Провадження №2/760/5174/20
Справа №760/7961/20
11 серпня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики в розмірі 275230,00 грн. та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.11.2017 року він передав ОСОБА_2 у позику грошові кошти в сумі 275230,00 грн., про що відповідачем була написана розписка від 03 листопада 2017 року.
Відповідач зобов'язався повернути позивачу грошові кошти до 31.12.2017 року.
Починаючи з 30 грудня 2017 року, ОСОБА_1 неодноразово просив ОСОБА_2 повернути йому зазначений в розписці борг, однак ОСОБА_2 ігнорував такі прохання, а в подальшому припинив відповідати на телефонні дзвінки.
Отже, відповідач суму боргу у визначений договорами строк не повернув, чим порушив прийняті на себе зобов'язання.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача не надійшов.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Судом встановлено, що 03.11.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти (позику) в сумі 275230,00 грн., які останній зобов'язався повернути у строк до 31.12.2017 року.
Вказане підтверджується розпискою від 03.11.2017 року.
Встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, передавши ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 275230,00 грн.
В свою чергу, у встановлений договором строк, відповідач не повернув позивачу позичені кошти, тим самим порушивши умови надання позики, на що слід зазначити наступне.
Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи те, що 03.11.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.
У зв'язку з тим, що відповідач не повернув суму позики у встановлений договором строк, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 275230,00 грн.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 порушив умови договору позики від 03.11.2017 року, а тому з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 275230,00 грн.
Встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2752,30 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Рокитне, Рокитнянського району, Київської області який (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рокитнянським РВ УМВС України у Київській області), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість за договором позики від 03.11.2017 року в сумі 275230,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Рокитне, Рокитнянського району, Київської області який (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рокитнянським РВ УМВС України у Київській області), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 суму судового збору 2752,30 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя