Провадження № 11-сс/803/1088/20 Справа № 205/5079/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
07 серпня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020040690000235 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 197-1 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020040690000235 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 197-1 КК України.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що з поданих слідчому судді матеріалів не вбачається, що в межах кримінального провадження № 12020040690000235 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 197-1 КК України, цивільний позов на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не подано, розмір зазначених збитків не обґрунтовано.
Вказує на те, що слідчий суддя не наділений повноваженнями згідно з нормами КПК України самостійно оцінювати на власний розсуд можливу вартість майна з метою можливого майбутнього відшкодування завданої шкоди за його рахунок
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна.
Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що на момент подачі клопотання про арешт майна цивільного позову, відповідно до ст.ст. 170-171 КПК не вимагається, про що неодноразово було наголошено прокурором під час розгляду клопотання. Відповідно до положень ст. 28, ч. 4 ст. 291 КПК України, цивільний позов подається до початку судового розгляду, або разом з обвинувальним актом.
Вказує, що висновок слідчого судді про те, що розмір збитків необґрунтовано, прямо протирічить матеріалам справи, зокрема акту Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 845 ДК/727/АП/09/01/20 від 23.06.2020 року, яким встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок та встановлений розмір шкоди.
Зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна не було розглянуто у відповідності до ст. 172 КПК України. Клопотання надійшло 16.07.2020 року та слідчий суддя призначив розгляд на 28.07.2020 року лише після письмового звернення прокурора.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та з підстав викладених у ній просив її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні з наведених підстав, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку
Положенням ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Колегія суддів вважає, що підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для арешту майна, як в клопотанні слідчого, так і в апеляційній скарзі прокурора не наведено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя в повному обсязі дотримався вищезазначених вимог закону.
Колегія суддів бере до уваги, що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно, а прокурором в апеляційній скарзі, обґрунтовується необхідністю забезпечення відшкодування збитків, які були завдані самовільним захопленням земельної ділянки та спричинило збитки на суму 141818 гривень 01 копійок.
Між тим, згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, однак, з матеріалів справи не вбачається, що зазначене в клопотанні майно визнавалось би речовим доказом.
Крім того, слідством не встановлено ідентифікаційних властивостей кожного об'єкту зазначеного в клопотанні, зокрема, його вартість.
За таких умов накладення арешту не вбачається можливим, адже неможливо встановити підстави для такого арешту, а також ознаки співрозмірності вартості арештованого майна до розміру завданих збитків.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а тому ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують правильності висновків суду.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020040690000235 від 24 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 197-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3