печерський районний суд міста києва
Справа № 740/5990/18-ц
15 липня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Остапчук Т.В.,
при секретарі судових засідань - Ткаченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним,
У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним.
До судового засідання учасники справи не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Разом з тим, суд дійшов висновку про неможливість розгляду вказаної справи в порядку цивільного судочинства та закриття провадження у справі, оскільки такий спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення коштів у розмірі 24670 грн. 33 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним за позовом судді у відставці.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон № 2453-VI, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність.
У преамбулі Закону № 2453-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Питання матеріального і соціально-побутового забезпечення суддів регулювалося главою IX Закону № 2453-VI.
До набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ, яким внесені зміни до ст. 164 Податкового кодексу України, пенсія громадян не підлягала оподаткуванню.
Після набрання чинності вказаним Законом № 1166-VIІ, якими внесені зміни до ст. 164 Податкового кодексу України, пенсія громадян підлягає оподаткуванню.
У зв'язку з цим, Ніжинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України здійснювалось утримання з довічного утримання позивача податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Таким чином, за період з 20 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року загальний розмір податків,у триманих з позивача становить 24670 грн. 33 коп.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати..
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога судді у відставці про стягнення з держави Україна в особі управління Державної казначейської служби України майнової шкоди у сумі 24670 грн. 33 коп., завданої позивачеві внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці останньому завдало майнової шкоди у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб.
З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) та у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162 цс19), яка також стосується стягнення збитків з держави на користь судді у відставці у зв'язку із прийняттям неконституційного акту.
Згідно з частиною статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вказане провадження у справі підлягає закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 5 вересня 2019 року ухвалено постанову у справі № 686/6775/18.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 353-355 ЦПК України, суд,
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним - закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Дата складання повного тексту рішення 30.07.2020р.
Суддя Остапчук Т.В.