженні ризиків, визначених ст. 177 КПК України, спростовується сукупністю відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах, якими доведено наявність відповідних ризиків.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що виходячи зі змісту ухвали, слідчий суддя не обґрунтовував наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомленням неминучості покарання та можливою втечею.
Такий висновок слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про подію кримінального правопорушення, поведінку підозрюваного, в тому числі під час досудового розслідування, відомостей, що характеризують його особу, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що свідки допитані, не спростовують ризику незаконно впливали на них.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків необхідно враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Відповідно, за таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик незаконного впливу на свідків по кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому перебуваючи на волі підозрюваний має реальну можливість спілкуватись з свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, відповідно таке кримінальне правопорушення згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваного та на які посилається сторона захисту в апеляційній скарзі, зокрема про те, що ОСОБА_8 раніше несудимий, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, стан його здоров'я.
Хоча сторона захисту посилається на наявність на утриманні у ОСОБА_8 батьків-пенсіонерів, жодних доказів на підтвердження таких відомостей не надає.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що особи, які перебувають під вартою мають право на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за винятком обмежень, передбачених законодавством. Медична частина в СІЗО забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. За потреби ув'язненим і засудженим надається екстрена медична допомога у закладах охорони здоров'я. При цьому, ув'язнений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих коштів чи коштів рідних та близьких.
Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 буде недостатньо та не забезпечить запобігання цим ризикам.
Стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема у вигляді домашнього арешту.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу та тяжкості злочину, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку, передбаченому КПК України.
На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що мають місце у даному випадку, слідчий суддя дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визначення застави у відповідному розмірі при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначив розмір застави.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 27, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2020 року про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5