Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/476/20
№ провадження 2/624/221/20
іменем України
смт. Кегичівка 06 серпня 2020 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Куст Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Проскурні Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/476/20,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна,
третя особа: акціонерне товариство «Банк Форвард»
вимоги позивача: про зняття арешту з коштів боржника,-
Виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. про арешт майна боржника від 27 листопада 2019 року, ВП №59829362 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , карта для виплат НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», як заробітна плата.
В обґрунтування позову зазначає, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. знаходиться виконавче провадження №59829362 по виконанню виконавчого напису №1202 виданого 16 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюк В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 36797 грн 29 коп.
21 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про арешт на грошові кошти боржника, що містяться на всіх його відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику, в результаті чого було арештовано його рахунок на ім'я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_2 , карта для виплат НОМЕР_4 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» для зарахування заробітної плати.
В зв'язку з чим, позивач з початку вересня 2019 року не може отримувати належну йому заробітну плату, яка являється єдиним джерелом його існування, а також не має можливості оплачувати комунальні платежі та далі виплачувати борг, який має намір відшкодувати в повному обсязі перед відповідачем.
З метою забезпечення своїх прав, позивач звернувся в усному порядку до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться у вигляді заробітної плати на його рахунку для виплат, але під час телефонної розмови отримав відповідь про те, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду.
З 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , офіційно працює на посаді апаратником оброблення зерна у ТОВ «Кегичівське хлібоприймальне підприємство» на вищевказаний рахунок йому зараховується належна заробітна плата, з якої бухгалтерією підприємства попередньо вираховується 20 відсотків на користь стягувача. Інших видів доходу він не має.
Позиція відповідача.
Приватний виконавець Вольф Т.Л. змінила прізвище на Павелків , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 08 вересня 2019 року.
На противагу доводам позивача зазначає, що постанову про арешт коштів боржника приватним виконавцем винесено у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Виконуючи вимоги виконавчого документу виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка на якому вони знаходяться та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів, згідно із ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».
Зауважує, що на адресу приватного виконавця не надходило жодних заяв та документів від АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження того, що рахунок № НОМЕР_2 відкритий на ім'я ОСОБА_1 , є рахунком на який заборонено звертати стягнення згідно з ЗУ «Про виконавче провадження».
Закони України не містять заборони накладати арешти на кошти на рахунках боржників, які відкриті для зарахування заробітної плати, а також не визначають такі рахунки як рахунки із спеціальним режимом використання.
Якщо поточний рахунок відкритий для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат у заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що вказаний рахунок є рахунком виключно для зарахування таких коштів, або ж якщо використовується уже наявний відкритий рахунок, то така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
Зауважує, що факт можливості зарахування на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів від інших фізичних та юридичних осіб підтверджується випискою по рахунку клієнта, наданою позивачем на підтвердження своєї позиції, зокрема, на рахунок № НОМЕР_2 надходили кошти по грошовим переказам, а саме:
- 25 січня 2019 року у розмірі 211,77 грн;
- 12 лютого 2019 року у розмірі 491,50 грн;
- 14 лютого 2019 року у розмірі 21,11 грн;
- 21 лютого 2019 року у розмірі 405,03 грн;
- 21 лютого 2019 року у розмірі 400 грн;
- 22 березня 2019 року у розмірі 458,02 грн;
- 25 березня 2019 року у розмірі 103,42 грн;
- 13 квітня 2019 року у розмірі 98,50 грн;
- 13 квітня 2019 року у розмірі 147,45 грн;
- 21 квітня 2019 року у розмірі 170 грн;
- 29 квітня 2019 року у розмірі 80 грн.
Отже, даний рахунок може використовуватись боржником для зарахування особистих коштів, що спростовує доводи боржника про спеціальне призначення такого рахунку.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що арештований рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам таких рахунків, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.
Зняття арешту з № НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 може призвести до можливості ухилення боржником від виконання вимог виконавчого документа та приховування свого майнового стану шляхом виведення коштів через вищезазначені рахунки.
Також, важливим для справи є те, що вказана позивачем постанова не була винесена приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №59829362, тобто скаржник просить визнати неправомірним та скасувати постанову якої не існує в рамках зазначеного ним виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене вважаємо, що в діях приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. не вбачається жодних порушень норм чинного законодавства, яке регламентує діяльність приватного виконавця, рахунки вказані боржником не входять в перелік рахунків визначених ЗУ «Про виконавче провадження» стягненні на які заборонено законом, а в матеріалах справи відсутні від банку документи, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення, таким чином, підстав для задоволення позову не має.
Процесуальні питання пов'язанні з розглядом справи.
08 липня 2020 року позивач звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.
Ухвалою суду від 09 липня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання 06 серпня 2020 року.
21 липня 2020 року до суду надійшов відзив приватного виконавця виконавчого округу Павелків (Вольф) Т.Л. на позовну заяву про зняття арешту з коштів боржника.
