Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3206/19 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.
Категорія 63 Доповідач Микитюк О. Ю.
10 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Галацевич О.М.
Григорусь Н.Й. при секретарі Бірюченко Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №285/3206/19
за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа Орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради Житомирської області) про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_3
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Заполовської Т.Г. у м.Новоград-Волинський,
встановив:
У вересні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовною заявою про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , та зняття їх з реєстраційного обліку. В обгрунтування позову позивач зазначив, що 19.10.2006 року між банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, згідно якого останній передав в іпотеку дану квартиру, на яку банк 12.12.2018 року набув право власності. Однак у вказаній квартирі зареєстровані і користуються нею відповідачі.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 2004 року народження, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі. Апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що на час укладення договору іпотеки вони, в тому числі неповнолітня дитина, були зареєстровані і проживали в квартирі, продовжують проживати і сплачувати комунальні послуги. Рішенням порушене право неповнолітньої дитини на користування житлом.
У відзиві представник АТ «Альфа-Банк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
19.10.2006 року між банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, згідно якого останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» з 12.12.2018 року є власником даної квартири відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
Квартира 19.10.2006 року була передана в іпотеку ОСОБА_4 (рідний брат відповідача ОСОБА_3 ), якому вона належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1998 року та договору дарування частини квартири від 12.10.2006 року.
Відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_1 з 2002 року, ОСОБА_2 з 2004 року, ОСОБА_3 з 2007 року.
21.08.2019 року позивач направляв лист відповідачам про усунення перешкод у користуванні майном з вимогою виселитись та знятись з реєстрації, однак питання в добровільному порядку не вирішене.
Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням (ст.156 Житлового кодексу України) може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якої вони є. Відповідно до ч.2 с.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Отже, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї, в тому числі неповнолітніх.
Оскільки право власності ОСОБА_4 на квартиру припинилося, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.
Квартира не була придбана за кредитні кошти, договір дарування частини квартири від 12.10.2006 року та договір іпотеки від 19.10.2006 року є чинними. Апелянти, яким відомо про наявність цих договорів з 2012 року, із позовами про визнання цих договорів недійсними до суду не звертались. Враховуючи чинність договору іпотеки, реєстрація неповнолітньої дитини у квартирі на час укладення договору іпотеки не має правового значення для вирішення даного спору.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Судді: