Справа № 159/1366/20 Провадження №33/802/481/20 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В. О.
Категорія:ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В.
10 серпня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 - Гнатіва Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючого ФОП, за ч.1 ст. 130 КпАП України, -
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Постановою суду стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він,17.03.2020 року о 23 год. 08 хв. в місті Луцьку по проспекту Молоді, біля будинку №4, керував автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КП «ВМУТЗ» у лікаря нарколога ОСОБА_2 та підтверджується висновком №585 від 17.03.2020 року, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду незаконною, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства.
Фактичних обставин справи не оспорює. Вказує на порушення місцевим судом розгляду справи у його відсутності, так як судові повістки про виклик до суду він не отримував.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Гнатіва Т.М., які просили постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
За положеннями статтей 245, 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, вказаних вимог закону при розгляді справи, суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, за обставин викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №156062 від 17.03.2020 року (а.с.1);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного у відповідності до норм чинного законодавства у присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стверджується проведення огляду правопорушника у зв'язку з виявленими ознаками - запахом алкоголю із порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.4).
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 17.03.2020 року, складеного лікарем КП «Волинського медичного центру терапії залежностей» Сухим І.Р., доводиться факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння на момент затримання та доставлення до медичного закладу (а.с.5).
- відеозаписом з нагрудних камер інспекторів поліції (а.с.9).
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи та не заперечується самим ОСОБА_1 та його захисником.
Згідно довідки Управління патрульної поліції у Волинській області від 18.03.2020 року, ОСОБА_1 не має повторності вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 КпАП України. Окрім того до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України на протязі року не притягувався (а.с. 3).
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
При цьому не заслуговують на увагу суду посилання ОСОБА_1 про наявність підстав для скасування постанови внаслідок неповідомлення його про час та місце судового розгляду, оскільки ОСОБА_1 надсилалися судові повістки про виклик до суду на адресу, вказану останнім в протоколі про адміністративне правопорушення. З наявного в матеріалах рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13) вбачається, що повістку на 22 квітня 2020 року, адресовану на адресу АДРЕСА_1 було отримано батьком ОСОБА_1 . Разом з тим, поштові відправлення з повістками на 12 травня 2020 року та 25 травня 2020 року за вказаною адресою не були вручені під час доставки з незалежних від суду причин.
Крім того відповіді з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Волинській області стало відомо, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (а.с. 17).
Однак поштові відправлення з повістками на 28 травня 2020 року та 11 червня 2020 року за вказаною адресою також не були вручені під час доставки з незалежних від суду причин.
Що стосується тверджень ОСОБА_1 про те, що він не повідомлявся, оскільки повістки направлялися на ОСОБА_5 то вони також не є такими, що слугували б підставою для скасування постанови.
Так відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Крім того слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи той факт, що в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що розгляд справи відбудеться в Ковельському міськрайонному суді, судові повістки направлялися неодноразово саме на адреси за якими ОСОБА_1 проживає чи зареєстрований і одну з яких було отримано батьком останнього, що свідчить про проінформованість ОСОБА_1 щодо перебування на розгляді в Ковельському міськрайонному суді Волинської області справи відносно нього та вжиття судом достатніх заходів для своєчасного та належного повідомлення ОСОБА_1 , про виклик до суду для участі в розгляді справи.
Доводи, на які посилається апелянт, не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, як незаконної, та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КпАП України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
З огляду на наведене, керуючись ст. 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.В.Гапончук