21 липня 2020 року від приватного виконавця виконавчого округу Павелків (Вольф) Т.Л. надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Позивач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про підтримання позову та розгляд справи без його участі, судові витрати просить залишити за ним.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про його місце, дату і час повідомлений належним чином, проте скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду Кегичівського районного суду від 06 серпня 2020 року було відмовлено в клопотанні про закриття провадження.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. знаходиться виконавче провадження №59829362 по виконанню виконавчого напису №1202 виданого 16 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюк В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 36797 грн 29 коп. (а.с.5).
21 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про арешт на грошові кошти боржника, що містяться на всіх його відкритих рахунках (а.с.4).
Згідно наданої позивачем виписці по картці/рахунку № НОМЕР_3 за період з 01 січня 2019 року по 27 лютого 2020 року виданої АТ КБ «Приватбанк» вказаний рахунок використовується для зарахування заробітної плати позивача від ТОВ «Кегичівське ХПП» (а.с.11-14)
Також з наданої позивачем довідки від 19 травня 2020 №53 вбачається, що він є працівником вказаного товариства з 17 жовтня 2017 року по даний час (а.с.8).
Предметом даного судового розгляду є питання захисту права власності позивача та захисту права на розпорядження заробітною платою, що врегульовано положеннями Конституції, Цивільного кодексу України та положеннями ЗУ "Про оплату праці" та деякими положеннями ЗУ "Про виконавче провадження".
Також, суд, при розгляді даного позову, застосовує положення Конституціїї України та практику ВСУ та ЄСПЛ, відповідно до положень ст.10 ЦПК України.
Так, згідно ст.41 Конституції України - право власності є непорушним.
Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гроші є особливою категорією об'єктів цивільного права, відповідно до положень ЦК України - є власністю фізичної особи.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон № 1403) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII(далі - Закон №1404) випадках - на приватних виконавців.
Частиною першою статті 2 Закону №1403 правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Згідно частини перша статті 3 Закону № 1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частиною першою статті 4 Закону №1403 визначено принципи діяльності приватних виконавців: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; обов'язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 48 статті 48 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Частинами першою-другою статті 56 Закону № 1404 визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону № 1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно статті 70 Закону № 1404 розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Частиною сьомою статті 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що заробітна плата у розумінні поняття «власності» є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження у положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці».
Принцип відплатності праці відображений в Європейській соціальній хартії (переглянутої) від 03.05.1996 (ратифікованої Україною 14.09.2006), за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, що забезпечить достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівнику унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404 підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Рахунки, що передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавця.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/808/16 (ЄДРСР 73250049), від 16.05.2018 у справі 905/294/15 (ЄДРСР 74478838), від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13 (ЄДРСР 74649083), від 09.09.2019 у справі № 913/958/16 (ЄДРСР 83537715), від 27.06.2019 у справі № 916/73/19 (ЄДРСР 82672393), від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19 (ЄДРСР 86989717), від 29.01.2020 №820/5422/17 (ЄДРСР 87238582).
Накладення ж арешту на рахунки боржника, що призначені для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасне отримання виплат працюючому, що призводить до порушення конституційних прав громадян.
Накладення арешту на рахунок боржника, що призначений для виплати заробітної плати є протиправним.
Частиною п'ятою статті 13 Закону № 1404 визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 59 Закону № 1404 арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а-15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 56 даного Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з пунктом 10.11 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів.
Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, в даному випадку положення Рішення по справі "Хонякіна проти Грузії" від 19 червня 2012 року, в якому зазначено, що право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Також, суд враховує правову позицію Верховного суду, висловлену в постанові від 12.12.2018року № 399/142/16-ц, згідно якої - якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, яка звернулась до суду, суд, відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.
А так, у відповідності до вимог ст. 16 ЦК України, в даному випадку захист права позивача необхідно вчинити шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто зняття арешту з карткового рахунку позивача.
За таких обставин, суд вважає, що вказаний арешт перешкоджає позивачу в повному обсязі реалізувати свої права щодо розпорядження своїм майном - заробітною платою , а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання дій відповідача щодо накладення арешту на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «Приватбанк» протиправними та необхідність зобов'язання відповідача зняти арешт з вказаного рахунку.
Позивач просить залишити судові витрати за ним, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
На підставі викладеного, положень ст.41 Конституції України , ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, положень ЗУ "Про оплату праці", положень Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 12,13,15,43-44,47-49,81, 247,258-259,263-265,268,352,354 ЦПК, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни про зняття арешту з рахунку - задовольнити.
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни про арешт майна боржника від 27 листопада 2019 року, ВП №59829362 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , карта для виплат НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», як заробітна плата.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Кегичівський районний суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Василівка Запорізької області, паспорт серії НОМЕР_6 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
відповідач: приватний виконавець виконавчого округу м. Київа Вольф Тетяна Леонідівна, місце знаходження та адреса для листування: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.
третя особа: акціонерне товариство «Банк Форвард», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
Суддя Н.М. Куст