СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21280/19
пр. № 2/759/1881/20
29 липня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: Миколаєць І.Ю.,
Секретаря : Марус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про виселення,
13.11.2019 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_4 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суд м.Києва з позовом до ОСОБА_3 про виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Позивачі зазначають, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 . Зокрема позивачам належить по ј частині даної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 9 липня 2008 року, виданого Святошинською районною радою у місті Києві згідно розпорядження №955 від 9 липня 2008 року, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17 липня 2008 року. Також ОСОБА_1 належить 2/6 частини зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 вересня 2016 року. ОСОБА_2 належить 1/6 частина зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 6 грудня 2017 року. В квартирі зареєстровані позивачі та відповідач. Відповідач не є членом сім'ї позивачів, не веде спільного господарства з ними, спільним побутом вони не пов'язані. Позивачі самостійно сплачують комунальні послуги. Відповідач постійно чинить перешкоди позивачам у користуванні квартирою. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Святошинського УП ГУНП м.Києві з приводу чинення ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою та вчинення ним конфліктів. Таким чином, вищезазначені обставини унеможливлюють користування позивачами своєю власністю, у зв'язку з чим вони просять виселити відповідача. Вимогу про виселення посять задовольнити на підставі зазначених обставин та керуючись ст. 391 ЦК України. Окрім заявленої вимоги позивачі просять стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді 13 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.
31.03.2020 року ОСОБА_3 через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву. Поданий ОСОБА_3 зустрічний позов залишається судом без розгляду з підстав пропущення ним процесуальних строків для подачі зустрічного позову. Такого висновку суд дійшов встановивши обставину отримання відповідачем 28.01.2020 року ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою (а.с.89), встановлення судом строку для подачі відзиву не більш як 15 днів від дня отримання ухвали суду, та обставину подання до суду зустрічного позову 31.03.2020 року, і застосувавши до встановлених обставин ч.1 ст. 193 ЦПК України, ч.1 ст. 191 ЦПК України, ч.1 ст. 126 ЦПК.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення які повернулися до суду.
Представник позивача своєю заявою просить розглянути справу за його відсутністю (а.с.90).
Не з'явлення учасників справи не перешкоджає подальшому розгляду справи відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечував про розгляд справи за його відсутності, а тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволеню з огляду на наступні обставини, що підтвердженні доказами.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого Святошинською районною у м. Києві радою, на підставі розпорядження від 09.07.2008 року № 955, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_6 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 та ОСОБА_2 отримали 2/6 та 1/6 частини квартири відповідно , із врахуванням частки ОСОБА_8 від якої останній відмовився (а.с.17-19).
Слід зауважити, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою. Суду також не надано доказів відчудження саме відповідачем своєї ј частини квартири, а не одним із позивачів у справі на користь ОСОБА_6 , яка згодом стала частиною її спадщини.
Виходячи із наданих позивачами доказів, не можна стверджувати, що позивачі є єдиними власниками квартири.
Також судом звертається увага і на те, що навіть у випадку визнання відповідачем певного факту, зокрема факту відчудження ним своєї частки квартири на користь матері, не є абсолютним, оскільки така обставина повинна бути підтверджена певними доказами, а саме правовстановлюючим документом.
Щодо підстав виселення відповідача, про які заявляють позивачі.
Підставами для задоволення позову є вказівка на своє право власності, яке вважають порушеним відповідачем, який не є власником, однак є колишнім власником, а наразі користувачем та колишнім членом сім'ї позивачів, який чинить перешкоди у користуванні житлом.
Судом звертається увага на те, що у випадку, коли одна сторона є власником житлового приміщення, а інша - колишнім членом сім'ї власника, то спір щодо проживання останнього у такій квартирі вирішується на підставі ч.2 ст. 405 ЦК України, ст. 157,116 ЖК України.
Позов не містить посилань на будь-яку норму, яка регулює спірні правовідносини. Цитування ж постанови Верховного Суду до конкретних спірних правовідносин не є підставою зазначеною позивачем для задоволення позову. У зв'язку з тим, що представником позивачів не вірно обраний спосіб захисту прав або інтересів, що передбачений законом, суд, керуючись п.5 ч.2 ст. 197 ЦПК України роз'яснює позивачам, що у даному випадку обставинами, які входять до предмету доказування для мети задоволення вимог щодо виселення особи є доведення відсутності у особи права власності на частку квартири та доведення систематичності у порушенні норм співжиття, що робить неможливим проживання з ним в одній квартирі. Тобто лише одне посилання на своє право власності не є достатньою підставою для задоволення позову про виселення, як і не є підставою для виселення наявність доказів про існування конфліктів.
Керуючись: ст.ст.6-13,18,19,71-79,89,141,259,263-265,268,273,274,279,280-282,284, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про виселення, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя: І.Ю. Миколаєць